Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 липня 2021 р. Справа№200/401/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 стягнення податкового боргу, -
У січні 2019 року Головне управління ДФС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 68061,09 грн., а саме: 68061,09 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог зазначено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 68061,09 грн., який нарахований відповідно до податкових повідомлень - рішень “Ф” від 16 серпня 2017 року № 115554-13, від 17 квітня 2018 року № 0067072-4210-0802. До теперішнього часу вищевказана сума податкового боргу відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач просив у судовому порядку стягнути зазначену суму.
Після відкриття провадження у справі відповідачем - ОСОБА_1 , подано зустрічну позовну заяву, в якій він просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року №115554-13 в сумі 46475,81 грн., від 17 квітня 2018 року №0067072-4210-0502 в сумі 21585,28 грн. та податкову вимогу від 13 вересня 2016 року №43816-17 у сумі 41087,40 грн. Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) належне позивачу на праві власності приміщення належить до будівель промисловості, а відтак, не є об'єктом оподаткування.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Донецькій області від 13 вересня 2016 року №43816-17.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, яке постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року залишено без змін, позовні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено та вирішено:
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) податковий борг в розмірі 68061,09 грн., а саме: 68061,09 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості на розрахунковий рахунок № 31412512005015, код платежу: 18010300, отримувач: Бахмутське УК/м. Бахмут/18010300, банк отримувача: Казначейство України (ЄАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37868870.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2017 року № 115554-13 у сумі 46475,81 грн. та від 17 квітня 2018 року № 0067072-4210-0502 у сумі 21585,28 грн. - відмовити.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову представник відповідача звернувся із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалені судами рішення в оскаржуваній частині й постановити нове, яким позов в цій частині задовольнити.
Представник відповідача наполягав на тому, що належне йому на праві власності приміщення (виробничий корпус) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, чи використовується воно за призначенням у відповідному податковому періоді, чи ні.
Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою скасування Верховним Судом судових рішень першої та апеляційної інстанції стало те, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво). Верховний Суд вказав, що з'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, та, як наслідок, правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.
5 травня 2021 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, за наслідком автоматичного розподілу справу передана на розгляд судді Дмитрієву В.С.
Ухвалою від 11 травня 2021 року вирішено прийняти до провадження адміністративну справу №200/401/19-а, розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов'язати позивач надати докази у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року вирішено витребувати у відповідача докази у справі.
Ухвалою суду від 12 липня 2021 року вирішено допустити процесуальне правонаступництво у справі, замінивши Головне управління ДПС у Донецькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області.
21 січня 2014 року між Громадською організацією “Українське Товариство Сліпих” та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 купив будівлю 3-х поверхневого виробничого корпусу, бетонну, загальною площею 3372,7 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_2 , на земельній ділянці Артемівської міської ради, площею 0,3080 га, кадастровий номер 1410300000:00:019:0500.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 належать нежитлові будівлі, загальною площею (кв.м.) 3372,1, опис: 3-х поверховий виробничий корпус, літера Б-3. Згідно з технічного паспорту на виробничий будинок від 6 лютого 2014 року вказаний вище об'єкт становить собою “Будівлю виробничого корпусу”.
Тобто матеріалами справи підтверджено, що нежитлова будівля загальною площею 3372,1кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 та відноситься до будівель промисловості.
Рішенням Бахмутської міської ради від 24 травня 2015 року № 6/67-1240 “Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську” зокрема встановлено розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв.м бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 1,0 відсотка розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2016 рік” мінімальна заробітна плата складає 1378 грн., з якої 1% становить 13,78 грн.
16 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №115554-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 46475,81 грн.
Зазначене податкове повідомлення - рішення направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, проте 22 вересня 2017 року зазначене поштове відправлення повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання.
Рішенням Бахмутської міської ради від 22 лютого 2017 року № 6/98-1788 “Про встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік у м. Бахмуті” встановлення розмірів ставок місцевих податків і зборів у м. Артемівську” зокрема встановлено розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - за 1 кв.м бази оподаткування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у відсотках від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
17 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0067072 - 4210 - 0502, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 21585,28 грн.
Зазначене податкове повідомлення - рішення направлено на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, однак 22 вересня 2017 року зазначене поштове відправлення повернуто на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 118).
Таким чином, ОСОБА_1 має податковий борг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, який є власником об'єктів нежитлової нерухомості в загальній сумі 68061,01 грн.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 1 січня 2015 року (Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України ). Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпункт "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 вказав, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм “будівлі промисловості”, лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб'єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу “будівлі промисловості” не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття “промисловість”, у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Верховний Суд вказав, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме “будівлі промисловості”, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань встановлено, що у період з 2016 по 2019 року ОСОБА_1 , як фізичну особу-підприємця зареєстровано не було.
Також матеріали справи не містять доказів використання ОСОБА_1 у власні господарській діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) будівлі виробничого корпусу, що розташоване по АДРЕСА_2 .
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, ОСОБА_2 у спірний період не здійснював підприємницьку діяльність, не використовувавбудівлі виробничого корпусу, що розташоване по АДРЕСА_2 , в межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), що є підставою для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, підпунктом 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що фізичній особі ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік та 2017 рік за нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3372,7 кв.м.
Так, Головним управлінням ДФС у Донецькій області згідно рішення Бахмутської міської ради від 24 травня 2015 року № 6/67-1240 відповідачу за 2016 рік нараховано розмір податку за 1 кв.м за ставкою 1% розміру мінімальної заробітної плати 1378 грн., яка діяла на 01 січня 2016 року (1%=13,78 грн. за 1 кв. м), а саме 46475,81 грн. (3372,7 кв.м*13,78 грн.), а також згідно рішення Бахмутської міської ради від 22 лютого 2017 року № 6/98-1788 відповідачу за 2017 рік нараховано розмір податку за 1 кв.м за ставкою 0,2% розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн., яка діяла на 01 січня 2017 року (0,2%=6,40 грн. за 1 кв. м), а саме 21585,28 грн. (3372,7 кв.м*6,40 грн.).
Таким чином, контролюючим органом обчислено суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, 2017 рік виходячи з площі об'єктів нежитлової нерухомості, що належать відповідачу та з урахуванням ставки податку, про що винесено податкові повідомлення-рішення від 16 серпня 2017 року № 115554-13 та від 17 квітня 2018 року № 0067072-4210-0502.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов'язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, та про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов'язання за 2016, 2017 рік.
Таким чином, суд приходить висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року №115554-13, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 46475,81 грн. та від 17 квітня 2018 року № 0067072 - 4210 - 0502, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 21585,28 грн. та про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Частиною першою статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами статті 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами підпункту 19-1.1.22, підпункту 19-1.34 пункту 19-1 статті 19-1 ПКУ Контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1статті 20 ПКУ контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до пункту 59.1 сткатті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наявною заборгованістю та на підставі картки особового рахунку платника податків, податковим органом прийнято податкову вимогу № 43816-17 від 13 вересня 2016 року на суму 41087,40 грн. Зазначена податкова вимога була направлена рекомендованим листом з повідомленням на адресу відповідача, однак поштове відправлення було повернуто на адресу позивача з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податковий кодекс України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Оскільки за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується податковий борг в розмірі 68061,09 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості, що підтвердилося в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, статтей 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 68061,09 грн., а саме: 68061,09 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості, - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) податковий борг в розмірі 68061 (шістдесят вісім тисяч шістдесят одна) гривень 09 копійок, а саме: 68061,09 грн. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів не житлової нерухомості.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16 серпня 2017 року № 115554-13 у сумі 46475,81 грн. та від 17 квітня 2018 року № 0067072-4210-0502 у сумі 21585,28 грн., - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв