Справа № 275/576/21
про забезпечення позову
13 липня 2021 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог - Приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко Олег Іванович, Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня № 1 Івано-Франківської міської ради" про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просять визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13.07.2021 за вказаним позовом відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Разом з позовною заявою, 12.07.2021 до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову, заява відповідає вимогам, визначеним ст. 151 ЦПК України.
Заява обгрунтована тим, що позивачі як спадкоємці за законом в судовому порядку захищають своє право власності на спадкове нерухоме майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 та в позові позивачі зазначають про нікчемність заповіту, залишеного померлим на користь відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Водночас, сама наявність заповіту є підставою для видачі нотаріусом відповідачам свідоцтв про право на спадщину за заповітом на майно, яке є предметом спору у справі за позовом позивачів. В зв'язку з цим, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Брусилівського нотаріального округу Отрищенку О.І., у якого заведено спадкову справу, видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Розгляд заяви проводиться судом в письмовому провадженні без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13, такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).
Слід зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судом встановлено, що 12.07.2021 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просять визнати право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, справа № 275/576/21. При цьому позивачі в позові та заяві про забезпечення позову аргументують ініціювання спору з відповідачами саме нікчемністю заповіту ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з чим і просять в позові визнати за ними право власності на вартісне нерухоме майно як за спадкоємцями за законом. Вбачається, що видача нотаріусом свідоцтв про право на спадщину за спірним заповітом може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про визнання права власності на спірне нерухоме майно.
Суд враховує, що ухвалою суду від 13.07.2021 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відкрито провадження у справі за позовом заявника та іншого позивача про визнання права власності на спадкове майно, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена у приватного нотаріуса Отрищенка О.І., до якого попередньо вже звертались позивачі з приводу нікчемності заповіту ОСОБА_5 .
Співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а також враховуючи вартісні майнові вимоги позивачів, суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню, а саме - слід забезпечити позов шляхом заборони нотаріусу ОСОБА_6 до набрання чинності рішенням у справі № 275/576/21 видавати свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Такий вид забезпечення є цілком співмірним із заявленими позивачами вимогами у справі № 275/576/21 та не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів та інших осіб, адже питання спадкування майна після смерті ОСОБА_5 за заповітом померлого буде предметом судового розгляду.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 ЦПК України.
Приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення позову суд дотримується принципів співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідачів та третіх осіб.
Керуючись ст. ст. 149 - 153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити приватному нотаріусу Брусилівського нотаріального округу Житомирської області Отрищенку Олегу Івановичу видавати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання чинності рішенням у справі № 275/576/21.
Копію даної ухвали направити заявнику, учасникам справи та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а приватному нотаріусу Брусилівського нотаріального округу Житомирської області Отрищенку Олегу Івановичу (Житомирська область, смт. Брусилів, вул. М.Іларіона, 40, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - для негайного виконання.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Суд роз'яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.
Відповідно ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Брусилівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя П. В. Миколайчук