Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.07.2021р. справа №520/7294/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ-С"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України,
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Транзит-С” (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про скасування правових актів індивідуальної дії ГУ ДПС у Харківській області, а саме: 1) податкового повідомлення-рішення від 11.12.2020 р. №0065210901 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 53.490,11грн.; 2) податкового повідомлення-рішення від 11.12.2020 р. №0065230901 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 3.572,26грн.; 3) податкового повідомлення-рішення від 11.12.2020 р. №0065240901 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 500.000,00 грн.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що не вчиняв тих податкових правопорушень, за які контролюючим органом був застосований штраф. Наголошував, що викладені у тексті акту податкової перевірки судження контролюючого органу є помилковими, що спричинено спотворенням обставин фактичної дійсності та перекрученням змісту норм закону.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - владний суб'єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на існування фактів оптової торгівлі пальним (газом скрапленим пропаном) без ліцензії, торгівлі пальним без реєстрації платником акцизного податку, реалізації пального без складання акцизних накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому, з огляду на положення ч.ч. 1 і 9 ст. 205 КАС України і ураховуючи незмінність завдання адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 242 КАС України незалежно від категорії спору, а також імперативно встановлену законодавцем мету адміністративного судочинства у вигляді захисту прав та інтересів невладного суб'єкта, зміст та характер спірних правовідносин, обсяг доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній письмовими документами.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
10.11.2020р. контролюючим органом відносно заявника було видано наказ №4450 з приводу призначення фактичної перевірки з питання дотримання вимог Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального і спирту за період 01.07.2019р.-дата закінчення перевірки.
Згаданий наказ заявником до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувався.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 23.11.2020р. №4840/20-40-09-01-08/31234520 (далі за текстом - Акт).
Згадані ді заявником до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувались.
У тексті Акту контролюючим органом викладені власні судження про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: ч.1 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" за рахунок вчинення діяння з приводу реалізації оптових партій пального за відсутності ліцензії у період 01.07.2019р.-04.11.2019р.; п.п.212.3.4 ст.212 Податкового кодексу України за рахунок реалізації пального (газу скрапленого) без реєстрації платником акцизного податку у період 01.07.2019р.-02.12.2019р.; п.231.5 ст.231 Податкового кодексу України за рахунок реалізації пального без складання акцизних накладних та реєстрації їх у єдиному реєстрі акцизних накладних у період 01.07.2019р.-07.10.2020р.
11.12.2020р. із посиланням на Акт фактичної перевірки контролюючим органом були винесені: податкове повідомлення-рішення №0065230901 про застосування 3.572,26грн. штрафу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 1202.1 ст. 1202 Податкового кодексу України; податкове повідомлення-рішення №0065240901 від 19.02.2021р. про застосування 500.000,00грн. штрафу на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"; податкове повідомлення-рішення №0065210901 про застосування 53.490,11грн. штрафу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Суд відзначає, що суспільні відносини з обігу пального регламентовані, зокрема, приписами Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР) та Податковим кодексом України.
До епізоду оптової торгівлі пальним без ліцензії
Розглядаючи спір, суд зважає, що з 01.01.2019р. суспільні відносини з приводу обігу пального почали регламентуватись, зокрема, і Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР, відповідно до ст. 1 якого ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Так, ч.1 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII, згідно з яким оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
За визначенням ст. 1 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР) оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва); а роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Звідси слідує, що основною кваліфікуючою ознакою, що відмежовує оптову торгівлю від роздрібної торгівлі є особа покупця, яким у випадку оптової торгівлі є суб'єкт господарювання, а у випадку роздрібної торгівлі - громадянин або інший кінцевий споживач.
Згідно з ч.8 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" була викладена у редакції Закону України від 23.11.2018р. №2628-VIII та Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
При цьому, відповідно до ч.21 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" у редакції Закону України від 18.12.2019р. №391-IX суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Вирішуючи спір, суд зважає на те, що визначення пального наведено у п.п.14.1.1411 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Кодексу.
За відомостями Акту у період 01.07.2019р.-04.11.2019р. заявником проведено відчуження пального (газу скрапленого - пропан) на користь резидентів України - юридичних осіб.
Ці обставини підтверджуються об'єктивними даними власно складених заявником видаткових накладних, реквізити яких перелічені в додатках до Акту, а копії долучені до матеріалів справи, а саме: від 01.07.2019р. №252, від 01.07.2019р. №253, від 03.07.2019р. №253, від 04.07.2019р. №255, від 04.07.2019р. №256, від 09.07.2019р. №260, від 12.07.2019р. №272, від 12.07.2019р. №273, від 16.07.2019р. №277, від 18.07.2019р. №283, від 22.07.2019р. №290, від 24.07.2019р. №295, від 26.07.2019р. №301, від 31.07.2019р. №307, від 05.08.2019р. №312, від 06.08.2019р. №314, від 07.08.2019р. №318, від 08.08.2019р. №324, від 09.08.2019р. №325, від 14.08.2019р. №328, від 14.08.2019р. №329, від 19.08.2019р. №335, від 22.08.2019р. №342, від 27.08.2019р. №348, від 30.08.2019р. №353, від 13.09.2019р. №382, від 24.09.2019р. №393, від 03.10.2019р. №404, від 07.10.2019р. №408, від 07.10.2019р. №409, від 07.10.2019р. №410, від 15.10.2019р. №418, від 28.10.2019р. №386, від 28.10.2019р. №421, від 29.10.2019р. №437, від 04.11.2019р. №443, від 04.11.2019р. №445 на загальну суму - 53.490,11грн. (а.с.70-72).
04.12.2019р. заявник був зареєстрований у якості платника акцизного податку.
05.11.2019р. заявником було отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним реєстраційний номер - 990614201901893 (а.с.70-72).
Заявник цих обставин у порядку ч.2 ст.79 КАС України, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України не спростував, жодних доказів до суду не подав, у тексті позову не виклав незгоди із фактичними судженнями контролюючого органу за цим епізодом.
Відповідно до абз.8 ч.2 ст.17 Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
З огляду на викладене подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати доведеною, а штраф - застосованим правомірно та обґрунтовано.
До епізоду невиконання обов'язку із складання акцизних накладних
Підпунктом 231.5 ст.231 Податкового кодексу України передбачено, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Міра юридичної відповідальності за невиконання приписів наведеної статті кодексу запроваджена п.1202.1 ст.1202 Податкового кодексу України і полягає у накладенні штрафу в розмірі 2 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, або 2 відсотки суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації до 15 календарних днів; 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, або 10 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, або 20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 30 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, або 30 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації від 61 до 90 календарних днів; 40 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у таких акцизних накладних/розрахунках коригування, або 40 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які не складені або не зареєстровані акцизні накладні, - у разі порушення терміну реєстрації або відсутності реєстрації на 91 і більше календарних днів.
За відомостями Акту у період 01.07.2019р.-07.10.2020р. заявником проведено відчуження пального (газу скрапленого - пропан) на користь резидентів України - юридичних осіб без застосування процедури реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Ці обставини підтверджуються об'єктивними даними власно складених заявником видаткових накладних, реквізити яких перелічені в додатках до Акту, а копії долучені до матеріалів справи (а.с.70-72).
Заявник цих обставин у порядку ч.2 ст.79 КАС України, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України не спростував, жодних доказів до суду не подав, у тексті позову не виклав незгоди із фактичними судженнями контролюючого органу за цим епізодом.
З огляду на викладене подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати доведеною, а штраф - застосованим правомірно та обгрунтовано.
До епізоду невиконання обов'язку із реєстрації у якості платника акцизного податку
У силу положень пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Міра юридичної відповідальності за невиконання приписів наведеної статті кодексу запроваджена п.117.3 ст.117 Податкового кодексу України і полягає у накладенні штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.
За відомостями Акту у період 01.07.2019р.-02.12.2019р. заявником проведено відчуження пального (газу скрапленого - пропан) на користь резидентів України - юридичних осіб без застосування процедури реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Ці обставини підтверджуються об'єктивними даними власно складених заявником видаткових накладних, реквізити яких перелічені в додатках до Акту, а копії долучені до матеріалів справи (а.с.70-72).
Заявник цих обставин у порядку ч.2 ст.79 КАС України, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 КАС України не спростував, жодних доказів до суду не подав, у тексті позову не виклав незгоди із фактичними судженнями контролюючого органу за цим епізодом.
З огляду на викладене подію вчинення заявником за цим епізодом податкового правопорушення слід визнати доведеною, а штраф - застосованим правомірно та обгрунтовано.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю правильно з'ясував обставини фактичної дійсності, належно розтлумачив зміст норм права, надав правильну кваліфікацію діянням приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення узгоджується зі змістом нормативного регламентування та з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права заявника у сфері публічних правовідносин у галузі податкової справи не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Доводи заявника про порушення контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, позаяк перевірка здійснювалась на підставі діючого розпорядчого документу про призначення фактичної перевірки, при тому, що законом не заборонено витребування контролюючим органом документів платника податків під час проведення фактичної перевірки, а саме по собі управлінське діяння контролюючого органу з приводу витребування документів спрямоване на достовірне з'ясування об'єктивної істини і не шкодить правам та інтересам конкретного платника податків.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.