08 липня 2021 року справа № 580/1676/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,
представника відповідача - Покотілової І.Ю. (згідно з витягом),
розглядаючи за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішення про застосування штрафу та нарахування пені,
встановив:
26 березня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0014542407 від 19.02.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що не мав та немає жодної заборгованості зв сплати ЄСВ за період здійснення підприємницької діяльності з 18.12.2018 по 28.10.2019, а тому оскаржуване рішення є незаконним та необгрунтованим і підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючим органом встановлено порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" та правомірно винесено оскаржуване рішення.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
01.07.2021 представник відповідача надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до квитанцій від 20.02.2019, від 18.01.2019, від 19.04.2019, від 20.03.2019, від 19.06.2019, від 15.05.2019, про сплату, які подавалися платником до суду, прослідковується що платник декілька разі здійснював сплату ЄСВ не на той рахунок, оскільки, він перебував на обліку у Золотоніській ДПІ у Черкаській області (2313) , а кошти перераховував на рахунок ГУ ДПС у м. Золотоноші (2308). У зв'язку з цим кошти на правильний рахунок не надходили, через відсутності на обліку даного платника. Даний факт підтверджується самими квитанціями, в яких відображається не правильний рахунок НОМЕР_1 , а повинен бути НОМЕР_2 .
Представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала та просили у його задоволенні відмовити.
Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, заслухавши пояснення представника відповідача дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 18.12.2018 по 28.10.2019 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.
За період здійснення підприємницької діяльності позивачем, мінімальний розмір ЄСВ складав у 2018 році 819,06 грн (22% від мінімальної заробітної плати 3723,00 грн), а у 2019 році - 918,06 грн (22% від мінімальної заробітної плати 4173,00 грн).
На підтвердження факту сплати ЄСВ у відповідних розмірах та у відповідні періоди позивачем надано до суду засвідчені копії квитанцій про сплату, а саме:
1) № N1С8540523 від 18.01.19 на суму 819,00 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за грудень 2018 року»;
2) № N С1С8544259 від 20.02.19 на суму 918,20 грн, з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за січень 2019 року»;
3) № N189М39734 від 20.03.19 на суму 918,20 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за лютий 2019 року»;
4) № N189М 4029М від 19.04.19 на суму 918,20 грн з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за березень 2019 року»;
5) № N189М 4154М від 15.05.19 на суму 918,20 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за квітень 2019 року»;
6) № N189М3880М від 19.06.19 на суму 918,20 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за травень 2019 року»;
7) № N189М3825М від 19.07.19 на суму 918.20 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за червень 2019 року»;
8) № N189М4090М від 09.08.19 на суму 918,10 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за липень 2019 року»;
9) № N189М3996М від 09.09.19 на суму 918,10 грн. з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за серпень 2019 року»;
10) № N189М3860М від 16.10.19 на суму 918,10 грн з призначенням платежу « ОСОБА_1 ЄСВ за вересень 2019 року»;
11) № 46138384 від 20.11.19 на суму 918.10 грн. з призначенням платежу «..єдиний соціальний внесок »- за жовтень 2019;
12) № 46708411 від 17.12.19 на суму 918.10 грн. з призначенням платежу «..єдиний соціальний внесок 11.2019..» - за листопад 2019.
Відповідно до квитанцій від 20.02.2019, від 18.01.2019, від 19.04.2019, від 20.03.2019, від 19.06.2019, від 15.05.2019, про сплату, вбачається, що платник декілька разі здійснював сплату ЄСВ не на той рахунок, оскільки, він перебував на обліку у Золотоніській ДПІ у Черкаській області (2313) , а кошти перераховував на рахунок ГУ ДПС у м. Золотоноші (2308).
Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0014542407 від 19.02.2021, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1265,48 грн та нараховано пеню в розмірі 435,87 грн - за несплату ЄСВ за період з 12.02.2019 по 30.07.2019.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № № 2464-V (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" , єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено , що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, в розділі IV пункту 2 Інструкції № 449 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
За змістом ст. 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства.
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22. 4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Отже, згідно із наведеними нормами чинного законодавства України, своєчасна сплата єдиного внеску - це внесення платниками відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Відповідно до ч.ч.3, 10, п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
У даному випадку, позивачем у повному обсязі було перераховано єдиний внесок, що підтверджується відповідними квитанціями.
Щодо помилки в номері розрахункового рахунку, на який позивачем сплачувався єдиний внесок, то це призвело лише до тимчасового не відображення даної суми в інтегральній картці платника податку, але не до фактичної недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску. Загальний баланс взаєморозрахунків між позивачем та бюджетом в питанні сплати єдиного внеску не постраждав.
Крім того, суд зазначає, що зазначений штраф застосовується у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного податку на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання, оскільки помилкова сплата єдиного податку на інший рахунок податкового органу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 30.01.2018 у справі № 810/875/17, від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а, від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0014542407 від 19.02.2021.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а вимоги такими, які підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0014542407 від 19.02.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 12.07.2021.
Суддя В.П. Тимошенко