13 липня 2021 року справа № 580/3245/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01601), ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 02.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в Органах внутрішніх справ;
-зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму;
-зобов'язати ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області видати наказ про виплату та виплатити одноразову грошової допомогу ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.08.2019 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в ОВС, у зв'язку із чим позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із необхідним переліком документів про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак Міністерством внутрішніх справ України безпідставно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги. Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства України.
Представник Міністерства внутрішніх справ України до суду надав відзив в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення вмотивовані тим, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про міліцію” та відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015.
Представник управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у письмовому відзиві. Зокрема в якому зазначено посилання на відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 - підполковник міліції начальник відділу організації роблоти, зонального контролю та опрацювання оперативної інформації УДСБЕЗ УМВС - 06.09.1999 звільнений з ОВС в запас ЗС України (через хворобу) (наказ УМВС в Черкаській області від 06.09.1999 №204 о/с).
Як встановлено судом ОСОБА_1 первинно встановлено з 19.08.2019 II групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС (довідка до акту огляду МСЕК №2 серії 12 ААБ №464181 від 20.08.2019).
Відповідно до довідки МСЕК №2 серії 12 ААА №033762 від 08.01.2020, ОСОБА_2 встановлено 80% втрати професійної працездатності.
21.01.2020 позивач звернувся до УМВС України в Черкаській області із заявою вх. №1/Ч-31 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності. До заяви додано копії: паспорта та РНОКПП; довідок МСЕК; довідки з НАСК “Оранта”; індивідуальної програми реабілітації та свідоцтва про хворобу; довідку з банку.
За наслідками розгляду цих документів Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 04.03.2020 №7411/15-2020 повернув матеріали до УМВС України в Черкаській області та зазначив, що під час розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано про не належне оформлення медичних документів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, рішенням по якому від 21.08.2020 у справі №580/2227/20, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021, адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.01.2020 з доданими документами про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням 2 групи інвалідності і прийняти відповідно до ст.23 Закону України “Про міліцію” та п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 у справі №580/2227/20, МВС України повторно розглянуло документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та 02.04.2021 затвердило висновок про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Листом від 21.04.2021 №Ч-70 УМВС України в Черкаській області з посиланням на лист Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 07.04.2021 №14284/15-2021 повідомило позивача, що за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги 02.04.2021 затверджено висновок про відмову у призначені такої грошової допомоги.
Вважаючи, що таке рішення про відмову є протиправним, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”, тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядком №850.
Відповідно до статті 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Законом України “Про міліцію” не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги і не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги.
Суд зазначає, що в медичних документах позивача, а саме у свідоцтві про хворобу №418, зазначено, що причиною втрати працездатності та встановлення інвалідності є захворювання, «ТАК» пов'язане з проходженням ОСОБА_1 служби в ОВС. Отже, висновок МВС України зазначений в листі, про те, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з травмою перенесеною в дитинстві є безпідставним.
Суд вчерговий раз наголошує, що вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Підстави, з якої виходив відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, вказана норма не містить. Отже, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону №565-XII.
Оскільки відповідач не навів, визначених у пункті 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про наявність у нього права на призначення такої допомоги.
Однак, для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду у подібній категорії справ щодо призначення одноразової грошової допомоги, викладену у постанові від 30.01.2018 у справі №822/1579/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України обов'язкова для врахування судом.
Так, з аналізу викладених норм Порядку №850 ВС у вказаному рішенні вказав, що після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акти організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, суд висновує, що позовна вимога про визнання протиправною відмови щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги є обґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, суд зазначає таке.
Порядком № 850 передбачений механізм призначення та виплати допомоги, суд не вважає за можливе втручатися в дискреційні повноваження відповідачів.
Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 в справі № 712/8827/17 зробив правовий висновок, що зобов'язання державного органу нарахувати та виплатити позивачу у визначеному розмірі одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням інвалідності буде становити втручання у дискреційні повноваження.
Повноваження адміністративного суду визначені у ст. 245 КАС України. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В контексті обставин даної справи, передумовою прийняття відповідачем рішення є не лише отримання заяви позивача, але й її розгляд.
Таким чином, підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення допомоги суд немає, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно надіслати Міністерству внутрішніх справ України висновок та документи для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, з урахуванням висновків суду.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, відповідно до рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
При цьому зобов'язання відповідача 1 призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, як того просить позивач у позові, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду. Тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене вище, суд висновує, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Міністерства внутрішніх справ України від 02.04.2021 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому II групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в Органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 08592537) надіслати до Міністерства внутрішніх справ України заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) від 21.01.2020 з доданими документами та висновок щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд.10; код ЄДРПОУ 00032684) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) від 21.01.2020 з доданими документами і прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар