Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 липня 2021 р. Справа№200/4290/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування листа-вимоги про сплату заборгованості, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування листа-вимоги про сплату заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за період жовтень 2014 - травень 2019 року в сумі 27 686,21 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 КАС України..
В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/4290/21 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року про відкриття провадження було направлено відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, та вручено представнику відповідача.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що був фізичною особою-підприємцем та перебував на обліку в Північній ДПІ Маріупольського управління ГУ ДПС у Донецькій області з 18.01.2007 по 22.05.2019 року. Лист-вимогу відповідача від 25.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13, з якого дізнався про те, що за ним обліковується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за період жовтень 2014 - травень 2019 року у сумі 27 686,21 грн. Зазначив, що працював у період з 09.08.2016 по 30.09.2017 року в ПОГ «Херсонпроммонтаж» і в ПАТ «Укртелеком» в період з 03.11.2017 по 08.11.2019 року. Вважає, що ГУ ДПС у Донецькій області безпідставно сформовано лист-вимогу про сплату боргу (недоїмки), просив задовольнити позов.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням положень ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про вирішення справи за наявними матеріалами у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця у період з 18.01.2007 по 22.05.2019 року, перебуває на обліку Головного управління ДФС у Донецькій області (Маріупольське управління, Північна ДПІ) як платник єдиного внеску.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На звернення позивача про роз'яснення нарахування єдиного внеску відповідач надав відповідь листом від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13, відповідно до якої позивач перебував на обліку в Північній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області з 18.01.2007 року по 22.05.2019 року. Згідно з АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі за період з 01.07.2014 по 22.05.2019 року відображено нарахування єдиного внеску у сумі 27 686,21 грн. (а.с. 23-24)
Не погодившись з даною відповіддю позивач звернувся до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до абз. 2 п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610 затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку затверджено форму податкової вимоги для платника фізичної особи-підприємця (додаток 2).
Так, позивач оскаржує лист-вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13, яким роз'яснено про підстави утворення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.
Зазначений лист не відповідає обов'язковим реквізитам, встановленим для податкової вимоги, оскільки у даному листі відсутнє зобов'язання платника погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Суд звертає увагу, що оскаржуваний лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13 не є податковою вимогою, в розумінні ПК України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 року №610,
Оскаржуваний лист носить інформаційний характер про підстави утворення недоїмки зі сплати єдиного внеску та її розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому […] хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Разом з тим, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
З огляду на викладене, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи, шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Таким чином, зазначений лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13, який оскаржується позивачем - не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку.
Відтак, лист Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13 безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, оскільки лист інформаційного характеру не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав платника податків, а тому не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС України. Компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині поданого позову.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у щорічній додатковій відпустці, розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування листа-вимоги від 15.03.2021 року №7805/6/05-99-24-13 про сплату заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску за період жовтень 2014 - травень 2019 року в сумі 27 686,21 грн.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 12 липня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова