09 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/3892/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірним не зарахування Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, днів додаткової оплачуваної відпустки до вислуги років у поліції, наявну вислугу років у податковій міліції;
- зобов'язати Головне управлінням Національної поліції в Чернігівській області, починаючи з 7 листопада 2015 року, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років днів додаткової оплачуваної відпустки, зарахувати до вислуги років у поліції наявну вислугу років у податковій міліції та провести відповідний перерахунок і виплату надбавки за вислугу років, а також перерахунок днів додаткової оплачуваної відпустки.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що в період з 17.07.2001 по 10.05.2007, з 19.11.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в податковій міліції. З 07.11.2015 по даний час він проходить службу в Національній поліції України. За твердженням позивача, служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. З огляду на це, позивач вважає, що така служба повинна зараховуватись до стажу служби в поліції. Проте відповідач у відповідь на запит щодо зарахування до стажу роботи періоду проходження в податковій поліції, не здійснив дій щодо такого зарахування. На переконання позивача, протиправними діями Національної поліції України порушено його право на зарахування до стажу служби в поліції, що впливає, як на розмір надбавки за вислугу років, так і на вислугу років, що дає право на пенсію. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що положенням частини другої статті 78 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби тощо), які включаються до стажу служби в поліції, до яких служба в органах податкової міліції не входить.
Крім того відповідач вважає, що вислуга років для призначення пенсій поліцейським та стаж служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки та надання додаткової оплачуваної відпустки, це абсолютно різні юридично визначені поняття, які регулюються та встановлюються різними нормативно-правовими актами, відрізняються за своєю правовою природою, змістом та порядком їхнього обчислення.
Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» встановлює порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», то зазначена постанова КМУ, на думку відповідача, не може бути застосована при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 вказаного Закону.
Між тим, відповідач також наголошує на тому, що в період проходження позивачем служби в податковій міліції, ані Закон України «Про міліцію», ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не відносили органи державної податкової служби до органів внутрішніх справ, у зв'язку із чим працівники органів податкової міліції не були підпорядковані органам МВС, а служба в органах податкової міліції не вважалася службою в органах внутрішніх справ.
З цих підстав, відповідач просить повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові, крім того зазначено про подання відзиву на позов не у встановлений судом строк.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу в податковій міліції з 17.07.2001 по 10.05.2007, з 19.11.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по цей час органах Національної поліція.
Позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо вислуги років.
Відповіддю від 05.10.2020 №7-325/124/20/01-2020 відповідач надав позивачу завірену копію висновку про підтвердження стажу служби в поліції на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Запитом від 13.10.2020 позивач звернувся до відповідача про падання документів щодо вислуги років.
Відповіддю від 29.10.2020 №Т-325/124/20/01-2020 відповідач надав позивачу копію послужного списку, трудової книжки, витягу з наказу ГУНП в Чернігівській області від 03.12.2015 року №17 о/с.
Вважаючи дії відповідача з приводу обчислення його вислуги років для визначення розміру надбавки за вислугу років та днів додаткової оплачуваної відпустки неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав на належний розмір грошового забезпечення.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
В силу частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 1-3 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Згідно зі статтею 19 Закону України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (який регулював правовий статус податкової міліції в період служби позивача) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Законом України від 05.07.2012 № 508-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в України" внесено зміни до Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Зазначені норми кореспондуються також з положеннями статтей 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до яких особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".
За приписами пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відповідачем помилково не зараховано період проходження позивачем служби на посадах на посадах органів Державної податкової служби в Чернігівській області з 17.07.2001 по 10.05.2007, на посадах відділення № 1 автомобільного взводу автогосподарства УМВС за період з 19.11.2007 по 06.11.2015 до стажу служби в поліції, який дає право на отримання надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, та внаслідок не зарахування цього періоду протиправно не здійснено перерахунок додаткових днів оплачуваної відпустки за стаж служби позивача в поліції.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у рішенні від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/16143/18.
Крім того, суд також звертає увагу на ту обставину, що позивачеві під час проходження служби у податковій міліції були присвоєні спеціальні звання, які у свою чергу призначались на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З підстав вищенаведеного, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Національної поліції України в Чернігівській області зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу на посадах органів Державної податкової служби в Чернігівській області з 17.07.2001 по 10.05.2007, на посадах відділення № 1 автомобільного взводу автогосподарства УМВС за період з 19.11.2007 по 06.11.2015, а також здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату всіх сум грошового забезпечення з урахуванням зазначеного періоду та перерахувати кількість днів його щорічної відпустки, починаючи з 07.11.2015 по день набрання судовим рішенням законної сили.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним доводів.
Отже, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Враховуючи те, що відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірним не зарахування Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, днів додаткової оплачуваної відпустки до вислуги років у поліції, наявну вислугу років у податковій міліції.
Зобов'язати Головне управлінням Національної поліції в Чернігівській області, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років днів додаткової оплачуваної відпустки, зарахувати до вислуги років у поліції наявну вислугу років у податковій міліції за період з 17.07.2001 по 10.05.2007 та провести відповідний перерахунок і виплату надбавки за вислугу років, а також перерахунок днів додаткової оплачуваної відпустки, починаючи з 7 листопада 2015 року по день набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 40108651).
Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан