Іменем України
08 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 386/158/20
провадження № 22-ц/4809/770/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Письменного О.А.,
учасники справи:
позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2020 року у складі судді Шкамерди К.С.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 19.10.2012, згідно якої отримав кредит у розмірі 2020 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
14.06.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 21.01.2020 виникла заборгованість в сумі 16764,26 грн, яка складається з: 11386,21 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11386,21 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1403,05 грн - заборгованість по відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 2700,51 грн - заборгованість за пенею, 500 грн штрафу (фіксована частина),774,49 грн штрафу (процентна складова) та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Голованівського районного суду м. Кіровограда від 07 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір, суд зазначив про недоведеність позову, оскільки матеріали справи не містять підтверджень ознайомлення та погодження відповідача з наданими банком Умовами, Правилами надання послуг банку та Тарифами обслуговування кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі.
Вважає, що з анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач надав свою згоду на укладання договору та особисто своїм підписом засвідчив, що він згоден з тим, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані відповідачу для ознайомлення в письмовому вигляді.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами.
Зазначає, що суд першої інстанції прийнявши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, не оцінив усіх фактичних обставин справ та доводів позивача щодо наявності заборгованості відповідача та її розміру, неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
В судовому засіданні встановлено, що 19 жовтня 2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2020 грн, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 11).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua (а.с. 12-27).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 21.01.2020 виникла заборгованість в сумі 16764,26 грн, яка складається з 11386,21 грн заборгованості за тілом кредиту, 11386,21 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, 1403,05 грн заборгованість по відсоткам нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 2700,51 грн заборгованості за пенею, 500 грн штрафу (фіксована частина),774,49 грн штрафу (процентна складова) та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Так, судом встановлено, що 19.10.2012 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2020 грн.
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача.
Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт було змінено: 19.10.2012 встановлено кредитний ліміт 300 грн; 19.10.2012 - 1100 грн; 17.09.2013 - 2000 грн; 05.06.2015 - 1930 грн; 10.06.2015 - 2020 грн; 23.05.2017 - 6000 грн; 22.08.2017 - 8000 грн; 21.03.2019 - 0,00 грн. (а.с. 84)
Також, з довідки про видачу кредитних карток вбачається, що відповідач 19.10.2012 отримав картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 02/16; 25.11.2015 отримав картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 11/19; 23.03.2016 отримав картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 11/19 (а.с. 85)
Крім того, з довідки про рух коштів вбачається, що після чергового збільшення кредитного ліміту позичальник користувався кредитними коштами. (а.с.79-83).
Тобто, зазначене свідчить про інформованість позичальника про збільшення його кредитного ліміту, а його активні дії щодо використання кредитних коштів - про згоду на таке збільшення.
З наданої позивачем виписки з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 апеляційним судом установлено, що банком зазначеному клієнту було надано готівкою кредитних коштів 15421,31 грн на картковий рахунок, які ним були частково зняті готівкою та частково використані в рахунок оплати ним товарів та послуг за період з 19 жовтня 2012 року по 13 квітня 2021 року.
Також, за вказаний період часу, ним було внесено (поповнено) готівкових коштів на кредитний рахунок в розмірі 14280,00 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем всього використано коштів у розмірі 15421,31 грн, а внесено у розмірі 14280,00 грн, то різниця між ними складає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1141,31 грн (79-83).
Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1141,31 грн.
Крім цього, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути, окрім тіла кредиту, ще і заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пеню та штрафи.
Стосовно вимог позивача про стягнення неустойки (штрафу та пені), колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Мотивуючи заборгованість за пенею та штрафом, позивач посилається на умови та правила надання банківських послуг та на тарифи обслуговування кредитних карток «Універсальна». Однак, суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені та штрафів виходячи з наступного.
Витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані відповідачкою, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Як і у справі № 342/180/17, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, так і в цій справі відсутні дані про те, що саме такі Умови та Правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач на час укладення договору з позивачем, тобто станом на 19 жовтня 2012 року.
Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір,а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв'язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
З огляду на відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг, Тарифи, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір сплати відсотків за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18.
Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не містять підпису ОСОБА_1 , тому суд не бере їх до уваги.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов'язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору.
Позивач, у розрахунку заборгованості встановив відсоток річних 86,4%. Однак у справі відсутні будь-які належні докази застосування відсоткової ставки вищої ніж та, що зазначена у ст. 625 ЦК України (а.с. 10).
Тому, колегія суддів робить висновок, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідачки 3% річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки розрахунок заборгованості наданий банком здійснений із застосуванням відсоткової ставки 86,4%, що є неправильним, тому колегією суддів зроблено власний розрахунок, який підлягає стягненню за період з 01.12.2019 по 21.01.2020.
Зважаючи, що заборгованість за процентами банком розраховано за 52 дні, тому стягненню за 3 відсотка річних підлягає 5,00 грн (1141,31 х 3 : 100 : 365 х 52 = 5, де 1141,31 - сума простроченої заборгованості, 52 - кількість днів прострочення з 01.12.2019 по 21.01.2020)
Відтак, всього сума трьох процентів річних за визначений позивачем час прострочення виконання зобов'язання становить 5 грн.
Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1141,31 грн та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 325 ЦК України у розмірі 5,00 грн.
Судові витрати понесені позивачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 2102 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн (а.с. 4, а.с. 199).
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 357,3 грн із розрахунку: 16764,26 грн (заявлені вимоги): 1146,31 грн (задоволені позовні вимоги) = 6,8% від 5255 грн сплаченого судового збору = 357,3 грн.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За таких обставин, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення кредиту та процентів з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за ст. 625 ЦК України і залишенню без змін в частині вирішення вимог про стягнення пені та штрафу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Заочне рішенням Голованівський районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2020 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1141 гривня (одна тисяча сто сорок одна) 31 копійок, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 5 (п'ять) 00 грн та 357 гривень (триста п'ятдесят сім) 30 копійок в рахунок компенсації витрат зі сплати судового збору.
В частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
О.А. Письменний