справа№380/2041/21
13 липня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області (79000, пл. Ген. Григоренка,3) про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції України у Львівській області №144 від 15.01.2021 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді застосування дисциплінарного стягнення у виді догани.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника Головного управління Національної поліції України у Львівській області №144 від 15.01.2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині притягнення інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст.ст. 2,7,9,28,-40-1 КПК України, вимог Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання оранні Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, до дисциплінарного стягнення у вигляді догани є протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, та просить скасувати в частині притягнення позивача до дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року витребувано у Головного управління Національної поліції України у Львівській області письмові докази, а саме: щодо дати передачі справ зазначених у наказі у провадженні позивача; кількості справ, які знаходились у провадженні позивача з 17.08.2020 року по 26.11.2020 року; кількості завершених позивачем справ з 17.08.2020 року по 26.11.2020 року.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року витребувано у Головного управління Національної поліції України у Львівській області письмові докази, а саме: - коли, ким та на підставі чого скеровано на експертизу кримінальне провадження №42016141090000003 від 13.01.2016; - копії наказу про призначення позивача інспектором сектору дізнання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області з 17.08.2020; - доказів передачі кримінального провадження №12020140060001036 від 07.05.2020 позивачу - 13.07.2020; - доказів перебування у провадженні позивача, станом на час проведення службового розслідування, кримінального провадження №12020145060000163 від 30.07.2020.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Підставою для видання наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани послужило службове розслідування, проведене за фактом надходження до Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області рапорту інспектора Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 з приводу можливого порушення службової дисципліни та неналежного досудового розслідування у кримінальних провадженнях працівниками сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, задокументоване Висновком службового розслідування від 21.12.2020 року. На підставі наказу ГУ НП у Львівській області від 26.11.2020 №3626 було призначено службове розслідування за вищезазначеними фактами, викладеними у рапорті капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 року. В ході службового розслідування встановлено, що доводи, викладені в рапорті інспектора ВД ГУ НП у Львівській області капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 знайшли своє підтвердження в частині неналежного проведення досудового розслідування у визначених кримінальних провадженнях, розпочатих за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України, досудове розслідування у котрих здійснює інспектор сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 На основі вищенаведеного і було видано оскаржуваний наказ №144 від 15.01.2021, яким за порушення службової дисципліни, а саме грубе порушення вимог ст. ст. 2,7,9,28,40-1 КПК України, Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України 06.07.2017 №570, що виразилась у неналежному проведенні досудового розслідування у означених кримінальних провадженнях, керуючись ч. 1 ст. 11, п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосувати до інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що під час проведення службового розслідування від позивача письмових клопотань про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отриманих додаткових пояснень від інших осіб на ім'я голови або членів дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування не надходило. Відповідач при застосуванні до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани враховано характер проступку, обставини, за яких він вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, за яких він вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби. А тому керуючись ч. 1 ст. 11, п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосовано до інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.
Представник позивача на електронну адресу суду надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначив наступне. ОСОБА_1 призначена на посаду інспектора сектору дізнання і приступила до виконання службових обов'язків 17 серпня 2020 року. Вказані кримінальні провадження вона отримала 05 жовтня 2020 року, а з 2 листопада 2020 року по 28 листопада 2020 року перебувала на стаціонарному навчанні в рамках підвищення кваліфікації. Письмові вказівки по кримінальних провадженнях надані лише протягом 18-21 грудня 2020 року під час проведення службового розслідування. Зазначає, що позивач не знала про проведення стосовно неї службового розслідування та не могла сповна скористатись своїм правом на захист, у тому числі - дати пояснення саме з питання службового розслідування, а надавала в межах методичної допомоги щодо проведення слідства в кримінальних провадженнях.
Представник відповідача на електронну адресу суду надіслав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив наступне. ОСОБА_1 у своїх поясненнях визнала свою провину у неналежному проведенні досудового розслідування, а саме невжиття усіх необхідних заходів щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування вказаних кримінальних проваджень, а також наданням пояснень підтвердила факт того, що їй відомо про проведення службового розслідування.
Представник відповідача на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення наступного змісту. Письмові вказівки Позивачу надавалися начальником Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області, який згідно функціональних обов'язків, визначених відповідно до Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом №405 МВС України, організовує здійснення підрозділом дізнання ГУ НП досудового розслідування кримінальних проступків.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 03 жовтня 2000 року, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно послужного списку, лейтенант поліції ОСОБА_1 з 17.08.2020 року проходить службу на посаді інспектора сектору дізнання Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Інспектором Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Дрозд М.М. подано рапорт від 23.11.2020 року з приводу можливого порушення службової дисципліни та неналежного досудового розслідування у кримінальних провадженнях працівниками сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області. У вказаному рапорті зазначено, що за результатами проведеного заслуховування встановлено, що у ході вивчення матеріалів кримінальних порушень №12015140060001183 від 07.05.2015, №12012150060000356 від 26.12.2012, №12015140060001513 від 10.06.2015, №42016141090000003 від 13.01.2016, №12017140060000940 від 10.03.2017, №12020140060000781 від 03.04.2020, №12020140060001036 від 07.05.2020, №12020145060000163 від 30.07.2020 встановлено, що під час проведення досудового розслідування у них не проведено жодної слідчої дії ОСОБА_1 , що свідчить про грубе порушення службової дисципліни.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області від 26.11.2020 №3626 "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування за інформацією, викладеною в рапорті капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 року з приводу можливого порушення службової дисципліни та неналежного досудового розслідування у кримінальних провадженнях працівниками сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області.
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування за фактом викладеним у рапорті інспектора Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 з приводу можливого порушення службової дисципліни та неналежного досудового розслідування у кримінальних провадженнях працівниками сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, згідно з яким у діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачається порушення службової дисципліни, а саме: систематичне грубе порушення вимог ст. ст. 2,7,9,28,40-1 КПК України, вимог Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, що виразились у тому, що з моменту передачі кримінальних проваджень №12015140060001183 від 07.05.2015, №12012150060000356 від 26.12.2012, №12015140060001513 від 10.06.2015, №42016141090000003 від 13.01.2016, №12017140060000940 від 10.03.2017, №12020140060000781 від 03.04.2020, №12020140060001036 від 07.05.2020, №12020145060000163 від 30.07.2020 не проведено жодної слідчої дії, що призвело до невиправданого затягування досудового розслідування та прийняття законних процесуальних рішень у розумні строки у вказаних кримінальних провадженнях, керуючись ч. 1 ст. 11, п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Вказаний висновок затверджений т.в.о. начальника ГУ НП у Львівській області полковником поліції Сабанюком Т. 21.12.2020 року.
На підставі зазначеного висновку начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області видано наказ від 15.01.2021 №144 "Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області", згідно пункту 7 якого за порушення службової дисципліни, а саме: систематичне грубе порушення вимог ст.ст. 2,7,9,28,-40-1 КПК України, вимог Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, що виразилось у тому, що з моменту передачі кримінальних проваджень №12015140060001183 від 07.05.2015, №12012150060000356 від 26.12.2012, №12015140060001513 від 10.06.2015, №42016141090000003 від 13.01.2016, №12017140060000940 від 10.03.2017, №12020140060000781 від 03.04.2020, №12020140060001036 від 07.05.2020, №12020145060000163 від 30.07.2020 не проведено жодної слідчої дії, що призвело до невиправданого затягування досудового розслідування та прийняття законних процесуальних рішень у розумні строки у вказаних кримінальних провадженнях, керуючись ч. 1 ст. 11, п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосувати до інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани.
Вважаючи протиправним притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У пунктах 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII визначено основні обов'язки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09.11.2016, поліцейський під час виконання службових обов'язків, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, зокрема: безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень (частина 3 статті 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною 6 статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський має право, зокрема: вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання (пункт 2); приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов'язками, рішення або брати участь у їх підготовці (пункт 3); на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов'язків за посадою (пункт 4).
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного проступку).
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
З метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина 2 статті 14 Дисциплінарного статуту).
Частиною 6 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).
У пункті 1 розділу V Порядку №893 визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку №893).
Пунктом 1 розділу VII Порядку №893 встановлено, що у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Наведене дає суду підстави для висновку, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни можливе за умови доведення належними доказами фактів порушень працівником поліції вимог законодавства.
Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.01.2021 №144 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани став Висновок службового розслідування за результатами розгляду інформації викладеної у рапорті інспектора Відділу дізнання ГУ НП у Львівській області капітана поліції Дрозд М.М. від 23.11.2020 з приводу можливого порушення службової дисципліни та неналежного досудового розслідування у кримінальних провадженнях працівниками сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, за результатами якого встановлено систематичне грубе порушення вимог ст.ст. 2,7,9,28,-40-1 КПК України, вимог Положення про організацію діяльності підрозділів дізнання органів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 20.05.2020 №405, що виразилось у тому, що з моменту передачі кримінальних проваджень №12015140060001183 від 07.05.2015, №12012150060000356 від 26.12.2012, №12015140060001513 від 10.06.2015, №42016141090000003 від 13.01.2016, №12017140060000940 від 10.03.2017, №12020140060000781 від 03.04.2020, №12020140060001036 від 07.05.2020, №12020145060000163 від 30.07.2020 не проведено жодної слідчої дії, що призвело до невиправданого затягування досудового розслідування та прийняття законних процесуальних рішень у розумні строки у вказаних кримінальних провадженнях, керуючись ч. 1 ст. 11, п. 2 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, суть встановлених під час службового розслідування порушень полягає у порушенні встановлених КПК України нормах.
Отже, оцінка спірних правовідносин та перевірка правомірності рішення суб'єкта владних повноважень у даному випадку полягає у дослідженні того, чи обґрунтовано, неупереджено та співмірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани в контексті проведеної оцінки службової діяльності щодо проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадженнях №12015140060001183 від 07.05.2015, №12012150060000356 від 26.12.2012, №12015140060001513 від 10.06.2015, №42016141090000003 від 13.01.2016, №12017140060000940 від 10.03.2017, №12020140060000781 від 03.04.2020, №12020140060001036 від 07.05.2020, №12020145060000163 від 30.07.2020.
Відповідно до посадової інструкції інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 (а.с. 169-173), остання зобов'язана:
- забезпечувати повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних проступків у межах строків, установлених КПК України;
- рішення слідчого судді, суду, письмові доручення і вказівки прокурора, письмові вказівки керівника підрозділу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівника органу досудового розслідування, що не суперечить рішенням та вказівкам прокурора, надані в межах їх компетенції і в установленій законодавством формі є обов'язковими для виконання інспектора дізнання;
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч.2 ст.9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як встановлено судом з матеріалів справи кримінальне провадження кримінальне провадження №12015140060001183 від 07.05.2015 отримано позивачем 02.10.2020 року, кримінальне провадження №12015140060001513 від 10.06.2015 отримано позивачем 13.10.2020 року, кримінальне провадження №12020140060000781 від 03.04.2020 отримано позивачем 02.10.2020 року, кримінальне провадження №42016141090000003 від 13.01.2016 отримано позивачем 05.10.2020 року, кримінальне провадження №12020140060001036 від 07.05.2020 отримано позивачем 09.07.2020 року, кримінальне провадження №12017140060000940 від 10.03.2017 отримано позивачем 06.10.2020 року, кримінальне провадження №12012150060000356 від 26.12.2012 отримано позивачем 02.10.2020 року, кримінальне провадження №12020145060000163 розпочато позивачем 30.07.2020, кримінальне провадження №1201614109000003 від 13.01.2016 розпочато ОСОБА_1 13.10.2020.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Судом взято до уваги, що по кримінальних провадженнях №12015140060001183, №12015140060001513, №42016141090000003, №12017140060000940, №12012150060000356, №1201614109000003 даний строк закінчився.
До матеріалів справи долучено сформовані начальником відділу дізнання Залізничного ВП Головного управління НП у Львівській області Усініним О. вказівки від 11.12.2020 №973/25-20 у кримінальному провадженні №12020140060001036 від 07.05.2020, вказівки від 21.12.2020 №1088/25-20 у кримінальному провадженні №12012150060000356 від 26.12.2012, вказівки від 21.12.2020 №1083/25-20 у кримінальному провадженні №12020145060000163 від 30.07.2020, вказівки від 18.12.2020 №1076/25-20 у кримінальному провадженні №12015140060001183 від 07.05.2015, вказівки від 21.12.2020 №1085/25-20 у кримінальному провадженні №12017140060000940 від 10.03.2017, вказівки від 21.12.2020 №1089/25-20 у кримінальному провадженні №12015140060001513 від 10.06.2015.
Суд враховує, що для ознайомлення із матеріалами провадження та для вчинення процесуальних дій за вказівками об'єктивно необхідний час і вимога здійснити усі дії у короткий строк є складною для виконання. У цьому контексті суд також зазначає, що Висновок від 21.12.2020 року не відтворює інформації щодо наявності у позивача інших кримінальних проваджень та його задіяння в інших процесуальних провадженнях.
Також суд наголошує, що Відповідачем не надано належної оцінки тому факту, що ОСОБА_1 призначена на посаду інспектора сектору дізнання і приступила до виконання службових обов'язків 17 серпня 2020 року, а в подальшому відповідно до витягу з наказу від 31.08.2020 №127о/с-в позивачу надано щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 16 діб з 01 по 16 вересня 2020 року та тривалістю 17 діб з 17 вересня по 03 жовтня 2020 року. Згідно витягу з наказу від 30.10.2020 №3293 ОСОБА_1 направлено для проходження спеціалізації терміном на двадцять чотири дні з 02 листопада 2020 року.
Головне управління лише узагальнило характер діяльності, проігнорувавши обсяги фактично виконаної роботи та стислі строки їх виконання. Іншими словами, висновок за результатами службового розслідування оцінює обсяги невиконаної роботи. Обґрунтованим рішенням у такому випадку було б рішення, прийняте за результатом співставлення обсягів виконаної та невиконаної роботи, часу перебування позивача на роботі, чого зроблено не було.
Суд наголошує, що оголошення дисциплінарного стягнення має своєю підставою свідоме або внаслідок недбалості порушення особою службових обов'язків або умисне ухилення від їх виконання. Відповідачем не доведено, що позивач ухилялася від виконання обов'язків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що стан виконання вказівок оцінений неповно, однобоко та упереджено, без надання належної оцінки обсягу та змісту проведеної позивачем роботи, а тому рішення про накладення стягнення у вигляді догани не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та пропорційності, визначеним ст.2 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не навів змістовних та переконливих аргументів на противагу доводам позивача, зокрема, щодо відсутності безсторонності та об'єктивності при вирішенні питання про накладення дисциплінарного стягнення, пропорційності догани, використання відповідачем повноважень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з метою саме попередження та усунення порушення службової дисципліни, обґрунтованості висновків за результатами оцінки проведених процесуальних дій інспектором дізнання Сектору дізнання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 в ході службового розслідування.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За сукупністю вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. (а.с. 12).
Також, представник позивача на електронну адресу суду надіслав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
При вирішенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Леонтьєвим Олегом Валентиновичем укладено Договір про надання правничої допомоги №1/2-21 від 01.02.2021 року.
Згідно з пунктом 1.2, цього договору Клієнт доручає та оплачує, а Адвокат бере на себе зобов'язання вести від імені Клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувачу або боржнику, свідку, захищати інтереси Клієнта у адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду.
Між позивачем та адвокатом Леонтьєвим Олегом Валентиновичем укладено Додатковий договір №7/02-21 від 07.02.2021 року про надання правничої (правової) допомоги.
Відповідно до п. 1.2.2 зміст надання Виконавцем правничої (правової) допомоги у правовідносинах, визначених п. 1.1 ст. 1 Договору полягає в підготовці, підписанні та поданні адвокатом Виконавця в інтересах Замовника: позовної заяви з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління НП у Львівській області №144 від 15.01.2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Додатком до Додаткового договору №7/02-21 від 07.02.2021 про надання правничої (правової) допомоги від 07.02.2021 року визначено порядок виплати гонорару адвокату.
Як вбачається з Акту виконаних робіт по Додатковому договору №7/02-21 про надання правничої (правової) допомоги від 01.07.2021 року, адвокатом надано наступні послуги:
- підготовлена і направлена до суду позовна заява - 5000,00 грн.;
- підготовлена і направлена до суду і відповідачу відповідь на відзив - 2500,00 грн.;
- підготовлені та направлені в суд і відповідачу письмові пояснення на відповідь на відзив - 2500,00 грн.
Загальна вартість правничої допомоги становить 10000,00 грн.
Доказів оплати наданих послуг суду не надано.
Досліджуючи надані докази понесення витрат на правову допомогу та їх оплати, суд встановив, що Додатковим договором №7/02-21 від 07.02.2021 року про надання правничої (правової) допомоги передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при оскарженні наказу начальника Головного управління Національної поліції України у Львівській області №144 від 15.01.2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині притягнення інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Акт виконаних робіт підтверджує факт надання таких послуг.
Відповідачем подано до суду заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначено, що позивачем не надано доказів оплати послуг адвоката. Крім того, вважає, що заявлені судові витрати є завищеними, тому просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа N 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа N 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа N 280/2635/20).
Позивачем не підтверджено факт оплати наданих послуг, які фактично сплачені чи тільки мають бути сплачені.
Згідно додатку до додаткового договору № 7/02-21 від 07.02.2021 про надання правничої допомоги за надання адвокатами виконавця послуг згідно пп 1.2.1-1.2.2 п. 1.2 ст.1 договору суму в розмірі 5000 грн замовник здійснює виконавцю виплату гонорару в термін до винесення судом рішення у справі, але не пізніше дня закінчення договору 31.12.2023 р.( п.1.1); за надання послуг згідно пп 1.2.3-1.2.4 п.1.2 ст.1 договору - у день до винесення судом рішення у справі.
Отже, у разі якщо витрати були оплачені чи повинні бути оплачені станом на час вирішення питання про розподіл судових витрат, такі докази повинні бути надані до суду серед інших доказів, що підтверджують обсяг таких витрат відповідно до встановлених законом вимог. Таке правозастосування відповідає вимогам частини сьомої статті 139 КАС України.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 червня 2018 року (справа N 826/1216/16), у постанові ВС України від 15 квітня 2021 р. ( справа 160/6899/20).
Таким чином, позивачем не підтверджено понесення витрат на надану професійну правничу допомогу, які підлягали оплаті до винесення рішення суду, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України у Львівській області №144 від 15.01.2021 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани відносно інспектора сектору дізнання Залізничного ВП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833).
Повний текст рішення складено 13 липня 2021 року.
Суддя Кухар Н.А.