про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 липня 2021 р. № 400/5097/21
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І. А., ознайомившись з
адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020,
про:визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості в сумі 1 193 352,28 грн.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами :
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача заборгованості з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2021р. по 31.12.2020р. в сумі 11933352,28грн. ;
- стягнути з відповідача на користь позивача заборговансоті з виплати шомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за пеірод з 19.02.2020р. по 31.12.2020р. в сумі 11933352,28грн.
Позовна заява обгрунтована тим, що відповідач, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20, яким визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 06.03.2020 р. №126/03.18-р про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 27.02.2020 р.; та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді згідно з довідкою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 р. №8-15/45/2020 з 19.02.2020 р., з урахуванням фактично сплачених сум, здійснив перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці в грудні 2020 року. Відповідно до повідомлення відповідача від 25.01.2021р. розмір перерахованого щомсячного довічного грошового утриманя після перерахунку становить 175842,81грн., розмір заборгованості за період з 1902.2021р. до 31.12.2021р. становить 1193352,28грн. Однак, відповідачем до цього часу нарахована сума заборгованості не виплачена, що змусило ОСОБА_1 знову звернутися до суду за захистом своїх прав.
Розглядаючи можливість прийняття позовної заяви до розгляду, суд виходить з такого.Рішенням від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20 Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 (правонаступник - відповідач) та зобов'язав Головне управління
Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді згідно
з довідкою Миколаївського апеляційного суду від 26.02.2020 р. №8-15/45/2020 з 19.02.2020р., з урахуванням фактично сплачених сум.
Зазначене рішення набрало законної сили 04.12.2020 року.
22.12.2021 року суд видав виконавчий лист у справі № 400/3687/20.
Матеріали позовної заяви свідчать, що позивач не згоден з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20.
Іншими словами, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати належним чином рішення суду від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20.
Згідно з частиною четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість установлення судового контролю за виконанням судового рішення (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною восьмою статті 382 Кодексу адміністративногго судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 року у справі № 816/2016/17, постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.
З аналізу предмету спору у цій справі суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20.
За вказаних обставин суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими Кодекс адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушені його права, свободи чи інтереси, то він може звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення від 03.11.2020 року у справі № 400/3687/20, або порушення його прав, свобод чи інтересів, він може звернутись до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити позивачу, що судовий збір підлягає поверненню відповідно до Закону України “Про судовий збір”.
На підставі вищезазначеного, керуючись пунктом другим частини першої статті 170, статтями 170, 252, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя І. А. Устинов