13 липня 2021 року справа № 340/2346/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Кропивницького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - виконавча служба) (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кіровоградська місцева прокуратура (далі - Прокуратура) та Первозванівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Рада)) про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови від 12 квітня 2021 року про стягнення виконавчого збору у сумі 12000 грн.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимогу позову та пояснив, що виконавчий збір мав обчислюватись як стосовно виконання рішення майнового характеру.
Стверджував, що виконання рішення суду не обумовлювало вчинення якихось дій зі сторони позивача.
Відповідач заперечив щодо задоволення позову, надавши відзив на нього (а.с.22-26).
У судовому засіданні представник виконавчої служби зазначила, що виконання рішення суду відноситься до немайнового характеру, тому виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Треті особи не висловили відношення щодо предмету позову, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.135-136).
21 травня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.15-16).
06 липня 2021 року представники сторін та третіх осіб до суду не з'явились.
Представники сторін подали клопотання про завершення розгляду справи за їх відсутності (а.с.137, 188).
Треті особи не надіслали жодних клопотань.
Відповідно до приписів частини 9 статті 205 КАС України суд зробив висновок про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, 01 грудня 2020 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області прийняв рішення за позовом Прокуратури, яким визнав недійсним рішення органу місцевого самоврядування та витребував у ОСОБА_1 на користь Ради земельну ділянку площею 2 га, котрій присвоєно кадастровий номер (а.с.43-51).
Звертаючись до суду, Прокуратура сплатила судовий збір як за розгляд двох немайнових вимог, з чим погодився суд (а.с.171-185).
15 лютого 2021 року Прокуратура подала до виконавчої служби заяву про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист (а.с.30-31).
16 лютого 2021 року виконавча служба відкрила виконавче провадження (а.с.33-34).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 23 лютого 2021 року (а.с.1-6).
Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.104-106).
Суд зробив висновок про правомірність відкриття виконавчого провадження.
16 лютого 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у сумі 12000 грн. як за виконання рішення майнового характеру (а.с.197-198).
19 березня 2021 року ОСОБА_1 та Рада склали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.55).
Того ж дня виконавча служба склала акт огляду земельної ділянки (а.с.56-57).
24 березня 2021 року Кіровоградський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким визнав протиправною та скасував постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 12000 грн. (а.с.191-196).
Суд зробив висновок, що постанова прийнята необґрунтовано, оскілки сума виконавчого збору мала обчислювалась як за виконання рішення майнового характеру, а у виконавця не було інформації щодо вартості земельної ділянки.
29 березня 2021 року виконавча служба прийняла рішення про закінчення виконавчого провадження (а.с.85).
08 квітня 2021 року керівник виконавчої служби скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, зобов'язавши державного виконавця здійснити виконавчі дії (а.с.96).
За змістом постанови керівника виконавчої служби державний виконавець мав прийняти нове рішення про стягнення виконавчого збору.
08 квітня 2021 року виконавча служба відновила виконавче провадження (а.с.153-154).
12 квітня 2021 року державний виконавець прийняла постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 12000 грн. та закінчення виконавчого провадження (а.с.11, 100).
У постанові про стягнення виконавчого збору зазначено про виконання рішення немайнового характеру (а.с.11).
10 червня 2021 року Кіровоградський районний суд Кіровоградської області визнав неправомірною та скасував постанову керівника виконавчої служби від 08 квітня того ж року про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження (а.с.155-157).
Водночас цей же суд скасував постанову державного виконавця від 08 квітня 2021 року про відновлення виконавчого провадження.
Скасовуючи постанову керівника виконавчої служби, суд зробив висновок, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду про скасування постанови про стягнення виконавчого збору не має відношення до законності постанови про закінчення виконавчого провадження.
Копію постанови про стягнення виконавчого збору від 12 квітня 2021 року позивач отримав 12 травня того ж року, що не заперечувалось представником виконавчої служби (а.с.1-6).
Позов подано до суду 15 травня 2021 року (а.с.13).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Так, приписами пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву стосовно оскарження рішення виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду розпочався з 13 травня 2021 року, а завершився 22 числа того ж місяця і року.
Отже, ОСОБА_1 не пропустив його.
Приписами частин 1 - 2 і 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, виконавчий збір - плата виключно за відкриття виконавчого провадження, коли рішення до цього часу не виконано.
Такий висновок ґрунтується на наступному: постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження; сума виконавчого збору визначається з урахуванням суми, що підлягає примусовому стягненню, а не зі стягнутої фактично.
Виникнення обов'язку сплати виконавчого збору лежить виключно у площині волі боржника, оскільки, щоб уникнути його, достатньо виконати рішення до відкриття виконавчого провадження.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що за сутнісним змістом виконавчий збір - плата боржника за те, що допустив відкриття виконавчого провадження.
Плата за бездіяльність.
Встановлення такої плати переслідує легітимну мету - спонукання до самостійного виконання рішень і зменшення навантаження на державних виконавців, що покращить якість роботи.
Законність відкриття виконавчого провадження встановлена у судовому порядку 28 квітня 2021 року.
Тому у виконавчої служби виник обов'язок прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.
Розмір виконавчого збору залежить від виду рішення, яке виконується (майновий чи немайновий характер).
Спір щодо виду рішення вирішено судом.
Кіровоградський окружний адміністративний суд 24 березня 2021 року зробив висновок про майновий характер.
Приписами частини 3 статті 40 Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Виконавча служба закінчила виконавче провадження на підставі припису пункту 9 частини 1 статті 39 Закону, виконавчий збір не стягнуто (скасовано судом постанову про стягнення виконавчого збору у зв'язку із неправильністю обчислення), тому виник обов'язок прийняти постанову про стягнення виконавчого збору з урахуванням правового висновку суду про майновий характер рішення суду, яке виконується.
Виконавча служба проігнорувала правовий висновок суду щодо характеру рішення, оскільки визначила розмір виконавчого збору як для рішень немайнового характеру.
Щоб встановити розмір виконавчого збору (10% вартості майна, що підлягає передачі), то треба оцінити земельну ділянку.
Таким чином, виконавча служба мала замовити оцінку земельної ділянки.
Відповідач не вчинив таких дій, тому існують сумніви, що 12000 грн. (сума виконавчого збору, що стягується) менше, ніж 10% вартості земельної ділянки.
Такі сумніви не виключають наявність порушеного права (якщо вартість земельної ділянки складе 110000 грн., то виконавчий збір становитиме 11000 грн.)
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору в аспекті неправильного обчислення суми.
Рішення суду не є перешкодою щодо замовлення оцінки земельної ділянки і обчислення виконавчого збору як за виконання рішення майнового характеру.
Отже, позов належить задовільнити.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 908 грн. та витрат на правову допомогу - 4000 грн. (а.с.7, 158-165).
Приписами частини 7 статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач дотримався цих вимог.
03 березня 2021 року (до подання позову) уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатським об'єднанням «Усатенко і Усатенко» (а.с.162).
Допомога надавалась адвокатом Усатенком В.Ю. (а.с.164-165).
Кошти сплачено за: надання інформації, консультації і роз'яснень з питань порядку примусового виконання рішень суду та стягнення виконавчого збору, порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця; опрацювання матеріалів, законодавства, судової практики, складання позовної заяви; представництво інтересів у судовому засіданні (а.с.164-165).
Вартість правничої допомоги склала 4000 грн., а затрачено на надання послуг 3 години часу (а.с.164).
18 червня 2021 року позивач сплатив кошти (а.с.168).
Адвокат структуровано зазначив норми права, які регулюють спірні правовідносини, сутність порушеного права та фактичні обставини справи.
Отже, на вивчення законодавства та судової практики, узгодження правової позиції, складання позовної заяви та пояснень на відзив міг затратити 3 години часу.
Адвокат брав участь в одному судовому засіданні (08 червня 2021 року) (а.с.121).
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що адвокат надав правничу допомогу на суму 4000 грн.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Кропивницького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12 квітня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 12000 грн. (виконавче провадження №64523208).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 4908 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей