Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
12 липня 2021 р. Справа №200/6969/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати нарахованої пенсії у сумі 34 306,10 грн та її стягнення.
Ухвалою від 12.07.2021 замінено відповідача у справі на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За змістом позову відповідачем протиправно, всупереч Конституції України та частини 1 статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не виплачено позивачу нараховану пенсію у розмірі 34 306,10 грн, чим порушено право позивача на отримання пенсії, яке має бути відновлено шляхом стягнення невиплаченої суми коштів з відповідача.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що ним на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/11777/18-а позивачу поновлено виплату пенсії з травня 2018 року та нараховано пенсію за період з 01.03.2016 по дату відновлення її виплати. За змістом викладеного у відзиві, позивач фактично оспорює належне виконання відповідачем рішення у справі № 200/11777/18-а, а тому у разі незгоди із виконанням цього рішення відповідачем має звернутись до суду із відповідною заявою про його зміну способу і порядку виконання рішення у справі.
Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/11777/18-а від 03.12.2018, що набрало законної сили 07.02.2019, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з березня 2016 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно.
Як вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 14.05.2021 та доданої до нього довідки від 13.05.2021 територіальним управлінням пенсійного фонду нараховано позивачу пенсію за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно у сумі 34 306,10 грн, яку, як зазначено в листі на виконання постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 включено до потреби в отриманні фінансування, що запитано в органах ПФУ вищестоящого рівня. Зазначену суму пенсії у розмірі 34 306,10 грн позивачу не виплачено.
Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Також відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
В рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його безпосереднього виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України. Для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених, зокрема, у Законі України «Про виконавче провадження». Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений розділом IV КАС України.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (зокрема, ст.ст. 378, 382, 383 КАС України), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання нового позову, невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі № 440/1810/19.
Аналіз предмету позову у справі, яка розглядається, свідчить, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із бездіяльністю відповідача під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/11777/18-а від 03.12.2018, що набрало законної сили 07.02.2019. У той же час, невиконання відповідачем рішення у справі № 200/11777/18-а не є підставою звернення до суду із новим позовом з аналогічними позовними вимогами, оскільки стосується питання виконання рішення.
У випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, позивач має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - стягнення заборгованості з пенсії - є одним із способів виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/11777/18-а в частині зобов'язання сплатити суму заборгованості з пенсії з березня 2016 року по квітень 2018 року включно, яку на виконання рішення суду відповідачем нараховано позивачу у сумі 34 306,10 грн. Отже, заявлені позовні вимоги стосуються порядку виконання судового рішення.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Поняття «предмет спору» та «предмет позову» не є тотожними. Так предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем, а предметом позову є безпосередньо позовні вимоги. Таким чином, навіть обрання позивачем різного способу захисту права (шляхом визначення різних позовних вимог), спрямованого на відновлення одного й того самого права не свідчить про виникнення нового спору. Крім цього, одночасне виконання рішення суду про зобов'язання виплатити пенсію та рішення суду про стягнення пенсії за такий самий період призведе до виплати позивачу суми пенсій за однаковий період у розмірі вдвічі більше, ніж підлягає виплаті.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У даному випадку є таке, що набрало законної сили, рішення суду від 03.12.2018 у справі № 200/11777/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області (правонаступником якого є відповідач) щодо невиплати йому пенсії з березня 2016 року по квітень 2018 року (у сумі 34 306,10 грн), тобто рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати нарахованої пенсії у сумі 34 306,10 грн та її стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик