Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 липня 2021 р. Справа№200/4181/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41417421) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області щодо відмови у продовженні (призначені) нарахування та виплати страхових виплат перед позивачем з 24 березня 2021 року протиправною;
- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області продовжити (призначити) нарахування та виплату перед позивачем страхових виплат з 24 березня 2021 року, нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат, за весь період, починаючи з 01 липня 2014 року по 23 березня 2021 року.
Позов обґрунтований тим, що до червня 2014 року він отримував страхові виплати у місті Донецьку, які були припинені у зв'язку з проведенням АТО на території Донецької області.
Позивач зазначає, що 23 березня 2021року представник позивача звернувся до Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням та встановленням статусу особи з інвалідністю третьої групи (безстроково) та надав відповідні оригінали необхідних документів для призначення страхових виплат, а також просив нарахувати та виплатити страхові виплати з дати припинення, а саме з червня 2014 року.
Проте, вказує позивач, 25 березня 2021 року відповідач відмовив позивачу у продовженні (поновленні) страхових виплат, оскільки відсутні підстави для взяття на облік позивача.
Також позивач звернув увагу суду на той факт, що він не має статусу внутрішньо переміщеної особи.
Підсумовуючи позивач вказує на те, що фактично вказаним вище листом від 25 березня 2021 року позивачу було відмовлено у виплаті страхових виплат, а тому таку відмову позивач вважає протиправною.
У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що відповідно до бази даних «Реєстр потерпілих» позивач з липня 2014 року по березень 2021 року не перебував на обліку у відділенні Фонду та щомісячні страхові виплати не отримує.
Відповідач вказує на те, що згідно з інформацією, отриманою з електронної бази Фонду соціального страхування України позивач перебував на постійному обліку у Донецькому міському відділенні Фонду у Київському районі, яке з 01 січня 2018 року припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією робочих органів Фонду.
Місто Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження у зв'язку із чим органи Фонду соціального захисту страхування України своїх повноважень на окремих територіях Донецької і Луганської областей, зокрема в місті Донецьку не здійснюють. Законодавством передбачений порядок реалізації права осіб на соціальне забезпечення, який передбачає звернення особи до органу Фонду соціального страхування України розташованому на підконтрольній українській владі території.
Також відзначив відповідач, що заява про призначення/продовження раніше призначених страхових виплат разом із оригіналами документів подається особою працівникам управління (відділення) особисто, натомість позивач звернувся до управління за призначенням страхових виплат через свого представника щот суперечить вимогам Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб , затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 року № 27.
У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог позивача.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцької М.М. від 13 квітня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Одночасно цією ж ухвалою витребувано у відповідача відомості (довідку) про нарахування та виплату страхових виплат на користь позивача за 2014-2021 роки (помісячно).
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12 травня 2021 року у справі визначений новий склад суду: Головуючий суддя (суддя-доповідач): Христофоров А.Б.
Ухвалою судді Христофорова А.Б. від 13 травня 2021 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Також 13 травня 2021 року суд виніс ухвалу, якою відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про витребування доказів в даній адміністративній справі.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України, серія: НОМЕР_2 (а.с. 9-11).
Згідно довідки серії ДОН-04 № 069165 від 31 березня 2005 року, позивачеві встановлена третя група інвалідності (а.с. 13).
Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК № 069165 від 31 березня 2005 року до довідки серії ДОН-04, позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 13).
Судом встановлено, що позивач звернувся до Слов'янського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою, яка була зареєстрована 24 березня 2021 року, відповідно до якої просив призначити йому нарахування та виплату страхових виплат, нарахувати та виплатити заборгованість зі страхових виплат з червня 2004 року по 23 березня 2021 року. Відповідь просив надіслати на адресу свого представника адвоката Бондара Артема Васильовича, який діє на підставі довіреності (а.с. 15).
Слов'янське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області своїм листом від 05 березня 2021 року за вих. № 36.04-23/859 повідомило позивача про перелік необхідних документів для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщеній особі, а також повідомило про необхідність подати документи одночасно із їх оригіналами та про те, що необхідно надати реквізити банку в форматі IBAN (а.с. 16-зв. бік а.с. 16).
Як встановлено із відомостей, що надані відповідно до програмного забезпечення «Реєстр потерпілих» позивачу з період з липня 2014 року страхові виплати нараховувались, проте не виплачувались. З грудня 2014 року по 01 квітня 2021 року страхові виплати не нараховувались та не виплачувались (а.с. 32-зв. бік а.с. 32).
Доказів виплати з 01 червня 2014 року по 01 грудня 2014 року, а з 01 нарахування та виплати щомісячних страхових виплат відповідачем до суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV).
Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, статтею 46 Закону № 1105 не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як закінчення чи скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.
У той же час вказаною норми передбачено посилання на можливість припинення таких виплат в інших випадках, передбачених законодавством.
Проте, ці інші випадки для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом.
Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Відповідно до ч. 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено судом, відповідачем не нараховано спірні щомісячні страхові виплати позивачу у зв'язку з тим, що з 01 липня 2014 року позивач не звертався до жодного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з питань призначення страхових виплат.
Вказані відповідачем підстави невиплати заборгованості позивачу є протиправними, оскільки підзаконні нормативно-правові акти (постанови правління Фонду соціального страхування України, тощо) не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у Закон №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат прийнято не було, а жодного закону, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з підстав неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості - прийнято не було.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд зазначає, що відповідно до частин п'ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-04 № 069165 (а.с. 13), тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.
Факт призначення позивачу щомісячних страхових виплат та встановлення йому таких виплат безстроково, відповідачем не заперечується.
Суд вказує, що чинним законодавством встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.
Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття відповідачем відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 46 Закону № 1105-XIV.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 1 липня 2014 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.
Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.
Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018 року, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).
Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Суд зазначає, що під час розгляду справи та дослідження матеріалів справи встановлено, що відповідачем будь якого рішення щодо призупинення виплати позивачеві страхових виплат не приймалось.
Отже, оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат за спірний період, суд погоджується із позицією позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача. Адже суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.
Проте суд зазначає, що під час розгляду справи було також встановлено, що за період з 01 липня 2014 року по 01 грудня 2014 року страхові виплати позивачу нараховувались, проте не виплачувались, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування страхових виплат за період з 01 липня 2014 року по 01 грудня 2014 року, а також зобов'язання відповідача продовжити (призначити) нарахування страхових виплат за період з 01 липня 2014 року по 01 грудня 2014 року задоволенню не підлягають.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає доцільним застосувати висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові від 21.08.2018 у справі № 219/3611/17, а саме: Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України, у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ Державний ощадний банк України.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення. Суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вигляді подання суду відповідного звіту є правом, а не обов'язком суду.
Крім цього, відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення, відповідно до ст. 382 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в частині визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення з 01 липня 2014 року по 01 грудня 2014 року виплати, а з 01 грудня 2014 року нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити ОСОБА_2 з 01 липня 2014 року виплату, а з 01 грудня 2014 року нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем при зверненні до суду була сплачена сума судового збору у розмірі 908 грн. (а.с. 20).
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41417421) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, ЄДРПОУ: 41325231) щодо припинення виплати з 01 липня 2014 року, а з 01 грудня 2014 року припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат.
Зобов'язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, ЄДРПОУ: 41325231) поновити з 01 липня 2014 року виплату, а з 01 грудня 2014 року нарахування та виплату ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячних страхових виплат та нарахувати і сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 липня 2014 року на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, ЄДРПОУ: 41325231) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсьот вісім) грн. 00 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 12 липня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров