справа№380/8061/20
05 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд
в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Липитчука Я.І.,
за участі:
позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання протиправними дій, скасування відповідей, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (далі - Миколаївська МР, відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати неправомірними дії сільського голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_11;
- скасувати відповіді голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412, від 28.09.2020 №П-407/02-16/413;
- зобов'язати Дроговизьку сільську раду (правонаступницю Миколаївське ОТГ) розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» з метою передачі у приватну власність.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що при зверненні із запитами про надання інформації щодо процедури голосування за питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» « Стрільбище » (« Біля печер ») відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді ненадання відповіді на вказані запити. Позивач вважає, що внаслідок такої протиправної бездіяльності порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою судді від 05.10.2020 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 30.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 03.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Протокольною ухвалою суду від 09.06.2021 суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі шляхом заміни Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області на Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області.
26.06.2021 від відповідача (за вх. № 45828) надійшов відзив. Відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Зазначив, що позивачем до матеріалів справи не подано доказів представництва інтересів ОСОБА_3 у питаннях, що стосуються надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище « Біля Стадіону » «Стрільбище» (« Біля печер »), оскільки саме нею, а не позивачем, було подано заяву до Дроговизької сільської ради. Що стосується скасування відповідей голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412, від 28.09.2020 №П-407/02-16/413, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 було надано законні і обґрунтовані відповіді на всі його звернення, в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». В зв'язку з наведеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповіді на відзив ОСОБА_1 не надав.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи. Подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності .
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, що підтверджується наявними у справі доказами. Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, із повідомлення Дроговизької сільської ради від 19.07.2018 № П-200/02-16/333 та витягу з протоколу ХХХІІ сесії VІІ демократичного скликання Дроговизької сільської ради від 26.06.2018, йому стало відомо про розгляд заяви ОСОБА_3 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону». Депутати Дроговизької сільської ради ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та сільській голова ОСОБА_2 утримались від голосування, а депутат ОСОБА_10 проголосувала проти. На думку позивача, «утримання від голосування» або «голосування проти» повинні бути вмотивовані.
22.09.2020 позивач звернувся до сільського голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 та депутатів Дроговизької сільської ради ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 із запитами про надання публічної інформації. У запитах вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413, зокрема, йшлося про надання головою та депутатами інформації щодо правомірності їх дій під час голосування при розгляді заяви ОСОБА_3 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону», та про надання для ознайомлення ОСОБА_1 матеріалів заяви ОСОБА_3 та прийнятого по ній рішенням.
З матеріалів справи випливає, що Дроговизькою сільською радою в особі голови ОСОБА_2 було надано відповіді на інформаційні запити позивача від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412 та від 28.09.2020 №П-407/02-16/413, в яких зазначено, що Дроговизька сільська рада не може надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у вигляді декларацій про доходи сільських голів і депутатів сільської ради, оскільки розпорядником такої інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції. Щодо інформації про утримання від голосування певними депутатами, то у відповіді зазначено, що запити будуть передані їм особисто, оскільки запитувана інформації стосується цих депутатів.
Вважаючи, що на запити від 22.09.2020 відповідачем не надано належної відповіді, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (надалі - Закон України «Про доступ до публічної інформації»).
Статтею 1 цього Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Дослідивши запити позивача, суд оцінює такі як запити на інформацію, відповідно та в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Як видно зі змісту запитів, позивач просить надати доступ до публічної інформації - декларацій сільського голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 та депутатів Дроговизької сільської ради ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради Миколаївського району про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» («Стрільбище», « Біля печер »). Окрім цього, про результати розгляду запиту позивач просив повідомити за вказаним номером телефону, відповідь він забере нарочно.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов'язок відповідача, який володіє статусом розпорядника публічної інформації розглянути запит та надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем надано відповіді на інформаційні запити позивача від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412 та від 28.09.2020 №П-407/02-16/413, в яких зазначено, що Дроговизька сільська рада не може надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у вигляді декларацій про доходи сільських голів і депутатів сільської ради, оскільки розпорядником такої інформації є Національне агентство з питань запобігання корупції.
Щодо інформації про утримання від голосування певними депутатами, то у відповіді зазначено, що запити будуть передані їм особисто, оскільки запитувана інформації стосується цих депутатів.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що перелічені у запитах від 22.09.2020 депутати Дроговизької сільської ради надали позивачу будь-яку відповідь на поставлені ним питання в часині голосування.
Відповідачем не повідомлено про причини ненадання відповідей на такі запити.
Суд зазначає, що розпорядник інформації повинен забезпечити особі, яка звертається із запитом, доступ саме до тієї інформації чи документів, які він просить надати, а у випадку, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, - відмовити у її наданні, не виходячи за межі чітко поставленого питання, щодо якого зроблено запит.
Розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.
Положеннями ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» закріплено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 2.1 Постанови).
Визначене поняття "суб'єкт владних повноважень" не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб'єктів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв'язку з цим такі особи не можуть (не мають здатності) виконувати обов'язки розпорядника інформації, у тому числі обов'язки щодо обліку та оприлюднення публічної інформації (ст. ст. 14, 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У разі подання позову до таких осіб судам необхідно залишати його без задоволення через неналежність відповідача (нездатність таким відповідачем порушити права позивача), за умови якщо позивач відмовиться від їх заміни на належного відповідача і/або суд не знайде підстав для залучення другого відповідача.
Крім того, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є розпорядниками публічної інформації - народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, голови районних, обласних рад, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо.
За викладених обставин, належними відповідачами у справах за позовами щодо доступу до публічної інформації є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування, а не посадові особи таких органів.
Суд зауважує, що депутат сільської ради не є розпорядником публічної інформації, а тому відповідачем у справі є Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області.
З огляду на викладене, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що ненадання належних за своїм змістом відповідей на запити від 22.09.2020, подані позивачем в установленому Законом порядку на адресу відповідача, та зареєстровані Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413, є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
З метою захисту прав та інтересів позивача, Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області слід зобов'язати повторно розглянути запити на публічну інформацію, які подані ОСОБА_1 22.09.2020 за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій сільського голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_11, то позовна заява не містить жодного обґрунтування такої вимоги. Крім того, як вже було зазначено вище, у справах за позовами щодо доступу до публічної інформації належними відповідачами є або відповідний представницький орган місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська, районна, обласна ради) або виконавчий орган місцевого самоврядування, а не посадові особи таких органів.
Відтак, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити за безпідставністю.
Щодо скасування відповідей голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412 та від 28.09.2020 №П-407/02-16/413, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, суд зазначає, що відповідь на інформаційний запит за своєю суттю не відповідає ознакам ні нормативно-правового акта чи окремих його положень ні індивідуального акта чи окремих його положень.
Відтак, не може бути скасована ні повністю ні в частині.
А, отже, у задоволенні вимоги про скасування відповідей голови Дроговизької сільської ради ОСОБА_2 від 28.09.2020 №П0-407/02-16/412 та від 28.09.2020 №П-407/02-16/413 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Дроговизької сільської ради (правонаступницю Миколаївське ОТГ) розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» з метою передачі у приватну власність, то суд зазначає таке.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Суд зазначає, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №18-рп/2004 термін "порушене право", який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".
При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 55 Конституції України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Слід також зазначити, що згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулась до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» « Стрільбище » (« Біля печер »).
Згідно витягу з протоколу ХХХІІ сесії VІІ демократичного скликання Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 26.06.2018 рішення за заявою ОСОБА_3 не прийнято.
Таким чином, публічно-правовий спір може виникнути лише між ОСОБА_3 та Миколаївською міською радою (правонаступником Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області).
Відтак, позов про зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище " Біля Стадіону " з метою передачі у приватну власність може бути подано самою ОСОБА_3 , її представником або законним представником.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною правовідносин за участю Миколаївської МР щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» з метою передачі у приватну власність.
Крім того, доказів представництва інтересів ОСОБА_3 ним не подано, позовна заява складена від імені самого позивача.
Однак, ані у позовній заяві, ані будь - яких інших поясненнях позивач не наводить жодних доводів на обґрунтування того, які саме його права (індивідуально-виражені) були порушені оскаржуваним рішенням (дією, бездіяльністю) відповідача.
Таким чином, відсутній зв'язок між рішенням суб'єкта владних повноважень (дією, бездіяльністю) та конкретними правами позивача.
Тому, у суду відсутні підстави в цій справі для зобов'язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с. Дроговиж, урочище «Біля Стадіону» з метою передачі у приватну власність.
А, отже, у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем судовий збір сплачено не було.
Суд в ухвалі з питань сплати судового збору від 03.03.2021 відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Нормами ч. 2 ст. 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі судові витрати позивачем не оплачені.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки суд частково задовольнив позов (лише з коригуванням способу захисту) щодо визнання протиправною бездіяльності Миколаївської МР щодо надання належних відповідей на запити ОСОБА_1 від 22.09.2020 за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413 та зобов'язання МР повторно розглянути запити на публічну інформацію, подані ОСОБА_1 22.09.2020 за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду, а у двох інших позовних вимогах відмовив, то суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 1681,60 грн. (по 840,80 грн. за кожну з двох позовних вимог немайнового характеру, у яких відмовлено) та про необхідність стягнення на користь Державного бюджету України судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн. за одну позовну вимогу немайнового характеру за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19-20, 22, 72-77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області щодо надання належних відповідей на запити ОСОБА_1 , поданих та зареєстрованих Дроговизькою сільською радою Миколаївського району Львівської області 22.09.2020 за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413.
Зобов'язати Миколаївську міську раду Стрийського району Львівської області (код ЄДРПОУ 26411657, місцезнаходження: 81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. В.Великого, 6) повторно розглянути запити на публічну інформацію, подані ОСОБА_1 22.09.2020 за вх. №№ п-414, п-411, п-409, п-140, п-407, п-408, п-413, в порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (код ЄДРПОУ 26411657, місцезнаходження: (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. В.Великого, 6) до Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Повний текст рішення складений 12.07.2021.
Суддя Потабенко В.А.