ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2021 року м. Київ № 640/18799/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Київська міська рада, Комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Київська міська рада, Комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій висловив прохання:
визнати незаконним та скасувати розпорядження Київського міського голови В.В. Кличка від 24.06.2021 № 535 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
визнати незаконним та скасувати Розпорядження Київського міського голови В.В. Кличка від 24.06.2021 № 536 «Про виконання обов'язків начальника Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
зобов'язати Київського міського голову В.В. Кличка, Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію), Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Також представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії Розпорядження Київського міського голови від 24.06.2021 № 535 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
зупинення дії Розпорядження Київського міського голови від 24.06.2021 № 536 «Про виконання обов'язків начальника Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».
Заява про забезпечення позову мотивована протиправністю оскаржуваних розпоряджень, оскільки відповідачами не наводяться норми Кодексу законів про працю України, що порушені позивачем та стали підставою для звільнення ОСОБА_1 . Окрім того, представник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист порушених прав позивача, адже перебування іншої особи на посаді позивача може призвести до штучного створення обставин, які в подальшому можуть викликати недовіру до позивача.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18, від 20.12.2019 у справі №640/9158/19, від 11.02.2021 у справі №640/8742/20.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно, при розгляді заяв про забезпечення позову суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 у рішенні про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов'язаних з виконанням рішення суду, що є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.
Суд зазначає, що наведені представником позивача підстави не свідчить про наявність обставин, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
На думку суду, представником позивача не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття рішення у справі, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, чи необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Окрім того, щодо очевидних ознак протиправності оскаржуваних розпоряджень, суд зазначає, що такі ознаки повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19, від 27.02.2020 у справі №640/16242/19.
Суд вважає, що вказані в заяві обставини не дають підстав для переконання в тому, що оскаржувані рішення явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України. Надання ж оцінки протиправності оскаржуваним розпорядженням має бути здійснено за результатами розгляду справи по суті.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Київська міська рада, Комунальна служба перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 КАС України.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак