Справа № 500/2560/21
08 липня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Джус О.С.
представника відповідача Катеринюк Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати бездіяльними та неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування згідно трудової книжки НОМЕР_1 періодів роботи з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року в "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" до пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.09.2020 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_2 призначити пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхув О.С. згідно трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року в "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т"; призначити пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.09.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 14.12.2020 року звернулася до відповідача зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Однак відповідач листом від 19.03.2021 року відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до поданих документів загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 08 місяців 14 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. При цьому відповідач не зарахував позивачу до страхового стажу, зокрема періоди роботи з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т", мотивуючи тим, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_1 із зображенням Державного Герба України з датою заповнення 12.09.1978 року завірено відбитком печатки підприємства, на якому значиться код ЄДРПОУ, що передбачено нормами Положення про Єдиний державний реєстр підприємства та організації України з квітня 1996 року, а також вказано прізвище ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_2 в 1981 році), тому періоди роботи відображені у цій трудовій книжці не можуть бути враховано до страхового стажу.
Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки вона згідно трудової книжки має більше 27 років страхового стажу, що дає право на пенсію відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Додатково зазначила, що вона не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки печатку на титульній сторінці в трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства.
Водночас, звернула увагу на те, що в 1998 році нею було втрачено трудову книжку, тому організація в якій вона працювала ДПВКЦ "Трейд Лайн ЛТД" з 1998 року внесла записи про попередню роботу згідно її копії трудової книжки, в якій не було першої сторінки трудової книжки, однак всі записи трудової діяльності були завірені відповідники печатками.
Ухвалою суду від 12.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 04.06.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ним правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, оскільки відповідно до поданих документів загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 08 місяців 14 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На адресу суду 08.06.2021 року надійшла від позивача відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, просили їх задовольнити в повному обсязі. Наголосили, що неточності у трудовій книжці працівника можуть свідчити лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав наведених у відзиві на позов, просила відмовити у його задоволенні. Наголосила, що період роботи з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" не можливо зарахувати, оскільки в трудовій книжці запис про звільнення не завірено відбитком печатки.
Допитані у процесі судового розгляду свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що вони разом із позивачем працювали у філії товариства "Ескім Т" у період з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року. Додатково зазначили, що позивач у вказаний період роботи займала посаду заступника головного бухгалтера, мала постійне місце роботи з графіком повного робочого дня.
Заслухавши пояснення сторін та показання свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.35).
Прізвище після державної реєстрації шлюбу позивач обрала прізвище чоловіка " ОСОБА_2 ", про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.36).
Відповідно до трудової книжки позивача та її копії, ОСОБА_6 працювала, зокрема з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" (а.с.11-23).
Позивач, зокрема 14.12.2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зі заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (а.с.24).
Відповідач листом від 19.03.2021 року відмовив позивачу у призначенні такої пенсії, мотивуючи тим, що відповідно до поданих документів загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 08 місяців 14 днів, що є не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Зазначено, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_1 із зображенням Державного Герба України з датою заповнення 12.09.1978 року завірено відбитком печатки підприємства, на якому значиться код ЄДРПОУ, що передбачено нормами Положення про Єдиний державний реєстр підприємства та організації України з квітня 1996 року, а також вказано прізвище ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_2 в 1981 році), тому періоди роботи відображені у цій трудовій книжці не можуть бути враховано до страхового стажу (а.с.28-29).
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст.26 Закону № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Приписами ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
За приписами п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, які узгоджуються з нормами п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З матеріалів справи видно, що у відповідності до відомостей трудової книжки та її копії ОСОБА_6 працювала, зокрема з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т".
Водночас, факт того, що позивач працювала з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" на посаді заступника головного бухгалтера також підтверджується показаннями свідків, які враховуються судом в силу приписів ч.1 та п.3 ч.2 ст.72 КАС України.
Також архівною довідкою підтверджується те, що позивач з 26.06.1980 року по 18.03.1992 року працювала в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" (а.с.30).
При цьому судом встановлено та не заперечується відповідачем, що до страхового стажу позивачу зараховано період роботи з 15.01.1985 року по 15.12.1989 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді", що підтверджується також відповідною довідкою про зарахування страхового стажу від 08.07.2021 року форма РС - право.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 26.06.1980 року по 14.01.1985 року, з 16.12.1989 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т", відповідач послався на те, що титульний аркуш трудової книжки НОМЕР_1 із зображенням Державного Герба України з датою заповнення 12.09.1978 року завірено відбитком печатки підприємства, на якому значиться код ЄДРПОУ, що передбачено нормами Положення про Єдиний державний реєстр підприємства та організації України з квітня 1996 року, а також вказано прізвище ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_2 в 1981 році).
В ході судового розгляду судом встановлено та не заперечується позивачем, що в 1998 році нею було втрачено трудову книжку, тому організація в якій вона працювала ДПВКЦ "Трейд Лайн ЛТД" з 1998 року внесла записи про попередню роботу згідно її копії трудової книжки, в якій не було першої сторінки трудової книжки.
При цьому право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не врахувало, що не усі недоліки у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що періоди роботи з 26.06.1980 року по 14.01.1985 року, з 16.12.1989 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" підлягають зарахуванню позивачу до страхового стажу, оскільки такі відповідають записам в трудовій книжці позивача, в тому числі її копії, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а слабий відбиток печатки, який фактично існує в копії трудової книжки, не може бути підставами для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи, та необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати такі періоди.
Відповідно до п.1 ч.1 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач досягла відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд вважає за необхідне визнати протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Як передбачено п.4 ч.2 ст.245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у позивача відповідного віку, достатнього загального страхового стажу, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому позовні вимоги зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 15.09.2020 року підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними дії відповідача щодо не зарахування періодів роботи з 15.01.1985 року по 15.12.1989 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу такі періоди роботи до страхового стажу, суд дійшов висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки період роботи з 15.01.1985 року по 15.12.1989 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" зарахований позивачу до страхового стажу відповідачем самостійно за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком, тобто період який оспорює позивач був зарахований відповідачем, а тому не підлягає зарахуванню повторно.
Разом з тим, зарахування позивачеві до трудового стажу період роботи з 15.01.1985 року по 15.12.1989 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" додатково свідчить про непослідовність і необгрунтованість відмови відповідача у зарахуванні стажу періодів роботи з 26.06.1980 року по 14.01.1985 року, з 16.12.1989 року по 18.03.1992 року на тому ж підприємстві.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 454 грн. згідно квитанції №1 від 07.05.2021 року (а.с.8).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування згідно трудової книжки НОМЕР_1 періодів роботи з 26.06.1980 року по 14.01.1985 року, з 16.12.1989 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т" до пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 26.06.1980 року по 14.01.1985 року, з 16.12.1989 року по 18.03.1992 року в ТОМДБТ "Облміжколгоспшляхбуді" та з 12.02.1997 року по 10.04.1998 року в філії товариства "Ескім Т";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 15.09.2020 року.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати на суму 454 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції №1 від 07.05.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 липня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Мандзій О.П.