01 липня 2021 року 12:42Справа № 280/1161/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Клименка А.Р., представників
позивача Рижий А.В.
відповідача Лактіонової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН»
до Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
10 лютого 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» (далі - ТОВ «АЕРЛАЙН», позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - митниця, відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 № UА110240/2020/000005/2;
визнати протиправним та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2020 № UА110240/2020/00023.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Вказує, що надані митниці документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, а також наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідачем не зазначено доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що не відповідає закону.
Ухвалою суду від 12.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 01.03.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 30 березня 2021 року.
Відповідач позов не визнав, 30 березня 2021 року на адресу суду надав відзив (вх. № 16947), у якому вказує на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні: товар № 1 - 6,16 дол. США/кг (джерело цінової інформації - МД від 06.07.2020 №UA100410/2020/218074), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. З урахуванням викладено у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі..
30 березня 2021 року підготовче засідання по справі відкладено на 15 квітня 2021 року.
Представником позивача направлено до суду відповідь на відзив (вх. №19637 від 06.04.2021), у якій додатково наголошує, що приписи ст. 53-58 Митного кодексу України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. На думку позивача, відповідачем не було додержано вимог Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур» у зміненій редакції згідно з Додатком 1 до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, ст.53 Митного кодексу України при вимаганні від декларанта додаткових документів, оскільки документів, доданих до МД №UА110240/2020/003372 від 01.09.2020 р., цілком достатньо для ідентифікації товару. Незважаючи на це, позивачем, з метою додаткового обґрунтування рівня митної вартості та у відповідності до ч. 8 ст.55 Митного кодексу України було надано на адресу митного органу додаткові документи для підтвердження заявленої під час декларування митної вартості товарів. На думку позивача, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування, а тому просить задовольнити позов у повному обсязі.
15 квітня 2021 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання до 27 травня 2021 року.
В свою чергу, від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №22113 від 16.04.2021), у яких наголошує, що позивач вкотре невірно зазначає перелік документів, що надсилались разом з ЕМД від 01.09.2020 № UА10240/2020/003372, що не відповідає фактичним обставинам справи. З урахуванням положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості, встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів. Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, що підтверджуються матеріалами справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, митниця вважає, що винесла законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, що оскаржуються. З урахуванням викладеного, вважаємо дії митниці правомірними, а пред'явлений позов безпідставний та просить у його задоволенні відмовити.
В підготовчому засіданні 27 травня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24 червня 2021 року.
24 червня 2021 року у розгляді справи оголошена перерва до 01 липня 2021 року.
Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та відповіді на відзив. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, в судовому засіданні 03 червня 2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АЕРЛАЙН» (код ЄДРПОУ 36465159) зареєстровано юридичною особою 10.04.2009 (Номер запису: 10801020000000855). Видами діяльності підприємства є 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 25.50 Кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; 28.22 Виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устатковання; 28.30 Виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; 28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва; 29.10 Виробництво автотранспортних засобів; 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; 30.40 Виробництво військових транспортних засобів; 33.15 Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання; 33.20 Установлення та монтаж машин і устатковання; 36.00 Забір, очищення та постачання води; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
25 травня 2017 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ЧЕТРЛ -Комплектуючи и запасні частини» (РФ) (постачальник) укладено контракт на поставку продукції № 176/17-UKR-КЗЧ (падалі контракт), за умовами якого постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує запасні частини к тракторам, на умовах, зазначених у додатках до цього контракту. Найменування продукції, кількість, ціна, сума, строки поставки, умови оплати узгоджуються сторонами на підставі специфікацій, які є невід'ємною частиною цього контракту (п. 1.1, 1.2). Оплата за товар, згідно з умовами контракту здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати за товар (п. 2.3).
11 січня 2019 року сторонами підписана Додаткова угода № 8 до контракту на поставку продукції № 176/17- UKR-КЗЧ, в зв'язку зміною назви підприємства постачальника, а саме на ТОВ «ЧЕТРА».
Відповідно до умов контракту покупець придбаває у постачальника товар, згідно з номенклатурою, кількістю та за ціною, наведеними у специфікаціях № 115 від 16.04.2020, №121 від 20.05.2020, № 123 від 10.06.2020, № 125 від 15.06.2020, № 126 від 16.06.2020, №127 від 23.06.2020, № 130 від 15.07.2020, № 131 від 15.07.2020, № 132 від 16.07.2020, № 133 від 10.08.2020, №134 від 11.08.2020, № 138 від 20.08.2020, інвойсах № 8585 від 26.08.2020, №8586 від 26.08.2020, № 8587 від 26.08.2020, № 8592 від 26.08.2020, загальною вартістю 3990119,40 руб.
01 вересня 2020 року позивачем до митного оформлення засобами електронного зв'язку подано митну декларацію (далі - МД) № UA110240/2020/003372 на товар (що зазначено в гр. 31 ЕМД):
«1. Запасні частини для ходової системи тракторів. Комерційна назва: ЧД-50-22-9СБ Гусенеця в зборі з деталями з'єднання - являють собою деталі ходової частини тракторів, складаються з траків з'єднаних між собою пальцями. Ланцюг гусеничний ... Полуланцюг гусеничний лівий ... Полуланшог гусеничний правий ... Каток підтримуючий ... Каток опорний ... Колесо ведуче ... Сектор зубчастий ... Виробник: ООО "ПК"ЧАЗ" Країна виробництва: RU.»
№ 2 «Коробка передач до трактора Т-25.01Я. Виробник: АО "ПРОМТРАКТОР". Країна виробництва: RU.»
№ 3 «Запасні частини вузлів до автотракторної та сільськогосподарської техніки. Комерційна назва: 3501-21-181СБ Механізм здавання... Виробник: АО "ПРОМТРАКТОР". Країна виробництва: RU.»
№ 4 «Запасні частини відвала бульдозерів Т-130/170. ... Ніж боковий ... Ніж середній ... Виробник: ПАО "КМЗ" Країна виробництва: RU.»
№5 «Обладнання для фільтрування та очищення мастила в трансмісійної системі автотракторної та сільськогосподарської техніки. Комерційна назва: 2601-15-10-02СБ Фільтр ... Виробник: АО "ПРОМТРАКТОР". Країна виробництва: RU.»
Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення вказаних товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано скановані копії наступних документів: сертифікат якості від 26.08.2020 № 4654; пакувальний лист від 26.08.2020 № 4654; рахунки-фактури від 26.08.2020 № 8585, № 8586, № 8587, №8592; автомобільна транспортна накладна СМR від 26.08.2020 А № 080433; платіжні доручення в іноземній валюті від 22.04.2020 № 25, від 11.06.2020 № 51, від 24.06.2020 № 55, від 17.07.2020 № 60, від 14.08.2020 № 71, від 25.08.2020 № 77; довідка про транспортні витрати від 25.08.2020 б/н з заявкою на перевезення вантажів від 25.08.2020 № 25/08-02; прайс-лист від 26.08.2020 б/н; специфікації від 16.04.2020 № 115, від 20.05.2020 № 121, від 10.06.2020 № 123, від 15.06.2020 № 125, від 16.06.2020 № 126, від 23.06.2020 № 127, від 15.07.2020 № 130, від 15.07.2020 №131, від 16.07.2020 № 132, від 10.08.2020 № 133, від 11.08.2020 № 134, від 20.08.2020 № 138; договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.08.2020 № 25/08/2020; копія митної декларації країни відправлення від 27.08.2020 № 10418010/260820/0236476. Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 01.09.2020 № UA10240/2020/003372 підтверджується гр. 44 зазначеної ЕМД та витягом з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»), що додано до відзиву відповідачем.
З позначкою «не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються Декларантом» в гр. 44 вищезазначеної ЕМД декларантом зазначено: 1. контракт на поставку продукції від 25.05.2017 № 176/17-UKR-КЗЧ; 2. додаткові узгодження від 11.07.2017 № 1, від 25.07.2018 № 5, від 21.12.2018 № 7, від 11.01.2019 № 8, від 12.11.2019 № 9; 3. угода про зміну особи в зобов'язанні від 13.06.2018 б/н; 4. договір доручення від 01.07.2017 № МЛТ-01/07/17 про надання послуг митного брокера.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта у той самий день направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів, оскільки відповідно до ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності:
1. До митного оформлення надано Довідку транспортних витрат б/н від 25.08.2020, відповідно до якої не можливо встановити на доставку якого вантажу видана зазначена довідка, тобто відсутні посилання на будь-який комерційний документ, що стосується товару, не вказано товар, його вагу.
2. Відповідно до умов п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту №176/17-UKR-КЗЧ від 25.05.2017 розрахунки за товар визначені як 100% передплата, вантаж надійшов 12-ма специфікаціями до зовнішньоекономічного контракту , сума товару за специфікаціями складає 3990194 руб. РФ, до митного оформлення надано шість платіжних доручень на передоплату на суму 5917139,8 руб. РФ, із наданих документів не можливо перевірити виконання умов п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту.
3. В наданому прайс-листі продавця б/н від 25.08.2020 не зазначено умови поставки, тому не можливо визначити на яких умовах встановлені ціни на товар.
У зв'язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч. 3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначення договором (угодою контрактом). Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України.
Брокером 03 вересня 2020 року засобами електронного зв'язку було надіслано до митниці скановані копії наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:
- скріншоти ПЗ «1С» відправника № 51, № 55, № 60, № 71, № 25, № 77;
- свідоцтва дистриб'ютора від 11.01.2019 № 2019/1, від 01.10.2019 № 2019/1;
- товарні накладні від 26.08.2020 № ЧТ000004676, від 26.08.2020 №ЧТ000004049, від 26.06.2020 № ЧТ000004650, від 26.08.2020 № ЧТ000004654.
У той же день, декларантом направлено електронне повідомлення №0309/20-0, що додаткові документи протягом строку, визначеного ч. 3 ст.53 Митного кодексу України надати не має можливості.
Так, 03.09.2020 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110240/2020/000005/2, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість, згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. У органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні: товар № 1 - 6,16 дол. США/кг (джерело цінової інформації - МД від 06.07.2020 №UA100410/2020/218074), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та для прийняття рішення про коригування митної вартості заявленої декларантом. Митна вартість може бути визнана за умови надання додаткових документів: виписок з бухгалтерської документації; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та/або рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умови, визначення договором (угодою контрактом). Посадовою особою проведено консультацію відповідно до ч. 4 ст. 57 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч. 6 ст.54 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог ст. 59,60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог ст. 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостях з розрахунку: товар № 1 - 6,16 дол. США/кг (джерело цінової інформації - МД від 06.07.2020 №UA100410/2020/218074).
У оформленні МД № UA110240/2020/003372 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110240/2020/00023. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано, зокрема прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 03.09.2020 № UA110240/2020/003404 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 № UA10240/2020/000005/2. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України.
Протягом строку дії гарантій, враховуючи терміни визначені ч. 8 ст.55 Митного кодексу України, позивачем подана заява від 19.11.2020 № 191120-1 про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 03.09.2020 № UA10240/2020/000005/2 та вивільнення фінансової гарантії, до якої додано: виписка з бухгалтерської документації по взаєморозрахунках з ТОВ «ЧЕТРА» по контракту від 25.05.2017 № 176/17- UKR-КЗЧ. Зведена інформація по специфікаціям контракту від 25.05.2017 № 176/17-ЦКК-КЗЧ (далі - виписка з бухгалтерської документації); лист перевізника (ФОП ОСОБА_1 ) без дати без номера за місцем вимоги, а саме доповнення до довідки транспортних витрат на автомобіль від 25.08.2020; копія заявки від 25.08.2020 № 25/08-02 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському і міжнародному сполученні до договору від 25.08.2020 № 25/08/2020.
Однак, листом від 30.11.2020 №75-08-02-2/15/13/11626 митниця повідомила позивача, що за результатами розгляду заяви Рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 №UA110240/2020/000005/2 залишається чинним.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року, далі по тексту - Митного кодексу України).
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині 1 статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої-третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору.
При цьому, обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на позивача, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі №804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).
З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 № UА110240/2020/000005/2; вбачається, що підставою для його прийняття, слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.
Тобто, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
У постанові від 01.10.2013 у справі № 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що декларант (позивачем у справі) вважає, що для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, проте при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлені розбіжності у поданих документах.
Судом досліджено копії наданих позивачем документів, використаних при митному оформленні імпортованого товару, інші документи.
Суд вважає за необхідне зазначити про помилковість доводів позивача, що подані документи не містили розбіжностей, ознак підробки, у них зазначались всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та суму коштів, яка сплачена за нього, а тому у митниці не виникло право вимагати від позивача відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України надання додаткових документів.
З'ясовано, що зазначені митницею у повідомленнях «розбіжності», які визнані у поясненнях декларантом позивача надають, на думку суду, можливість більш ретельної перевірки умов імпорту зазначеного у митних деклараціях товару, витребування додаткових документів тощо.
Розглядаючи заявлений спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.
Щодо довідки транспортних витрат б/н від 25.08.2020, відповідно до якої відповідач не зміг встановити, на доставку якого вантажу видана зазначена довідка, позивачем були подані додаткові документи, а саме: копія листа перевізника (ФОП ОСОБА_1 ) за місцем вимоги, доповнення до довідки транспортних витрат на автомобіль від 25.08.2020; копія заявки від 25.08.2020 за № 25/08-02 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському транспорті, міжміському, міжнародному сполученні до договору № 25/08/2020 від 25.08.2020.
Стосовно твердження відповідача, щодо не зазначення в прайс-листі умов поставки, що призвело до неможливості визначення умов встановлення ціни на товар, позивач повідомив у листі, що твердження суперечить змісту прайс-листа. В прайс-листі зазначено, що ціни не включають витрати на транспортування та доставку продукції. Згідно зі специфікацій до контракту, умови поставки - FСА-Чебоксари. За умовами поставки FСА згідно ІНКОТЕРМС-2020, обов'язки покупця та перехід ризиків переходять до покупця після завантаження на транспорт у визначеному пункті, у даному випадку - Чебоксари. Отже, відсутність зазначення в прайс-листі умов поставки не заважає митниці визначити на яких умовах встановлені ціни на товар і впевнитись за допомогою прайс-листа як додаткового документа у повноті відображення у заявленій митній вартості всіх її складових, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, а саме довідці про транспортні витрати та прайс-листі, самі по собі не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Разом із цим, щодо посилання відповідача на ту обставину, що відповідно до умов п. 2.3 зовнішньоекономічного контракту №176/17-UKR-КЗЧ від 25.05.2017 розрахунки за товар визначені як 100% передплата, вантаж надійшов 12-ма специфікаціями до зовнішньоекономічного контракту , сума товару за специфікаціями складає 3990194 руб. РФ, при цьому, до митного оформлення надано шість платіжних доручень на передоплату на суму 5917139,8 руб. РФ. суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» (2.4. Довідки) документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.
Відтак, з урахуванням наведених обставин справи суд дійшов висновку, що митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При цьому, відповідачем, відповідно до наведених законодавчих норм, було надано позивачеві можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач відмовився від можливості підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не навів належних обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів, а також не звертався до митного органу з проханням подовжити час для надання витребуваних документів.
Стосовно додатково наданих ТОВ «АЕРЛАЙН» документів та документів наданих до митного оформлення товарів за ЕМД від 01.09.2020 № UA10240/2020/003372 судом встановлено наступне.
Відповідно до наданої виписки з бухгалтерської документації, товар, задекларований за ЕМД від 01.09.2020 № UA10240/2020/003372, оплачений покупцем за наступними платіжним дорученням в іноземній валюті:
- від 22.04.2020 № 25 - у сумі 96765,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 22.04.2020 № 25 складено на більшу суму - 603858,00 рос. руб. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано специфікацію від 17.04.2020 № 116, яка до митного оформлення не надавалась;
- від 11.06.2020 № 51 - у сумі 120185,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 11.06.2020 № 51 складено на більшу суму - 243293,80 рос. руб. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано специфікацію від 28.05.2020 № 122, яка до митного оформлення не надавалась;
- від 24.06.2020 № 55 - у сумі 289382,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 24.06.2020 № 55 складено на більшу суму - 1749391,60 рос. руб. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано специфікації від 27.04.2020 № 118, від 11.06.2020 № 124, які до митного оформлення не надавались;
- від 17.07.2020 № 60 - у сумі 1234856,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 17.07.2020 № 60 складено на більшу суму - 1537419,80 рос. руб. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано специфікації № 128 та № 129, які до митного оформлення не надавались;
- від 14.08.2020 № 71 - у сумі 930376,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 14.08.2020 № 71 складено на більшу суму - 1051640,00 рос. руб.;
- від 25.08.2020 № 77 - у сумі 328920,00 рос. руб. При цьому, платіжне доручення від 25.08.2020 № 77 складено на більшу суму - 731536,60 рос. руб. У графі 70 «Призначення платежу» зазначеного платіжного доручення вказано специфікації № 136 та № 137, які до митного оформлення не надавались.
Відповідно до положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Тобто, загальна фактурна вартість товару за ЕМД від 01.09.2020 №UA10240/2020/003372 - 3000484,00 рос. руб., однак до митного оформлення надано платіжні доручення в іноземній валюті від 22.04.2020 № 25, від 11.06.2020 № 51, від 24.06.2020 № 55, від 17.07.2020 № 60, від 14.08.2020 № 71, від 25.08.2020 № 77 на загальну суму 5917139,80 рос. руб.
Враховуючи, що в графах 70 «Призначення платежу» наданих до митного оформлення платіжних доручень в іноземній валюті від 22.04.2020 № 25, від 11.06.2020 №51, від 24.06.2020 № 55, від 17.07.2020 № 60, від 25.08.2020 № 77 зазначені реквізити специфікацій, які не надавались до митного оформлення товарів за ЕМД від 01.09.2020 №UA10240/2020/003372, у митного органу відсутня можливість здійснити ідентифікацію сум платежів, зазначених в платіжних дорученнях в іноземній валюті.
Виходячи з того, що додатково надана виписка з бухгалтерської документації посилається на інформацію зазначених вище платіжних доручень в іноземній валюті, у митного органу були сумніви щодо достовірності та об'єктивності даних зазначеної виписки з бухгалтерської документації. Декларантом не надано в повному обсязі документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відтак, в існуючих спірних правовідносинах суд погоджується, що у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару. При цьому, жодного належного обґрунтування на усунення вказаної розбіжності позивачем ані під час митного оформлення, ані під час судового розгляду даної справи не було наведено.
Таким чином, судом відхиляються доводи представника позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не підтверджені, навпаки, представник позивача не зміг пояснити розбіжностей у сумах витратах на транспортування товару за межами України, які є складовими митної вартості товару згідно до вимог частини 10 статті 58 Митного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Митного кодексу України).
Частиною 3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України)
За приписами частини 7 статті 57 Митного кодексу України методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Митного кодексу України).
Порядок застосування резервного методу визначений у статтею 64 Митного кодексу України. Так, згідно з частиною 1-2 зазначеної статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару встановлено, що у митного органу була відсутня інформація щодо вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, також неможливо було застосувати методи на основі віднімання та додавання вартості неможливо було застосувати у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно з вимогами статей 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей.
Резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 Митного кодексу України відповідачем використана наявна у митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за другорядними методами: товар № 1 - 6,16 дол. США/кг (джерело цінової інформації - МД від 06.07.2020 № UA100410/2020/218074).
Доказів, які б свідчили про інший рівень раніше визнаної/визначеної митним органом митної вартості, суду не надано. Аргументів щодо незгоди з застосуванням саме вказаної інформації про раніше визнану/визначену митну вартість за МД № від 06.07.2020 № UA100410/2020/218074 позивачем не наведено.
Отже, суд вважає, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару за основним методом, які позивачем під час митного оформлення не усунуті, аргументів щодо застосованого відповідачем рівня раніше визнаної/визначної митної вартості не наведено, а отже у суду відсутні підстави піддавати його сумніву.
Надаючи правову оцінку прийняттю митницею Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яка є предметом спору у цій справі суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Як зазначено у пункті 7.1 Розділу VІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 (надалі Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа).
У поданій до суду Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110240/2020/00023 зазначені причини відмови саме у митному оформленні (випуску) товарів, а не у прийнятті митної декларації як помилково вважає позивач.
У зв'язку з наведеним, суд приходить висновку, що відсутність повних та достовірних відомостей, що підтверджують здійснення покупцем всіх платежів, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару до митного кордону України, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів за заявленою декларантом ціною договору (основним методом). Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені статті 58 Митним кодексом України в повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2020 № UА110240/2020/000005/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2020 № UА110240/2020/00023 прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що визначені законами України, є обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням всіх обставин, що мають значення, для його прийняття, і відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частин 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЛАЙН» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 12.07.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко