Справа № 2029/2-2716/11 Головуючий суддя І інстанції Шевченко С.В.
Провадження № 22-ц/818/3692/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
07 липня 2021року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенка Еріка Юрійовича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.12.2011 згадані позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
15 березня 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенка Е.Ю. надійшла заява про перегляд заочного рішення від 14 грудня 2011 року та про поновлення строку на подачу заяви.
Заява мотивована тим, що він не знав про розгляд цієї цивільної справи, оскільки після розлучення сторони на день її розгляду вже мешкали окремо, сумісного господарства не вели і тому справа була розглянута без його належного повідомлення та за його відсутності, позивачка не повідомила його про цей судовий спір, жодної кореспонденції від суду він не отримував, про заочне рішення суду він дізнався випадково на стадії його виконання, під час спроби продажу автомобіля у 2021 році. Внаслідок цього він не зміг доводити перед судом про те, що він добровільно утримував дітей фінансово, переводив відповідні грошові кошти їх спільним дітям.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кривенко Е.Ю. про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 14.12.2011 року відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Кривенка Е.Ю. про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кривенко Е.Ю. посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та клопотання про поновлення строку та заяву про перегляд заочного рішення задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що повідомлення судом було надіслано на адресу АДРЕСА_1 , за місцем його реєстрації, проте за даною адресою відповідач не проживає, а позивач не повідомляла відповідача про надходження судових повісток.
Посилання в ухвалі суду про отримання копії рішення відповідачем 26.01.2021 року не підтверджено належними доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2012 року за позовом її батька ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право користування квартирою внаслідок непроживання у ній більше двох років без поважних причин. Також рішенням від 19.12.2013 року з нього було стягнуто борг по аліментам, про що відповідачу було відомо, оскільки судом він належно повідомлявся.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, за належним повідомленням позивачки, яка у судове засідання не з'явилася і причин своєї неявки суду не повідомила, та вважається належним чином повідомленою судом відповідно до норми п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, що згідно ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Нормою п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції визначено порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У статті 263 ЦПК України зазначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, від 14.12.2011 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено та з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку кожного місяця, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття, а після повноліття ОСОБА_5 на дитину ОСОБА_2 у розмірі ј частини заробітку до повноліття або зміни підстав.
Представник відповідача 15 березня 2021 року звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначив, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, також про існування рішення відповідачу стало відомо після отримання повідомлення про арешт автомобіля.
Представник відповідача просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки відповідач не отримував копії рішення.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції вказав, що матеріали справи містять відомості щодо отримання особисто ОСОБА_1 поштою копії заочного рішення 26.01.2012 року, в клопотанні про поновлення строку не наведено інших поважних причин пропуску строку, які б свідчили про існування об'єктивно непереборних і пов'язаних з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій обставинами, які б перешкоджали відповідачу звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення протягом строку, передбаченого для перегляду заочного рішення після отримання його копії.
З огляду на це суд не знайшов поважних причин пропуску заявником строку звернення з заявою про перегляд заочного рішення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Крім того, відповідно до статті 11 ЦПК України у цивільному судочинстві діє принцип пропорційності, який означає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Так, згідно зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Порядок вручення судових повісток регламентовано статтею 130 ЦПК України, за якою у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Якщо особа не проживає за відомою суду адресою, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.
У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви була направлена відповідачеві на вказану у заяві позивачем адресу: АДРЕСА_2 (а.с.16).
Також з поштового повідомлення на а.с.39 вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію рішення від 14.12.2011 року АДРЕСА_2 .
Проте, з доданої до відзиву ОСОБА_2 на скаргу копії рішення Московського районного суду від 03 грудня 2012 року у справі № 2027/15679/2012 вбачається, що ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_3 та його знято з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі (а.с. 119).
Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 не проживає за адресою АДРЕСА_3 з 2006 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З огляду на те, що відповідач не мешкав за адресою, яку зазначив позивач, на день розгляду цієї справи, і не повідомив про це суд, слід визнати, що відповідач не знав про розгляд справи судом першої інстанції і тому не можна вважати, що він у цьому питанні діяв недобросовісно і не виконав свої процесуальні обов'язки слідкувати за перебігом судової справи та повідомляти суд про зміну свого місця проживання (ст. 77 ЦПК України на день розгляду справи судом першої інстианції).
Копія заочного рішення була судом правильно направлена відповідачу за адресою його реєстрації у м. Харкові, однак позивач ОСОБА_2 , якій було відомо про непроживання ОСОБА_1 за зазначеною в позові адресою, про те, що він там фактично не проживає - суду в цій справі не повідомила.
Отже слід визнати, що суд першої інстанції порушив передбачений ст. 222 ЦПК України в редакції на день розгляду справи порядок направлення копії заочного рішення відповідачу (ст. 272 чинного ЦПК).
За таких обставин у районного суду були відсутні підстави для висновку, що, звернувшись з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 пропустив строк, визначений у ч. 3 ст. 284 ЦПК України, без поважних причин.
Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України»).
Такими обставинами можуть бути подання заяви про перегляд заочного рішення особою, не повідомленою про розгляд справи та яка з поважних причин не отримала це заочне рішення, - для реалізації свого конституційного та конвекційного права на доступ до суду.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенства права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, пропорційність у застосуванні норм цивільного процесуального права з легітимною метою, що закріплено у п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України та надає відповідачу право на доступ до суду та гарантії рівних процесуальних можливостей з іншими учасниками справи, застосування норм цивільного процесуального права судом з метою забезпечення права кожного з учасників справи на справедливий суд.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на те, що суд порушив норми процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до того ж суду для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 259, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривенка Еріка Юрійовича - задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 березня 2021 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2011 року направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 12 липня 2021 року.
Головуючий - В.Б. Яцина.
Судді - І.В.Бурлака.
О.М.Хорошевський.