13 липня 2021 року м. Київ № 320/5473/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Зазимської сільської ради
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення
моральної шкоди
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Зазимської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності Пухівської сільської ради щодо ненадання відповіді на пункти 1, 3 інформаційного запиту від 11.11.2020; зобов'язання відповідача надати відповідь на пункти 1, 3 інформаційного запиту від 11.11.2020 в термін п'яти робочих днів від дня набрання рішенням суду законної сили; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Позов мотивовано безпідставністю ненадання відповідачем у встановлений законодавством строк публічної інформації на пункти 1, 3 запиту позивача, оскільки обов'язок розпорядника інформації надавати на запити громадян публічну інформацію визначено Законом України «Про публічну інформацію». Також, позивачем наголошено на порушенні такими діями відповідача права позивача на отримання публічної інформації, чим заподіяно позивачу моральну шкоду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач правом подання відзиву не скористався, інших заяв по суті справи відповідачем до суду не подано. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі, направлену на офіційну електронну адресу Зазимської сільської ради, отримано відповідачем 15.06.2021, що підтверджується витягом з електронної пошти Київського окружного адміністративного суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , звернулась до Пухівської сільської ради із запитом від 11.11.2020 на отримання публічної інформації, в якому просила надати належним чином засвідчені копії: 1) проекту рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради; 2) рішення Пухівської сільської ради про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради; 3) протоколу голосування щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18.
Вказаний запит отримано Пухівською сільською радою 13.11.2020, що підтверджується доданими до позовної заяви відомостями сервісу відстеження поштових відправлень з офіційного веб-порталу національного оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про доставку поштового відправлення №0741300282725.
Вважаючи безпідставним ненадання відповідачем на пункти 1, 3 запиту позивача запитуваної публічної інформації, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI).
Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша). Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга).
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт перший частини першої).
Згідно приписів статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша). Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя). Письмовий запит подається в довільній формі (частина четверта). Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята).
Як встановлено судом, позивач звернулась до Пухівської сільської ради із запитом від 11.11.2020 на отримання публічної інформації, в якому просила надати належним чином засвідчені копії: 1) проекту рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради; 2) рішення Пухівської сільської ради про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради; 3) протоколу голосування щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18.
При цьому позивачем зазначено, що відповідачем було надано лише копію рішення Пухівської сільської ради про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради, водночас, запитуваної відповідно до пунктів 1, 3 запиту від 11.11.2020 публічної інформації відповідачем не надано.
Статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, зокрема, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша).
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (частина друга).
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки (частина одинадцята).
Згідно статті 15 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (пункт 2 частини першої).
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги (частина третя).
Відповідно до статті 18 Закону №2939-VI, для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо) (пункт 11 частини першої).
Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами (частина друга).
Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом (частина третя).
Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону (частина четверта).
Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що проекти відповідних рішень органів місцевого самоврядування, а також результати поіменного голосування є публічною інформацією та підлягають наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відтак, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження надання Пухівською сільською радою позивачу на його запит від 11.11.2020 проекту рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, який був винесений на розгляд депутатів Пухівської сільської ради 06.11.2020 на 50 сесію Пухівської сільської ради та протоколу голосування щодо надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою згідно рішення Київського окружного адміністративного суду №810/1395/18, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Пухівської сільської ради щодо ненадання відповіді на пункти 1, 3 інформаційного запиту від 11.11.2020.
А тому порушене право позивача на отримання ним запитуваної публічної інформації підлягає відновленню шляхом зобов'язання Зазимської сільської ради як правонаступника Пухівської сільської ради надати відповідь на пункти 1, 3 інформаційного запиту позивача від 11.11.2020 в термін п'яти робочих днів від дня набрання рішенням суду законної сили.
При цьому судом враховано, що рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04.03.2021 №683-07-позачергової-VІII «Про завершення процесу реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради» завершено процес реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради, затверджено передавальний акт з відповідними додатками по Пухівській сільській раді.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа Пухівська сільська рада Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363946) перебуває в стані припинення.
За приписами статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (частина друга). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом (частина третя).
Таким чином, момент затвердження передавального акта є моментом переходу прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої в порядку приєднання.
Відтак, з моменту прийняття Зазимською сільською радою Броварського району Київської області рішення від 04.03.2021 №683-07-позачергової-VІII до зазначеної сільської ради перейшли в порядку правонаступництва всі права та обов'язки Пухівської сільської ради Броварського району Київської області.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з огляду на таке.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04, п. 64, від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша). Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 1000,00 гривень позивач пов'язує з тим, що негативні емоції внаслідок тривалого та умисного нерозгляду запитів позивача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з діями та бездіяльністю відповідача та завдають позивачу моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Втім, позивачем не надано суду будь-яких доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем, не зазначено та не доведено в чому полягає моральна шкода, не доведено причинного зв'язку між неправомірними діями, бездіяльністю, рішень відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача.
При цьому суд зазначає про відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів неодноразового звернення позивача до відповідача із запитами про надання публічної інформації та тривалого ненадання відповідачем позивачу запитуваної інформації.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у зв'язку із неналежним розглядом відповідачем запитів позивача на інформацію.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно абзацу другого частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав;
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно позивача звільнено від сплати судового збору. Оскільки сторонами не надано доказів понесення ними судових витрат, будь-які судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності Пухівської сільської ради щодо ненадання відповіді на пункти 1, 3 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 11.11.2020.
Зобов'язати Зазимську сільську раду надати відповідь на пункти 1, 3 інформаційного запиту ОСОБА_1 від 11.11.2020 в термін п'яти робочих днів від дня набрання рішенням суду законної сили.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Зазимська сільська рада Броварського району Київської області (ідентифікаційний код 04363876, місцезнаходження: 07415, Київська область, Броварський район, с. Зазим'є, вул. Широка, 6).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 липня 2021 року.