12 липня 2021 року Справа № 280/3696/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування позивачу при призначенні пенсії за віком стажу роботи на території Російської Федерації з 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на території Російської Федерації з 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018 та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням зарахованого стажу і раніше сплачених сум з 17.06.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсію йому призначено на підставі неповного і необ'єктивного розгляду всіх поданих і прийнятих документів Пенсійним фондом, оскільки в страховий стаж не було зараховано періоди роботи: з 02.11.2004 по 31.03.2005 ТОВ «Енергопрогрес»; з 01.04.2005 по 31.03.2007 ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж»; з 01.04.2007 по 31.03.2012 ЗАТ «Атомбудекспорт»; 01.04.2012 по 31.03.2017 АТ «Атомбудекспорт»; з 01.04.2017 по 31.03.2018 АТ «Атомбудекспорт», всупереч того, що зазначені періоди зазначені в моїй трудовій книжці. Зважаючи на вищенаведене, вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи, а тому просить адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою судді від 12.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 31 травня 2021 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (вх. №30573), у якому вказує, що відповідно до норм чинного законодавства з 01 січня 2004 року страховий стаж підтверджується сплатою страхових внесків до відповідного фонду держав учасниць Співдружності Незалежних держав, на території яких проводилась трудова діяльність. Однак, відповідно до матеріалів пенсійної справи, а саме: листування з органами Пенсійного фонду Російської Федерації, відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Посилання позивача на судову практику вважає є недоцільними, оскільки вона несе тільки рекомендаційний характер, а не законодавчий. Зауважує, що періоди роботи, які є спірними у зазначеній справі, були за межами країни, слід притримуватись норм країни, на території якої відбувалась трудова діяльність. Страхові внески за періоди роботи на території Російської Федерації не сплачувались не з вини страхувальника, а на законних підставах, отже посилання на практику ЄСПЛ та доводи позивача про «законне сподівання» на отримання «активу» та посилання на відповідну практику ЄСПЛ є абсурдним, оскільки на стадії працевлаштування позивача, він мав з'ясувати обставини виконуваної роботи та порядок зарахування стажу за періоди роботи. Органи Пенсійного фонду України не були і не могли бу ти стороною у вказаних правовідносинах. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваю на обліку ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 15 вересня 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до рішення ПФУ №084350002503 від 15.09.2020, страховий стаж позивача складає 28 років 04 місяці 23 дні, а розмір пенсії, яку призначено з 17.06.2020 склав 2892,79 грн.
Згідно із записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.11.1978, встановлено наступне:
- 02.11.2004 - прийнято на посаду монтажника технологічних трубопроводів п'ятого розряду в ТОВ «Енергопрогрес» (запис №31);
- 31.03.2005 - звільнений з ТОВ «Енергопрогрес» (запис №32);
- 01.04.2005 - прийнято на посаду старшого інженера авто-транспортного господарства в «ООО Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис №33);
- 31.03.2007 - звільнений з «ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» в порядку переведення в ЗАТ «Атомбудекспорт» (запис №34);
- 01.04.2007 - прийнято в дирекцію АЄС «Бушер» на посаду старшого інженера в порядку переведення із ТОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» (запис №35);
- 31.03.2012 - звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору з ЗАО «Атомтехекспорт» (запис №36);
- 01.04.2012 - прийнятий в транспортний відділ Дирекції ЗАО «Атомтехекспорт» на площадці АЄС «Бушер» на посаду старшого інженера (запис № 37);
- 01.11.2016 - переведений у відділ по роботі з держорганами і забезпечення діяльності Представництва АТ «Атомбудекспорт» в Ірані старшим інженером (запис № 38);
- 31.03.2017 - звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (запис №39);
- 01.04.2017 - прийнятий у відділ по роботі з держорганамн і забезпечення поточної діяльності Представництва АТ «Атомбудекспорт» в Ірані старшим інженером (запис № 40);
- 31.03.2018 - звільнений у зв'язку Із закінченням строку трудового договору (запис №41).
Також позивачем до Пенсійного фонду подавались довідки про розмір заробітної плати: від 26.05.2014 за № 423 про час роботи та зарплату в ГОВ Корпорація АК «Електросевкавмонтаж» за період з 2005 року по 2007 рік; від 30.05.2014 за № 38 про час роботи та зарплату в ТОВ «Енергопрогрес» за період з 2004 року по 2005 рік тошо. Додатково спірні періоди роботи також підтверджуються особовими рахунками за спірний період.
У листопаді 2020 року позивач звернувся до Енергодарського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області з приводу свого пенсійного забезпечення, однак листом від 23.11.2020 №10384-10112/І-02/8-0800/20 йому повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди: 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018, оскільки відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В силу приписів частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
У відповідності до абзацу першого частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із абзацом першим частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно із частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із статтею 26 Закону 1058-IV починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Положеннями статті 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з нормами пункту 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо, посилання відповідача, як на підставу для відмови у призначенні пенсії на те, що трудовий стаж, набутий позивачем на підприємствах в період з 01.01.2004 по 28.09.2018 на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (Російська федерація), може бути врахований, лише за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких проводилася трудова діяльність, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 (справа № 144/669/17) та від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), згідно з якою несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території Російської Федерації з 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018, оскільки вказані період підтверджений відповідним записом в трудовій книжці.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком стажу роботи на території Російської Федерації з 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території Російської Федерації з 02.11.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 31.03.2007, з 01.04.2007 по 31.03.2012, з 01.04.2012 по 31.03.2017, з 01.04.2017 по 31.03.2018, у зв'язку із чим здійснити з 17.06.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 та її виплату з урахуванням раніше сплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак