Справа № 357/7598/21
2/357/3567/21
іменем України
"13" липня 2021 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, -
09 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, мотивуючи тим, що він, ОСОБА_1 , у період з 15 серпня 2001 року по 13 травня 2021 року проходив службу в Міністерстві внутрішніх справи України ( МВС ), Міністерстві з надзвичайних ситуацій України ( МНС ), Державній службі України з надзвичайних ситуацій ( ДСНС України ). Згідно з наказом начальника Головного управління ДСНС України у Київській області Василя Слободяника № 154 о/с від 13.05.2021 року, майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , помічника начальника чергової зміни ( з питань оперативного реагування по м. Біла Церква ) оперативно-координаційного центру головного управління ДСНС України у Київській області звільнено зі служби у запас ( з постановкою на військовий облік ) відповідно до пунктів 12, 56, 154, 173, 176 підпунктом «1» ( у зв'язку із закінченням строку контракту ) - Положення «Про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу», виключено з кадрів ДСНС України та усіх видів забезпечення. 10 квітня 2021 року він звернувся рапортом до керівництва ГУ ДНСН України у Київській області з проханням виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення. Однак, виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань він не отримав. Оскільки досудове врегулювати спір між сторонами не вдалося, позивач вимушений звернутися до суду з позовними вимогами, в яких просив суд зобов'язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 14 123,57 гривень.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2021 року визначено головуючим суддею у даній справі ОСОБА_2 .
Згідно контрольному журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, 12 липня 2021 року матеріали були отримані суддею.
Відповідно до ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заява. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Як вбачається з матеріалів справи та позовних вимог, спір стосується проходження публічної служби ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства ( Положення «Про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052 ).
Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до положень ст. 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків (ч. 1 ст. 125 Кодексу цивільного захисту України).
Отже, предметом спору є зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 14 123,57 грн. після звільнення при проходженні публічної служби.
Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №704 з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі Інструкція № 623).
Інструкція № 623 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 3 розділу I Інструкції № 623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 7 розділу XХVІІ «Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пункту 12 розділу XХVІІ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються: для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення; для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (пункт 13 розділу XХVІІ Інструкції № 623).
Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Суд приходить до висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці та є частиною заробітної плати.
Аналогічна правова позиції викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 13 жовтня 2015 року у справі № 524/3517/14-а.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, спори, що пов'язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Зазначена правова позиція узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року, справа № 636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.
У межах цивільного судочинства, суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві через вимоги п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Така правова позиція міститься в поставні Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від: 04.09.2019, справа № 127/7858/18; 10.04.2019 року у справі № 705/1664/17; 13.02.2019 року у справі № 636/93/14-ц; 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17; 12.12.2018 року у справі № 804/285/16.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - «Конвенція») кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини (далі - «ЄСПЛ», «Суд») у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України". Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами ЦПК України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017 року) рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності).
З наведеного вбачається, що розгляд справи Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, як судом загальної юрисдикції з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки з вищевикладеного вбачається, що зазначена позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що підстави для її прийняття відсутні, та слід роз'яснити позивачеві його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4, 19, 185, 186, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, та повернути позивачу разом із доданими до неї додатками.
Роз'яснити позивачеві, його право на звернення з аналогічними вимогами шляхом подання відповідного позову в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов