справа № 1.380.2019.005814
з питань розподілу судових витрат
12 липня 2021 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення судового збору з Львівського комунального підприємства «Затишне» у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Затишне» про зупинення роботи приміщень,-,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Львівського комунального підприємства «Затишне», про зупинення роботи приміщень
Ухвалою суду від 21 січня 2020 року суд закрив провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю порушень вимог законодавства, що дає підстави для висновку про усунення ЛКП «Затишне» порушень виявлених первинною перевіркою.
08.07.2021 року представник позивача звернувся до суду із заявою про стягнення судового збору з відповідача, а саме з Львівського комунального підприємства «Затишне». Свою заяву обгрунтовує тим, що згідно ч.1.ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Також представник позивача звертає увагу, що положення ст.140 КАС України у порівнянні із ч.1 та ч.2 ст.139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм.
Позиція ГУ ДСНС України у Львівській області з цього питання повністю співпадає із позицією Верховного Суду яка викладена у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 200/6826/20-а.
При вирішенні заяви суд керується наступним:
Згідно з ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами 1, 2 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Так ст.139 КАС України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи. Також КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (ст.140 КАС України), а також повернення судового збору у разі відмови позивача від позову (ст.142 КАС України).
За приписами ч.1 ст.142 КАС України, якій кореспондують норми ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас згідно з ч.1 ст.140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
В даному випадку, слід звернути увагу, що положення статей 140 та 142 КАС України у порівнянні із ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАС України не конкретизують та не ставлять в залежність можливість отримання відшкодування понесених судових витрат від приналежності позивача до певного суб'єктного складу, чи то позивачем є фізична особа, юридична особа чи суб'єкт владних повноважень. Приналежність до такого складу та вид понесених витрат, не мають впливу на вирішення цього питання відповідно до наведених норм. Наведені норми мають різний предмет регулювання, правову природу виникнення та застосування.
Таким чином, ст.140 КАС України встановлює спеціальне та відмінне у співвідношенні з нормами ст.142 КАС України та ст.7 Закону України "Про судовий збір" правило, згідно з яким якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. Тобто, якщо позивач відмовляється від позову з будь-яких інших причин, що має наслідком закриття провадження у справі (крім випадку задоволення його вимог відповідачем після подання позовної заяви), то в такому випадку позивачу підлягає повернення лише п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. В той же час, коли відмова позивача від позову обумовлена задоволенням позовних вимог відповідачем після подання позовної заяви, тоді застосовуються правила розподілу судових витрат відповідно до ст.140 КАС України.
У даному випадку суд дійшов висновку про закриття провадження у цій справі за заявою позивача про відмову від позову у зв'язку з задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, а тому цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.02.2020 року у справі № 260/1378/18, у якій було надано правову оцінку щодо застосування відповідних положень ст.142 КАС України у взаємозв'язку зі статтею ст.39 КАС України, та у постанові від 03.02.2021 року у справі №200/6826/20-а, у якій оцінці підлягали положення ст.139 та 140 КАС України відносно одна одної, які по-різному регулюють спірні правовідносини щодо розподілу судових витрат.
З врахуванням викладеного, клопотання позивача про стягнення судового збору з відповідача підлягає задоволенню.
Судом встановлено, ГУ ДПС у Львівській області при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 1921 грн. 00 коп.
Таким чином, враховуючи те, що позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, суд присуджує ГУ ДПС у Львівській області понесені ним витрати зі сплати судового збору шляхом стягнення їх з Львівського комунального підприємства «Затишне».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 140, 189, 238, 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника позивача задовольнити повністю.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Затишне» (79013, Львівська обл., м.Львів, вул. Котляревського 37Б, код ЄДРПОУ 22380285) на користь Головного управління ДПС у Львівській області (79008, м.Львів,вул. Підвальна 6, код ЄДРПОУ 38627339) судовий збір у сумі 1921,00 грн.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.М.Сакалош