про залишення позовної заяви без розгляду
06 липня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2688/20
09:23 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Шестак Н.В.,
за участю сторін:
позивач: Керівник Ужгородської місцевої прокуратури - представник Андрейчик Алла Миколаївна,
особа в інтересах якої подано позов: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради - представник Зеленяк Світлана Сергіївна,
відповідач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з'явився,
представник відповідача: адвокат Радь Іван Іванович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою керівника Ужгородської місцевої прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6) в інтересах Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова,3, код ЄДРПОУ 04053699) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), треті особа без самостійних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, код ЄДРПОУ 04053699) та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Гойди 8, електр. адреса: zakarpattia@dabi.gov.ua) про знесення самочинного будівництва, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 06 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 12 липня 2021 року.
06 серпня 2020 року керівник Ужгородської місцевої прокуратури, в інтересах Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , якою просить зобов'язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322.
11 серпня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.
22 жовтня 2020 року ухвалою суду залучено до участі в справі - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області як треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
15 січня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
І. Позиції сторін.
Представник позивача під час судового засідання звернула увагу суду на статтю 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказала, що будівництво здійснено без жодного дозвільного документу, без врахування інтересів сусідніх землекористувачів, які повинні бути дотримані при проектуванні та наданні погоджень щодо забудови, житловий будинок, що є предметом розгляду має статус самочинного будівництва. Проведення будівництва житлового будинку без дозвільних документів унеможливлює здіснення належного нагляду за будівництвом, що може потягти за собою руйнування відповідного будинку та заподіяння шкоди життю та здоров'ю невизначеного кола осіб, що в свою чергу порушує інтереси держави у сфері містобудування.
Представник Виконавчого комітету Ужгородської міської ради під час судового засідання підтримала позицію позивача та просила суд знести самочинне будівництво.
Представник відповідача під час судового засідання зазначив, що дозвільних документів на будівництво не мають, оскільки на всі звернення для надання дозвільних документів їм відмовляють, через наявність судового спору. В ході розгляду справи, відповідач збільшив земельну ділянку, за рахунок своїх земельних ділянок, звертає увагу суду, що мова йде про індивідуальну житлову забудову. Забудовник та власник земельної ділянки є однією особою, земельна ділянка використана за цільовим призначенням, шкоди не має, бо порушення інтересів інших осіб судом не встановлено, а прокурором не доведено, тому ця вимога безпідставна, та задоволенню не підлягає. Прокурор може звернутися до суду, коли орган не здійснює захист інтересів держави або здійснює їх не належним чином. Бо саме компетентний орган може встановити, чи є порушенням або ж ствердити про відсутність порушення. З 13 березня 2020 року по 16.12.2020 року діяв мораторій. ДАБК в період мораторію не зміг реалізувати контролюючі процедури, і прокурор вирішив взяти на себе ці функції. Однак, якщо держава встановила мораторій - то саме такий правовий порядок існує в державі, то звернення прокурора в цей період неприпустимо.
Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується звітом про доставку на електронну адресу судової повістки.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
ІІ. Обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 22 травня 2020 року прокурор прокуратури О.Романець звернувся із рапортом до керівника Ужгородської місцевої прокуратури, в якому зазначає, що в ході перевірки стану дотримання вимог містобудівного законодавства України ним встановлено, що, згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 площею 0,0331 га перебуває у власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ). Разом з тим за даними загальнодоступних Інтернет ресурсів встановлено, що на вказаній земельній ділянці у період з 2019 року по теперішній час здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку. Моніторингом реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок Ужгородської міської ради та реєстру-дозвільних документів ДАБІ України, будь-яких даних щодо отримання погоджень та дозволів щодо забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 площею 0,0331 га не знайдено. Таким чином, в діях власника земельної ділянки можливо вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, в частині використання підроблених документів з метою здійснення забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322, у зв'язку з чим просить дозволу на внесення відомостей заданим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань, (т.1 а.с. 10).
22 травня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження:42020071030000070, (т.1 а.с. 9).
Слідчий СВ Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області Андрій Бровдій звернувся з рапортом до заступника начальника Ужгородського ВП начальника СВ ГУ НП в Закарпатській області Василя Кондраша, в якому доповідає, що під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення в ході опрацювання інформації, що міститься у відкритому доступі на офіційному сайті Google Earth було встановлено, що на земельній ділянці 2110100000:43:001:0322 (скриншот з веб-сайту Публічної кадастрової карти України з зазначенням даної земельної ділянки додається) з 17.09.2018 року по 31.03.2019 рік відбувалися зміни на вказаній земельній ділянці, а саме з'явився об'єкт будівництва, (т.1 а.с. 32-35).
26 травня 2020 року відповідно до протоколу допиту свідка слідчим СВ Ужгородського ВП Бровдій А.В. допитано як свідка начальника Управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради ОСОБА_2 .
01 липня 2020 року Ужгородська місцева прокуратура звернулася до Ужгородського міського голови з листом - повідомленням в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», (т.1 а.с. 42-43), в якому зазначила, що Ужгородською місцевою прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави під час забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 по АДРЕСА_3 .
Так, згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 площею 0,0331 га перебуває у власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), на підставі поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:43:001:0279.
В ході огляду земельної ділянки в рамках розслідування кримінального провадження за №№42020071030000070 від 22.05.2020 встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 площею 0,0331 га, по АДРЕСА_3 , збудовано житловий будинок у три поверхи.
Разом з тим, моніторингом реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок Ужгородської міської ради та реєстру дозвільних документів ДАБІ України, будь-яких даних щодо отримання погоджень та дозволів щодо забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:43:001:0322 площею 0,0331 га не знайдено.
Однак, провести перевірку Управління державного архітектурно - будівельного контролю Ужгородської міської ради не має можливості у зв'язку з введенням у дію постанови КМУ від 13 березня №219 «Про оптимізацію органів архітектурно-будівельного контролю», в якій пунктом З зупиняється дія постанови КМУ від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування, яка на даний час ще не розпочала свою роботу.
За таких обставин, орган, уповноважений на здійснення захисту державних інтересів у зазначених правовідносинах, на даний час неналежно виконує свої повноваження щодо їх захисту, оскільки у нього на даний час відсутні повноваження щодо проведення відповідних перевірок.
Отже зазначені обставини бездіяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради, щодо вжиття заходів реагування можуть спричинити шкоду інтересам держави що, в свою чергу, перешкоджає розвитку інфраструктури та економіки міста, у зв'язку з чим Ужгородською місцевою прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом.
ІІІ. Мотиви суду та норми права застосовані судом.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави”.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Отже, під час звернення прокурора до суду суд повинен з'ясувати підстави представництва інтересів держави.
Загальні підходи до підстав представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17. У цій постанові Суд звернув увагу, що зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
У згадуваній вище постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Не здійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №263/2038/16-а прийшов до висновку про те, що прокурор повинен надати суду докази, які свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб'єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.
З приводу покликання позивача на те, що у Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради не має можливості провести перевірку у зв'язку із введенням у дію Постанови КМУ від 13 березня 2020 року «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», тому саме прокурором правомірно здійснюється захист інтересів держави у якості самостійного позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з підпунктом 1 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що виконавчий комітет Ужгородської міської ради та його структурний підрозділ без статусу юридичної особи (управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради) є суб'єктами владних повноважень, що здійснюють захист інтересів держави у вказаній сфері, оскільки здійснюють делеговані повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.
Територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади є Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
За змістом статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
13 березня 2020 року Кабінетом міністрів України прийнято Постанову № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», відповідно до пункту 3 якої зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 “Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю”.
16 грудня 2020 року пункт 3 Постанови № 219 втратив чинність на підставі Постанови № 1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду».
Слідчий СВ Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся з рапортом до заступника начальника Ужгородського ВП начальника СВ ГУ НП в Закарпатській області Василя Кондраша, в якому доповідає, що під час здійснення досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення в ході опрацювання інформації, що міститься у відкритому доступі на офіційному сайті Google Earth було встановлено, що на земельній ділянці 2110100000:43:001:0322 (скриншот з веб-сайту Публічної кадастрової карти України з зазначенням даної земельної ділянки додається) з 17.09.2018 року по 31.03.2019 рік відбувалися зміни на вказаній земельній ділянці, а саме з'явився об'єкт будівництва, (т.1 а.с. 32-35).
Відповідно до даного рапорту, судом встановлено що з 17 вересня 2018 року по 31 березня 2019 року відбувалися зміни на земельній ділянці 2110100000:43:001:0322, а саме з'явився об'єкт будівництва, однак суду не надано позивачем доказів того, що органи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду вчиняли дії, щодо проведення планових та позапланових перевірок відповідача та знесення самочинного будівництва до прийняття 13 березня 2020 року Постанови № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» та після 16 грудня 2020 року, коли п.3 Постанови № 219 втратив чинність.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю): за діяльністю суб'єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику; у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Як встановлено судом, що законодавцем був встановлений мораторій на проведення перевірок, тобто з 13 березня 2020 року по 16.12.2020 року діяв мораторій. ДАБК в період мораторію не зміг реалізувати контролюючі процедури, а прокурор взявши на себе такі повноваження перебрав на себе функції такого державного органу.
Конституційний статус прокуратури не передбачає нагляду за законністю (загального нагляду).
У разі виявлення прокурором ознак, які свідчать про порушення закону, що зачіпає інтереси держави, прокурор звертається до відповідного територіального органу до сфери повноважень якого входить контроль та реагування на виявлені порушення закону, для вжиття відповідних заходів, серед яких може бути і звернення до суду з позовом.
Якщо зазначений орган, котрий отримав звернення прокурора, протягом розумного строку не вживають відповідних заходів на захист інтересів держави, або здійснюють їх неналежно, прокурор, з'ясувавши причини та умови, що цьому сприяли, як виняток, може звернутися до суду на захист інтересів держави.
Водночас, у разі виявлення органом місцевого самоврядування на його території самочинно збудованих об'єктів, в тому числі, об'єктів будівництва, цей орган має право у межах своїх повноважень і в порядку, встановленому, зокрема, статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, ініціювати здійснення державного архітектурно - будівельного нагляду та контролю, за наслідками якого видавати відповідні приписи, у разі невиконання яких зобов'язувати здійснити знесення самочинно збудованого об'єкту, або ж вимагати вчинення таких дій в порядку статті 38 вказаного Закону, статті 376 ЦК України.
Щодо необхідності обґрунтування самого захисту інтересів держави, прокурор стверджує, що будівництво здійснено без жодного дозвільного документу, без врахування інтересів суміжних землекористувачів, які повинні бути дотримані при проектування та наданні погоджень щодо забудови, а збудований житловий будинок має статус самочинного будівництва, де буде проживати певна кількість осіб, яким може завдаватися шкода.
На думку Суду, таке обґрунтування не є несумісним з розумінням "інтересів держави". Крім того, суд виходить із того, що між відповідачем та суміжними землекористувачами не існує жодних земельних спорів, не має судових процесів, даний будинок збудований на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, із цільовим призначенням для зведення індивідуального житлового будівництва. Тобто, вказані обставини, додатково вказують, що факт зведення житлового будинку на власній земельній ділянці, само по собі не може свідчити про порушення інтересів держави.
Однак, вчинені відповідачем дії щодо здійснення самочинного будівництва не можуть бути виправдані судом у даній справі, та оцінка таким діям повинна надавитися судом після застосування всіх прозорих контролюючих процедур відносно ОСОБА_1 , які до нього через мораторій та зупинення проведення перевірок через ліквідацію ДАБІ не були застосовані або ж за наслідками кримінального провадження.
Судом вище зазначалося, що Уряд 13 березня 2020 року зупинив дію постанови, якою затверджено порядок проведення таких перевірок. Дію Постанови № 553 від 23.05.2011 відновлено згідно з Постановою КМ № 1339 від 16.12.2020..
Суд звертає увагу, що перевірка права прокурора на звернення до суду передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).
У даній справі, судом не встановлений виключний випадок, коли прокурор може представляти інтереси держави в суді, який прямо передбачений законом. Крім того, порушена кримінальна справа без її процесуального завершення та без застосування до порушника всіх контролюючих процедур у визначений законодавцем спосіб через визначені державою обмеження суб'єктів владних повноважень (мораторій, зупинення перевірок) - не може розширювати чи спрощувати прокурору підстави для звернення до суду, як і жодним чином свідчити про захист інтересів держави. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Оскільки, всі наведені обставини, свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, що визначено ч.4 статті 23 Закону "Пропрокуратуру" а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У статті 169 КАС України передбачено підстави для залишення позовної заяви без руху та її повернення. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження. Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини 1 статті 240 КАС України ).
Не дивлячись, що судом розглянута справа по суті, судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність у прокурора підстав для захисту інтересів держави, а отже і правових підстав для звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 240 КАС України.
Керуючись статтями 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах Виконавчого комітету Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 , треті особа без самостійних вимог Управління державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради та Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про знесення самочинного будівництва - залишити без розгляду.
2. Роз'яснити позивачу, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
СуддяТ.В.Скраль