Іменем України
12 липня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2393/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до виробничого об'єднання «Домобудівельник» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 14568,26 грн,
11 травня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) до виробничого об'єднання «Домобудівельник» (далі - відповідач, ВО «Домобудівельник»), в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарську санкцію за 2020 рік у сумі 14533,34 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2021 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 34,92 грн, разом 14568,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 « Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач надав Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою 10-ПОІ, який надійшов на адресу позивача 01.03.2021. Зі звіту вбачається не виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.
04.03.2021 позивач направив на адресу відповідача попередження про добровільну сплату адміністративно-господарської санкції та пені. Відповідач борг не сплатив.
Відповідно до пункту 3.4 Порядку нарахування пені та її сплати затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, з урахуванням облікової ставки у розмірі 7,5% річних, яка діє на день звернення з адміністративним позовом, тобто на 27 квітня 2021 року, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 16.04.2021 по 27.04.2021 з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 7,5% річних за кожен день прострочення.
Ухвалою від 17 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 29-30).
Ухвала від 17 травня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі, направлена 19 травня 2021 року засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, однак 24.05.2021 поштове відправлення повернулося на адресу Луганського окружного адміністративного суду у зв'язку з не врученням адресату (арк. спр. 38-39).
Згідно із частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ВО «Домобудівельник», код 13402042, зареєстровано за адресою: 93117, Луганська область, місто Лисичанськ, територія ПрАТ «ЛИНІК».
Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ВО «Домобудівельник» зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 17 вересня 2009 року за № 44/118/66, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 24.09.2009 № 86 (арк. спр. 15).
На виконання вимог Порядку № 70 ВО «Домобудівельник» подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 12 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 1; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 348,80; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 29066,70; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 0 (арк. спр. 16).
Позивачем на адресу ВО «Домобудівельник» направлено лист від 04 березня 2021 року за вих. № 281/02-12 з проханням здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій (арк. спр. 17).
Позивачем 23 березня 2021 року за вих. № 360/05-03 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2020 році, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ВО «Домобудівельник» (арк. спр. 18).
Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 22.04.2021 № 3386/6/12-32-24-06, що у 2020 року працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у ВО «Домобудівельник» не працювало (арк. спр. 19-20).
Позивачем 16.02.2021 за вих. № 248/05-03 на адресу Лисичанського міського центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ВО «Домобудівельник» до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2020 року з наданням копій звітності за формою № 3-ПН; чи направлялися Лисичанським міським центром зайнятості особи з інвалідністю для працевлаштування зазначеним роботодавцем та чи мали місце випадки відмови роботодавцем у їх працевлаштуванні протягом 2020 року, з наданням копій направлення на працевлаштування; чи здійснювалося замовлення зазначеним роботодавцем до Лисичанського міського центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 21).
Листом від 16.03.2021 № 384/05-21 Лисичанський міський центр зайнятості повідомив, що ВО «Домобудівельник» що у 2020 році не надавало до центру зайнятості звіти про наявність вакансій, ня які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю. ВО «Домобудівельник» не надавало центру зайнятості замовлень на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю для вирішення питання працевлаштування (арк. спр. 22).
За несвоєчасну сплату ВО «Домобудівельник» адміністративно-господарських санкцій за 2020 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 34,92 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 23).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875).
Відповідно до статті 7 Закону № 875 законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875).
Статтею 18-1 Закону № 875 визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом України «Про зайнятість населення».
Положеннями статті 19 Закону № 875 визначено, що:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).
Аналіз зазначених положень Закону№ 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у:
виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;
створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;
наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Таким чином, судом установлено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування. Такий обов'язок покладений на державну службу зайнятості.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875).
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:
попит на робочу силу (вакансії);
заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 затверджено порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок № 70).
Відповідно до цього Порядку Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Наказом Мінсоцполітики від 27.08.2020 № 591 (далі - Наказ № 591) затверджено, форму звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкцію щодо її заповнення, які введено в дію, починаючи зі звіту за 2020 рік.
Наказом Мінсоцполітики від 18.12.2020 № 821 (далі - Наказ № 821) внесено зміни до форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення, які діють з 12 лютого 2021 року (Офіційний вісник України від 12.02.2021 № 11).
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.
Однак, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Судом встановлено, що ВО «Домобудівельник» згідно з Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, не подавало протягом 2020 року до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю (арк. спр. 22).
За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2020 році одну особу з інвалідністю, фактично не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у сумі 14533,34 грн (арк. спр. 23).
За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню за період з 16 квітня 2021 року по 27 квітня 2021 року у сумі 34,92 грн.
Розмір адміністративно-господарських санкцій та пені сторонами не оспорюється та є математично правильним.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З викладеного слідує, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.
Оскільки Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вказаній справі є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Слов'янська, буд. 28; код ЄДРПОУ 13396264) до Виробничого об'єднання «Домобудівельник» (місцезнаходження: 93117, Луганська область, м. Лисичанськ, територія ПрАТ «Линік», код ЄДРПОУ 13402042) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 13558,14 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Виробничого об'єднання «Домобудівельник» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2020 рік у сумі 14533 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) гривні 34 копійки та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2021 року по 27 квітня 2021 року у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 92 копійки, а всього 14568 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 28 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова