Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 липня 2021 року № 520/10210/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправними та скасувати рішення №1610 від 23 березня 2021 року Головного управління пенсійного фонду в Харківській області, про відмову в призначенні пенсії по вислузі років ОСОБА_1 .
- Зобов'язати управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду в Харківській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику освіти з моменту звернення до управління пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Харківської області із письмовою заявою про нарахування пенсії за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення №1610 від 23 березня 2021 року Головного управління пенсійного фонду в Харківській області, про відмову в призначенні пенсії по вислузі років ОСОБА_1 , на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву від 11.11.2020 року про призначення пенсії за вислугу років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №6037 від 11 листопада 2020 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю пільгового стажу який дає право на вислугу років. Також, в рішенні вказано, що відповідно ст. 55 п. «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники охорони здоров'я незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, станом на 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років та 6 місяців. Крім того, зазначено, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 0 місяців 04 дні, в тому числі стаж роботи за вислугу років складає 25 років 0 місяців 12 днів. Вказано, що до вислуги років не зараховано період з 21.08.2014 року по 08.06.2015 року оскільки відсутні дані індивідуальних відомостей про застраховану особу, та не надано довідку чи знаходився заявник за цей період без збереження заробітної плати.
Позивач, вважаючи зазначене рішення протиправним, звернулась до суду позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 року по справі №520/17919/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №6037 від 11 листопада 2020 року Головного управління пенсійного фонду в Харківській області, про відмову в призначенні пенсії по вислузі років ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2020 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянуло заяву позивача та відмовило в призначенні пенсії за вислугою років, що підтверджується рішенням №1610 від 23.03.2021 р.
В рішенні вказано, що з 04.06.2019 року право на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.217, що віку - станом на 31.03.2015, тобто право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років у період : до 01.04.2015 - не менше 25 років; до 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Крім того, зазначено, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 0 місяців 04 дні, в тому числі стаж роботи за вислугу років складає 25 років 0 місяців 12 днів. Вказано, що до вислуги років не зараховано період з 21.08.2014 року по 08.06.2015 року оскільки відсутні дані індивідуальних відомостей про застраховану особу. У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 пільгового стажу їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернулась до суду позовом.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.2-1 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі по тексту Закон України №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Пункт «е» статті 55 Закону України №1788-XII в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, мав такий зміст - "право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
04.06.2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Також, в резолютивній частині рішення Конституційним Судом України вказано, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04.06.2019 року № 2-р/2019 положення пункту «е» частини 1 статті 55 Закону України №1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: «е) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».
Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років 11.11.2020 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року.
Отже, з 04.06.219 року право на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788 визначається з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на 11.10.217, що віку - станом на 31.03.2015, тобто право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років у період : до 01.04.2015 - не менше 25 років; до 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців; до 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 0 місяців 04 дні, в тому числі стаж роботи за вислугу років складає 25 років 0 місяців 12 днів.
Крім того, відповідачем вказано, що до вислуги років не зараховано період з 21.08.2014 року по 08.06.2015 року оскільки відсутні дані індивідуальних відомостей про застраховану особу.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Статтею 62 Закону № Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Постанова № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-1V) - страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 цього Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Фактично, внаслідок невиконання роботодавцями обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.
Таким чином, позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.
Судом з копії трудової книжки позивача встановлено, що вона у період з 21.08.2014 року по 08.06.2015 року працювала на посаді вчитель-логопед у Донецькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Таким чином, суд для ефективного захисту прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посаді вчитель-логопед у Донецькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради з 21.08.2014 р. по 08.06.2015 р.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не було зараховано до вислуги років позивача періоди роботи з 21.08.2014 р. по 08.06.2015 р., суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1610 від 23.03.2021 року винесено всупереч чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
З приводу позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 пенсію за вислугу років як працівнику освіти з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області із письмовою заявою про нарахування пенсії за вислугу років, суд зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні відноситься до дискреційних повноважень пенсійного органу, а тому суд відмовляє позивачеві у задоволенні зазначеної вимоги, проте, виходячи за межі позовних вимог, зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 11.11.2020 року, з урахуванням висновків суду у даній справі
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №1610 від 23 березня 2021 року Головного управління пенсійного фонду в Харківській області, про відмову в призначенні пенсії по вислузі років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи на посаді вчитель-логопед у Донецькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради з 21.08.2014 р. по 08.06.2015 р.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2020 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бідонько А.В