Справа № 366/1088/21
Провадження № 2-а/366/5/21
іменем України
07 липня 2021 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді: Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Євтушенко В.Д., розглянув у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матіська Олександра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд постанову інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матіська Олександра Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4143600 від 30.04.2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.4 ст. 126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок - скасувати, а провадження у даній справі - закрити, а також стягнути з Департаменту патрульної поліції сплачений позивачем судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 30 квітня 2021 року близько 19 год. керуючи м.Києві транспортним засобом марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений патрульними поліцейськими. Після перевірки документів, працівники патрульної поліції вказали позивачу, що він позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Оболонського районного суду м.Києва. Позивач працівникам поліції заперечив та зазначив, що він про це нічого не знає, до суду його не викликали, постанова про накладення на нього адміністративного стягнення на адресу ОСОБА_1 не надходила.
Після чого Інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Матіськом О.С. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4143600 від 30.04.2021 року, де зазначено, що позивач керував т/з будучи позбавлений права керування, чим порушив ч. 4 ст.126 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок. З винесеною постановою позивач не згоден, вказав що відповідач грубо порушив вимоги діючого законодавства, отже, ОСОБА_1 вважає постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
17 травня 2021 року було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду, а також направлено відповідачам копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропоновано їм подати до суду відзив на позов.
15 червня 2021 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції Іванової Д.Р. надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просять прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи, а у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.19-23).
У судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити, а справу розглядати у його відсутність.
Відповідач інспектор УПП в місті Києві ДПП лейтенант поліції Матісько О.С. у судове засідання не з'явився, заперечень проти позову не надавав, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином .
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що проти позову ОСОБА_1 заперечує та у задоволенні позову просить відмовити. Також, вказує, що інспектор УПП в місті Києві ДПП лейтенант поліції Матіська О.С. діяв в межах та в спосіб передбачений законом, а тому оскаржувана постанова є законною. Просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася згідно ч.4 ст.229 КАСУ, оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1, 2 статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов'язковою.
У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом встановлено, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4143600 від 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 , 30.04.2021 о 19 год. 01 хв. в м.Києві по вул. Мінське шосе, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Crafter» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1. «а» ПДР України. Даною постановою притягнено позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2, 3, 5, 6 статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Пунктом 1 Розділу I. Загальних положень «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція) визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу III Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП виноситься без складання відповідного протоколу.
В той же час, відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови N 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4143600 від 30 квітня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, суд враховує наступне.
Так, відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП.
З аналізу ст. ст. 251,252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип "поза розумним сумнівом", сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282).
У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Судом дослідженні докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема, постанова судді Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О. від 25.01.2021 року у справі № 756/45/21, відповідно до якої позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десяти тисяч двісті) грн. з позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
Стаття 285 КУпАП встановлює, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку.
В той же час, відповідно до відмітки на поштовому конверті, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 25.01.2021 року, не була вручена позивачу, тобто позивач об'єктивно не мін знати про застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП, в даному випадку на органи поліції.
Однак доказів про те, що ОСОБА_1 було відомо про встановлення щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Частина 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Отже, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного правопорушення на переконання суду є провина суб'єкта правопорушення, яка полягає в тому, що суб'єкт правопорушення, усвідомлюючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами, здійснював керування ними.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд враховує положення ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вказане, узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року (справа N 524/5536/17 провадження N К/9901/1403/17) в якій, суд касаційної інстанції погодився із тим що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.
Матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У матеріалах справи в наявності постанова про притягнення до відповідальності, яка не підтверджує факт вчинення позивачем правопорушення, що не дає підстави стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 (справа N 463/1352/16-а провадження N К/9901/21241/18) вказав, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється відповідно до правил, встановлених ст. 286 КАС України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, у зв'язку з цим постанова по справі про адміністративне правопорушення ЕАН № 4143600 від 30 квітня 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 139 КАС України, в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454 грн. 00 коп.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 19, 62 Конституції України, статтями 1, 7, 9, 126, 222, 245, 251, 252, 280, 287-289 КУпАП та статтями 5-9, 12, 77, 139, 241-246, 255, 286, 292, 293, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матіська Олександра Сергійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Матіська Олександра Сергійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4143600 від 30 квітня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.4 ст. 126 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646) на корить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Інспектор Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Матісько Олександр Сергійович, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул.Народного Ополчення, 9.
Відповідач 2: Департамент патрульної поліції, Ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3
Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року.
Суддя Ю.В. Ткаченко