Справа № 560/8394/21
13 липня 2021 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань державної установи "Замкова виправна колонія" (№58)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань державної установи "Замкова виправна колонія" (№58)", в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність державної установи "Замкова виправна колонія № 58", яка полягає у нездійсненні повного розрахунку на час звільнення та невиплати компенсації за належні ОСОБА_1 до видачі предмети речового майна;
- зобов'язати державну установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7377,23 грн;
- зобов'язати державну установу "Замкова виправна колонія № 58" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, виходячи з розміру 211,50 грн в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.102018 року по 06.07.2021 року, що складає 207270 грн.
Відповідно до п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України встановлює можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному ж випадку предметом позову зокрема є, зокрема, вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та грошової компенсації за речове майно, яке не входить до структури заробітної плати.
Із наведеного слідує, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу в зв'язку із його звільненням середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації за речове майно, право на які він здобув під час проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.
При цьому, у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
В даному ж випадку, позивача звільнено 31.10.2018 року, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 09.07.2021 року, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.
При цьому, суд зазначає, що надсилання запиту про надання інформації не може вважатись формою досудового врегулювання спору.
До того ж, в межах даного позовну позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо непроведення остаточного розрахунку, а не його відмова у задоволенні заяви позивача про виплату йому компенсації за неотримане речове майно.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2020 року по справі № 826/3794/17.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду належним чином обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно та доказів поважності його пропуску.
Керуючись частиною 1 статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуюча суддяД.Д. Гнап