12 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/1629/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було оформлено повідомленням № 2500-1502-8/51324 від 25.12.2020, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності трудового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області врахувати ОСОБА_1 період трудового стажу за період з 16.12.1980 по 16.12.1988.
Позов мотивовано тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, надавши необхідний пакет документів, але позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, крім того, не зараховано до страхового стажу період з 16 грудня 1980 року по 16 грудня 1988 року - час коли позивач відбував покарання та працював у місцях позбавлення волі ще за часів СРСР.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надіслання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що у спірних правовідносинах діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, оскільки не надано жодного документа, який містить відомості про періоди роботи чи страховий стаж, зокрема, не надавалися відомості і про те, що з 16.12.1980 по 16.12.1988 позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі, отже, зарахувати вказані позивачем періоди роботи до його страхового стажу не було законних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що позивач досяг пенсійного віку (60 років) та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для нарахування та призначення йому пенсії.
Повідомленням № 2500-1502-8/51324 від 25.12.2020 йому було відмовлено в призначенні пенсії з в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу не менше 27 років, зазначено, що загальний страховий стаж становить - 23 року 11 днів, та те, що трудовий стаж позивача не підтверджується належними та допустимими доказами.
При цьому, відповідачем не було враховано до загального страхового стажу період з 16 грудня 1980 року по 16 грудня 1988 року - час коли позивач відбував покарання та працював у місцях позбавлення волі ще за часів СРСР.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закон № 1058 передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Основні засади пенсійного забезпечення громадян врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Частиною 1 статті 44 Закону № 1788-XII передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 Порядку № 22-1).
Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз вказаних вище норм права дозволяє дійти висновку, що в разі відсутності в трудовій книжці необхідних записів або їх неправильному чи неточному оформленні за періоди роботи до 01.01.2004, зарахування таких періодів роботи до страхового стажу здійснюється на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 , у ній міститься інформація про звільнення 01.10.1980 у зв'язку із ступом в законну силу вироку суду РСФСР.
Довідкою Міністерства внутрішніх справ від 16.12.1988 № 043321, підтверджується відбування позивачем з 16.12.19810 по 16.12.1988 покарання у «ФКУ ИК-2 УФСИН России по Костромской области», де працював на виробництві.
Згідно з вимогами частини 1 статті 94 Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року в редакції, чинній на час відбування покарання позивачем, виправні роботи без позбавлення волі відбуваються у відповідності з вироком суду за місцем роботи засудженого або в інших місцях, що їх визначають органи, які виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого, з врахуванням його працездатності і, по можливості, спеціальності.
Положення частини 1 статті 50 Виправно-трудового кодексу України в редакції, чинній на час відбування позивачем покарання, передбачали, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується, крім випадків, спеціально передбачених у законі.
У відповідності до ст. 52 вказаного Кодексу у виправно-трудових колоніях і тюрмах на особовий рахунок засуджених, які не допускають злісних порушень режиму, повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як десять процентів, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправно-трудових колоніях, що не допускають злісних порушень режиму, - не менш як двадцять п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку. У виховно-трудових колоніях на особовий рахунок засуджених повинно зараховуватися незалежно від усіх відрахувань не менш як сорок п'ять процентів нарахованого їм місячного заробітку.
Положення Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року втратили чинність у зв'язку з набранням чинності Кримінально-виконавчим кодексом України від 11 липня 2003 року № 1129-IV -з 1 січня 2004 року (п.п.1-2 Прикінцевих положень нового кодексу).
У відповідності до ч. 1 статті 60 вказаного Кодексу засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Згідно з ч. 1 ст. 60-1 Кодексу засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують чи відміняють відповідальність особи.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Ураховуючи викладені положення норм законодавства, суд дійшов висновку, що міра відповідальності позивача у вигляді незарахування періоду його роботи під час відбування покарання до загального трудового стажу без відповідного рішення суду була пом'якшена введенням норми статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, в силу якої позивач на законодавчому рішенні отримав право на зарахування такого стажу без вказаного рішення суду.
Тому, враховуючи положення статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування зазначеного періоду до загального стажу роботи позивача.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 211/1432/17 (2-а/211/103/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність доказів, які б підтверджували, що позивач працював, отримував заробітну плату і з неї відраховувалися страхові внески за період з 16.12.1980 по 31.12.1985, оскільки у матеріалах справи наявна довідка про нарахування заробітної плати позивачу з 01.01.1986 по 01.01.1988, щодо періоду з 16.12.1980 по 31.12.1985, то у матеріалах справи наявний лист «ФК ИК-2 УФСИН России по Костромской області» від 18.01.2021, у якому зазначено, що накази про працевлаштування засуджених та інші документи з 1974 по 2003 роки знищені на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ.
Разом з цим, на особу не може перекладатись тягар доведення нарахування заробітної плати. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. Зазначений недолік не може бути єдиною підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
З аналогічним висновком погодився й Верховний Суд у справі № 687/975/17 від 21 лютого 2018 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Судом враховується той факт, що при зверненні до пенсійного органу позивачем не було подано доказів відбування ним покарання, що підтверджується розпискою - повідомленням про перелік документів, поданих позивачем із заявою про призначення пенсії.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було оформлено повідомленням № 2500-1502-8/51324 від 25.12.2020, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності трудового стажу та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 від 14.12.2020 з урахуванням висновків суду у цій справі щодо зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 період з 16.12.1980 по 1612.1988.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке було оформлено повідомленням № 2500-1502-8/51324 від 25.12.2020, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.12.2020 з урахуванням висновків суду у цій справі щодо зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 період з 16.12.1980 по 1612.1988.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан