13 липня 2021 року справа № 580/3240/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності проведення своєчасного повного фактичного розрахунку при звільненні з військової служби;
-стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 295501,36 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач своєчасно не виплатив йому грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (рішення суду у справі №580/233/21), тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки такого розрахунку відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України. Тому просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що спір про нарахування компенсації, що вирішувався судом під час розгляду справи №580/233/21 не є спором про нараховані/ненараховані суми під час звільнення. Вказано, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Відтак, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до відповідача - відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо нарахування і виплати позивачу середнього заробітку у зазначені позивачем періоди присудженої по рішенню суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №580/233/21, яке набрало законної сили 23.04.2021, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено повністю, зокрема зобов'язано Черкаський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07735288) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 07.09.2018.
Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 від 19.05.2021 - 13.05.2021 Черкаським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки перераховано 17204,68грн. з призначенням платежу заробітна плата.
Згідно позову та відповідно відзиву сторони не заперечували, що 13.05.2021 позивачу зараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки включно, що в силу ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.
Позивач вважаючи, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 07.09.2018 по 13.05.2021 в сумі 295501,36 грн. звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Для вирішення спору суд також врахував висновки Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №810/1543/17.
Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
Судом встановлено, що стягнення з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заборгованості по грошовому забезпеченню у вигляді грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій на користь позивача відбулося на підставі рішення суду у справі №580/233/21.
Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини у справі “Меньшакова проти України” від 08.04.2010 передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
За таких обставин, Верховний Суд у згаданому рішенні №810/1543/17 зазначив, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються саме розміру належних звільненому працівникові сум, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/233/21 в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2019 року у справі №0940/1532/18.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки за період з 07.09.2018 по 13.05.2021 в сумі 295501,36 грн.
На підставі вищевикладеного, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар