13 липня 2021 року Справа № 280/5136/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Кисіля Р.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105), про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
22.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Запорізька міська рада, в якій позивач, після уточнення позовних вимог, просить суд:
визнати незаконною та скасувати постанову від 11.06.2021 Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Юлдашева Андрія Алішеровича про закінчення виконавчого провадження ВП №65539945, і зобов'язати відділ примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відновити виконавче провадження ВП №65539945.
Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позову зазначає про фактичне невиконання третьою особою рішення суду щодо якого здійснювалось виконавче провадження, у зв'язку із чим вважає безпідставним закінчення виконавчого провадження. Зазначає про невжиття державним виконавцем в ході виконавчого провадження виконавчих дій щодо встановлення виконання третьою особою судового рішення.
Ухвалою від 22.06.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
30.06.2021 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою від 05.07.2021 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Запорізьку міську раду (далі - третя особа), судове засідання призначене на 13.07.2021 з викликом (повідомленням) учасників справи.
12.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №65539945 з примусового виконання виконавчого листа №335/11624/19, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 15.04.2021. Зазначене виконавче провадження було відкрите постановою державного виконавця від 24.05.2021.
04.06.2021 третьою особою була подана заява про закриття виконавчого провадження у зв'язку із повним виконанням судового рішення до відкриття виконавчого провадження. На підтвердження чого надана копія листа від 17.08.2020 №Д-9629-х.
У зв'язку із отриманням від третьої особи зазначеної заяви, виходячи зі змісту виконавчого документу, державним виконавцем було прийнято оскаржувану постанову.
Вважає посилання позивача на недодержання державним виконавцем вимог законодавства під час прийняття оскаржуваної постанови безпідставним.
Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додані матеріали виконавчого провадження.
13.07.2021 від третьої особи до суду надійшли заперечення проти позову, в яких третя особа зазначає про виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження, просить відмовити у задоволенні позову.
У судове засідання 13.07.2021 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не прибули.
07.07.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
13.07.2021 представниками відповідача та третьої особи до суду подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведені норми права, суд розглянув справу за відсутності представників учасників справи, в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі №335/11624/19 був задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 : зобов'язано Запорізьку міську раду надати ОСОБА_1 повну, достовірну інформацію про всі земельні ділянки у місті Запоріжжі, в районі селища Мостозагін-7, що можуть бути використані під забудову та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки); орієнтовною площею 0,1 гектара.
Крім того, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 гривень 40 копійок присуджено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.
Листом третьої особи від 17.08.2020 №Д-9629-х, на виконання зазначеного судового рішення, позивачу була надана інформація стосовно земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_2 , що можуть бути використані під забудову та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та не наданих у користування. Зазначено, що відповідно до інформації, яка є в розпорядженні виконавчих органів Запорізької міської ради та даних відкритих реєстрів на запитуваній території м. Запоріжжя відсутні земельні ділянки, що можуть бути використані під забудову та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та не надані у користування.
Зазначений лист було надіслано в адресу позивача 18.08.2020, що підтверджується Реєстром вихідної кореспонденції Запорізької міської ради та виконавчого комітету за серпень 2020 року.
На виконання зазначеного судового рішення 15.04.2021 видані виконавчі листи.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Юлдашева А.А. від 24.05.2021 було відкрите виконавче провадження №65539945 з приводу примусового виконання зазначеного рішення суду в частині зобов'язання третьої особи вчинити певні дії.
04.06.2021 третьою особою в адресу відповідача була подана заява про закриття виконавчого провадження, обґрунтована тим, що до відкриття виконавчого провадження Запорізька міська рада в повному обсязі виконала рішення суду від 23.01.2020 у справі №335/11624/19.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Юлдашева А.А. від 11.06.2021, прийнятою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчене виконавче провадження №65539945, у зв'язку з виконанням боржником виконавчого документу в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.
Вважаючи постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2021 протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 9 КАС України).
Відповідно до положень частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС України).
У частині першій статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у ч. 2 ст. 14 КАС України: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини 2 статті 6 КАС України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень в судових справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у судових справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положенням частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем не вчинено виконавчих дій щодо перевірки виконання судового рішення третьою особою.
Суд не погоджується з даним твердженням позивача, оскільки державним виконавцем від третьої особи одержані докази повного виконання судового рішення, зокрема лист від 17.08.2021, який надсилався в адресу позивача. Доводи позивача про відсутність в матеріалах електронної копії виконавчого провадження зазначеного листа не відповідають дійсності, оскільки в електронній копії листа третьої особи (Інші документи, №з/п 5, дата документа 11.06.2021, Лист Запорізької міської ради.pdf, яка розміщена в Автоматизованій системі виконавчого провадження, наявна така копія.
Щодо посилання позивача на п. 10 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, суд зазначає, що не складання державним виконавцем акту про виконання боржником рішення, не може бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки такий акт не породжує жодних прав для учасників виконавчого провадження.
Твердження позивача про можливість перевірки виконання рішення суду шляхом надіслання державним виконавцем запитів до органів державної влади і державних підприємств, отримання інформації із державних реєстрів є необґрунтованим, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Порядок формування земельних ділянок визначено в ст. 79-1 Земельного кодексу України.
Позивачем не наведено будь-яких доказів недостовірності чи неповноти інформації, наданої позивачу на виконання судового рішення третьою особою у листі від 17.08.2020.
Тому до твердження позивача про необхідність державному виконавцю вчинити додаткові дії щодо перевірки стану виконання боржником судового рішення, є очевидно необґрунтованими.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що державний виконавець правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства України прийняв оскаржувану постанову.
За результатами розгляду адміністративної справи позивачем не доведено протиправність винесення державним виконавцем відповідача постанови про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскали у задоволенні позовних вимог відмовлено, то питання про розподіл судових витрат не вирішувалось.
На підставі викладеного та керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105), про визнання незаконною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог ст. ст. 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 13.07.2021.
Суддя Р.В. Кисіль