Справа № 275/50/21
про відвід судді
13 липня 2021 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,
відповідача-позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву відповідача-позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Миколайчука П.В. у цивільній справі № 275/50/21 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Брусилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобов'язання повернути земельні ділянки та за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання рішення сесії законним, визнання договору оренди землі укладеним,-
В грудні 2020 року в.о. керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради 7 скликання від 19.02.2020 № 1373 «Про оренду земельних ділянок», визнати недійсним договір оренди трьох земельних ділянок, зобов'язати повернути земельні ділянки, загальною площею 331,94 га.
Ухвалою суду від 22.01.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до підготовчого судового засідання.
В ході підготовчого провадження відповідачем ОСОБА_1 було двічі заявлено клопотання про залишення позову без руху, подано заяви про роз'яснення процесуальних ухвал суду, заяву про зупинення провадження, двічі подано заяви про закриття провадження, двічі подано заяви про ухвалення додаткових рішень щодо процесуальних ухвал суду, та двічі подано заяви про відвід судді, заявлено клопотання про проведення судової економічної та правової експертиз. Всі вказані клопотання відповідача ОСОБА_1 вирішені судом вході підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 27.04.2021 судом вирішено питання про заміну Коростишівської місцевої прокуратури її правонаступником Коростишівською окружною прокуратурою в зв'язку зі змінами в структурі органів прокуратури.
Ухвалою суду від 11.06.2021 задоволено заяву Брусилівської селищної ради Житомирського району про об'єднання проваджень та об'єднано цивільну справу № 275/50/21 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Брусилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобов'язання повернути земельні ділянки з цивільною справою № 275/493/21 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання рішення сесії законним, визнання договору оренди землі укладеним, об'єднаному провадженню присвоєно номер 275/50/21 та у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2021.
14.06.2021 відповідач-позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчука П.В. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що, на його думку, суддя Миколайчук П.В. не в праві розглядати дану справу, оскільки працював у Коростишівській місцевій прокуратурі в 2017-2019 роках, де в той час також працював прокурор Пургін Т.І., який подав позов у даній справі. Посилається на те, що спільна робота з позивачем в прокуратурі викликає в нього недовіру та сумнів у неупередженості та необ'єктивності судді. Вказану заяву про відвід судді від 14.06.2021 у відповідності до положень ч. 13 ст. 7 та ч. 2, ч. 7 та ч. 8 ст. 40 ЦПК України було розглянуто судом, який розглядає справу, та ухвалою суду від 15.06.2021 вказаний відвід визнано необгрунтованим, а заяву передано на розгляду іншому судді. Ухвалою Брусилівського районного суду від 16.06.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Миколайчука П.В. у цивільній справі № 275/50/21 відмовлено.
З 22.06.2021 по 09.07.2021 (включно) головуючий суддя у даній справи перебував у відпустці.
01.07.2021 до суду надійшов запит з Житомирського апеляційного суду з приводу направлення матеріалів справи № 275/50/21 в зв'язку з необхідністю розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.05.2021 про відмову в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 .
Водночас, 06.07.2021 до канцелярії Брусилівського районного суду відповідачем - позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Миколайчука П.В. мотивовану тим, що заявник має стійке переконання, що головуючий суддя заінтересований в результатах розгляду справи на користь прокурора та іншого відповідача, про що свідчить, зокрема, невирішення питання про зупинення провадження при розгляді попередньої заяви про відвід, як того, на думку заявника, вимагають положення ч. 3 ст. 40 ЦПК України. Також вказує на свої припущення про упередженість судді, повідомлені йому з невідомих джерел.
Враховуючи позицію Верховного Суду України, зазначену в постанові від 31.05.2017 у справі № 21-3473а16 про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви, суд вирішує заяву ОСОБА_1 про відвід судді від 06.07.2021 до вирішення питання про направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції за запитом від 01.07.2021.
Заява ОСОБА_1 подана до канцелярії суду 06.07.2021, але передана суді ОСОБА_2 лише 12.07.2021 після виходу головуючого судді з відпустки, тобто пізніше ніж за три дні до судового засідання, призначеного на 15.07.2021. Крім того суд враховує, що про перебування головуючого судді у відпустці з 22.06.2021 до 09.07.2021 включно ОСОБА_1 був повідомлений судом ще при вирішенні питання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні, тому мав бути обізнаний з неможливістю розгляду заяви про відвід судді в день подачі заяви 06.07.2021. Враховуючи вказане, заяву про відвід невідкладно розглядає суд, який розглядає справу
Водночас, оскільки заявник послідовно зазначає про свою суб'єктивну недовіру до суду, з метою реалізації всіма учасниками своїх процесуальних прав та повного з'ясування мотивів заявника, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду заяви про відвід судді в судовому засіданні на підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України, в зв'язку з чим та враховуючи скорочені строки розгляду вказаних заяв, судом здійснено судові виклики учасників справи шляхом здійснення телефонограм та через адреси електронної пошти.
В судове засідання прокурор не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, з приводу задоволення заяви про відвід зазначив про її безпідставність та поклався на розсуд суду.
В судове засідання представник відповідача Брусилівської селищної ради не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без їх участі, доводи заявника вважають безпідставними.
В судовому засіданні відповідач - позивач ОСОБА_1 заяву підтримав, не заперечив щодо розгляд заяви без участі його представника. Суду вказав, що у нього сформувались суб'єктивні переконання у заінтересованості судді та неможливості ухвалення ним справедливого рішення, що він вбачає з процесуальних дій судді в ході вирішення процесуальних питань та враховує чутки отримані ним з невідомих джерел. На уточнююче запитання головуючого вказав, що категорично не довіряє головуючому судді у даній справі, незалежно від результатів розгляду справи, просив відвід задовольнити.
Вивчивши заяву про відвід судді, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).
Суддя виконує свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення "Кастілло Альгар проти Іспанії" ).
Водночас, частиною 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Враховуючи вказане та аналізуючи викладені у заяві ОСОБА_1 обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до його незгоди з порядком вирішення судом заяви ОСОБА_1 про відвід судді від 14.06.2021, а саме до того, що після визнання заяви про відвід необгрунтованою суд не вирішив питання про зупинення провадження, як того вимагає, на думку заявника, ч. 3 ст. 40 ЦПК України. Заявник вважає це черговим порушенням процесу та проявом упередженості судді щодо результатів розгляду даної справи.
Водночас, висновки заявника про допущені порушення суд вважає необгрунтованими, адже чинна редакція ст. 40 ЦПК України не передбачає вирішення питання про зупинення провадження у справі у випадку визнання заяви про відвід необгрунтованою, хоча такий порядок вирішення заяв про відвід і був зазначений у наведеній заявником нормі ЦПК України до внесення змін Законом України № 460-IX від 15.01.2020. Тобто вбачається, що заявник ОСОБА_1 , оцінюючи дії головуючого у справі та стверджуючи про допущення упереджених процесуальних порушень при цьому керується і наводить застарілу редакцією ЦПК України, в зв'язку з чим суб'єктивно й помилково стверджує про процесуальні порушення судді Миколайчука П.В., нібито допущені в ході розгляду справи в інтересах інших учасників справи.
Також щодо доводів про упередженість судді Миколайчука П.В. при розгляді даної справи, то заявником не наведено жодного доказу на підтвердження припущень ОСОБА_1 про зацікавленість головуючого судді щодо результатів розгляду справи в інтересах прокурора чи Брусилівської селищної ради, яка сама є відповідачем по справі, як і сам заявник ОСОБА_1 (за первісним позовом), що саме по собі вказує на їх спільні інтереси у спорі за первісним позовом.
Тобто заявником не наведено жодних обгрунтованих доводів на підтвердження заінтересованості, упередженості або необ'єктивності судді у ході розгляду справи, а твердження, якими відповідач вмотивовує заяву про відвід, фактично зводяться до голослівних не підтверджених припущень щодо упередженості судді та незгоди із процесуальними діями судді. Вказане вище не свідчить про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а лише вказує на суб'єктивне бачення й трактування положень чинного цивільного процесуального законодавства заявником.
Крім того, як встановлено частиною третьою статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Водночас, заявник мотивуючи заяву про відвід вказує на допущені судом порушення, на думку заявника, при постановленні ухвали суду від 15.06.2021, яка була отримана ОСОБА_1 16.06.2021 (а.с.131). Однак, з дня отримання ухвали суду і до звернення до суду з заявою про відвід минули строки, визначені ч. 3 ст. 39 ЦПК України, доводів на обгрунтування своєчасності подання заяви про відвіди ОСОБА_1 не наводить.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 відвід головуючого судді Миколайчука П.В. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 ЦПК України є необґрунтованим та є безпідставним.
Водночас, оцінюючи позицію відповідача - позивача ОСОБА_1 у вказаній справі щодо його недовіри головуючому судді та його послідовні звернення з заявами про відвід судді, а також його пояснення в судовому засіданні про його суб'єктивне категоричне переконання в неможливості головуючого судді Миколайчука П.В. ухвалити справедливе рішення у даній справі, суд зазначає наступне.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законодавством і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішує спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв'язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 01 жовтня 1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15 грудня 2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії», тощо).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно пунктів 10, 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.
Суд приходить до висновку, що заявлення даного відводу, а також відводів, заявлених ОСОБА_1 у даній справі раніше та його пояснення в судовому засіданні свідчать про те, що у вказаного учасника справи завідомо склалося суб'єктивне переконання про необ'єктивність та упередженість судді у даній справі в інтересах прокурора в зв'язку з колишньою спільною роботою та зв'язку з суб'єктивним тлумаченням процесуальних дій, та іншого відповідача - селищної ради, а тому майбутнє законне рішення у справі незалежно від результатів її розгляду завідомо вже ставиться ОСОБА_1 під сумнів ще на триваючій стадії підготовчого провадження.
Тому, хоча судом об'єктивних проявів упередженості головуючого у справі судді Миколайчука П.В. не встановлено, будь-яка заінтересованість у результаті розгляду справи у головуючого у справі судді відсутня, однак відповідач-позивач ОСОБА_1 послідовно вказує на сформовану особисту переконаність в упередженості головуючого у справі судді в зв'язку з попередньою роботою спільно з позивачем в органах прокуратури, задля забезпечення судом права сторін на судовий розгляд справи незалежним і безстороннім судом, забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який сумнів у його безсторонності, суд визнає, що суб'єктивна впевненість відповідача-позивача ОСОБА_1 в упередженості судді навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації встановленого п.1 ст.6 Конвенції права на справедливий суд.
Суд враховує, що підготовче провадження не завершено, справа об'єднана з іншою лише 01.06.2021, нині триває розгляд апеляційної скарги на процесуальну ухвалу суду, а тому задоволення заяви про відвід не порушить істотно і строків розгляду справи.
А тому, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо неупередженості судді, з метою аби за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення даної справи та з метою уникнення суб'єктивної недовіри учасника до головуючого у справі, в зв'язку з робою разом з позивачем, у відповідності до правил суддівської етики, враховуючи стадію розгляду справи (до початку розгляду справи по суті), з морально-етичних міркувань, вважаю доцільним і необхідним в інтересах правосуддя та сторін по справі заяву про відвід задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Даний висновок суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо відводу суду, викладеній в Ухвалі від 04.02.2020 у справі № 908/137/18.
В зв'язку з задоволенням заяви про відвід, дану справу слід передати на розгляд іншому судді відповідно до вимог ст. 41 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд, -
Заяву відповідача-позивача ОСОБА_1 про відвід судді - задовольнити.
Відвести суддю Брусилівського районного суду Житомирської області Миколайчука П.В. від участі в розгляді цивільної справи № 275/50/21 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Брусилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди земельних ділянок, зобов'язання повернути земельні ділянки та за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання рішення сесії законним, визнання договору оренди землі укладеним,
Цивільну справу № 275/50/21 передати до канцелярії суду для виконання вимог ст. 41 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не є окремим об'єктом апеляційного оскарження без постановлення судового рішення.
Суддя П. В. Миколайчук