Справа № 341/446/21
Провадження № 33/4808/413/21
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Мергель М. Р.
Суддя-доповідач Васильєв
09 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Калиній Ю.М.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2021 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2021 о 17 годині 36 хвилин, у с. Крилос по вул. Львівська, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Dacia, н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат позитивний. Своїми діями порушив вимоги п. 2. 9 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що незгідний із постановою суду, оскільки рішення у справі прийнято за його відсутності, хоча ним подавались відповідні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з фактично серцевою недостатністю.
ОСОБА_1 вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням, свідків на місці події не було. Вказує на те, що працівники поліції у протоколі підписалися замість свідків, що є порушенням норм КУпАП.
Апелянт зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення йому не вручався.
Судом було розглянуто справу без надання ним пояснень по суті вчиненого правопорушення, яких немає і в матеріалах справи. вказує на те, що матеріали справи не містять даних вчинення ним правопорушення.
Просить скасувати постанову суду та справу про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Калиній Ю.М. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції в порушення вимог КУпАП, безпідставно розглянув справу без його участі, та не надав можливості суду надати пояснення щодо обставин справи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості приймати участь у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
З мотивувальної частини постанови судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.06.2021 року вбачається, що розгляд справи було призначено на 26.04.2021 з викликом особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, шляхом направлення поштової повістки рекомендованим листом з повідомленням, яку останній отримав 19.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. У судове засідання 26.04.2021 ОСОБА_1 не з'явився, 20.04.2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про надіслання матеріалів справи за підсудністю за місцем його проживання та реєстрації в м. Івано-Франківськ, а також указав, що бажає скористатись правовою допомогою адвоката. Розгляд справи судом було відкладено на 21.05.2021 з викликом особи шляхом телефонограми, яку особа прийняла. 21.05.2021 року у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та вирішення питання про передачу справи за місцем його проживання. Розгляд справи відкладено на 04.06.2021 року з викликом ОСОБА_1 шляхом надіслання йому телефонограми, яку він прийняв. 04.06.2021 року ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні та вирішення питання про передачу справи за місцем його проживання.
Розглядаючи заявлені клопотання по суті і надаючи їм правову оцінку, та зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений 07.03.2021 року і описані у ньому обставини щодо порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України мали місце 07.03.2021, розцінюю усі заявлені і подані до суду ОСОБА_1 клопотання як зловживання процесуальними правами та заходами, спрямованими на затягування процесу розгляду справи з метою уникнення можливого накладення адміністративного стягнення у межах трьохмісячного строку з дня вчинення відповідного правопорушення.
Крім цього, судом було прийнято до уваги, що ОСОБА_1 до суду не надіслано жодного доказу (підтвердження) того, що він перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області», та не мав можливості взяти участь у розгляді справи. Оскільки, правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП не входить до переліку справ, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП, розгляд яких необхідно проводити з обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому суд, враховуючи неявку ОСОБА_1 без поважної причини у судове засідання, вважав за можливе справу розглядати без його участі.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли до розгляду до Галицького районного суду Івано-Франківської області 16.03.2021 року, розгляд яких було призначено на 26.04.2021 року, про що ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14)..
20.04.2021 року ОСОБА_1 на адресу суду надіслав клопотання, в якому просив про перенесення розгляду справи за місцем його проживання та просив матеріали справи про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП направити до Івано-Франківського міського суду (а.с.11-12).
26.04.2021 року шляхом телефонограми ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справи о 09 год. 00 хв. 21.05.202 року (а.с.15). 18.05.2021 року ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із його перебуванням на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВСУ по Івано-Франківській області (а.с.16-17).
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що клопотання про відкладення розгляду справи повинно бути належним чином мотивовано та містити детальну інформацію про причини, які не дозволяють з'явитися в судове засідання. При цьому, обов'язок довести реальну наявність вищевказаних правових підстав для відкладення розгляду справи покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання про відкладення розгляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не надавав суду першої інстанції підтверджуючі дані щодо перебування його на лікуванні у вказаному ним медичному закладі.
21.05.2021 року методом телефонограми ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд справ в суді 04.06.2021 року о 09 год. 05 хв. (а.с.19). 01.06.2021 року ОСОБА_1 власноручно подав до канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи по причині продовження перебування на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВСУ по Івано-Франківській області (а.с.20), при цьому не додав жодного підтверджуючого документу медичної установи.
04.06.2021 року Галицьким районним судом було прийнято рішення у справі за відсутності ОСОБА_1 , копію постанови судом відправлено ОСОБА_1 07.06.2021 року за адресою, яку останній вказував у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1).
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був достовірно проінформований про те, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. .
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з поважних причин не зміг з'явитися в судове засідання суду першої інстанції, яке було призначене на 04.06.2021 року, оскільки перебував на лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВСУ по Івано-Франківській області.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що до поданої заяви про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не подав підтверджуючого документу про лікування в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВСУ по Івано-Франківській області.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі порушив його право на захист та не надав йому можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на відкладення розгляду справи та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
В той же час, наявність вищевказаної норми закону свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є безумовною підставою для скасування судового рішення, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини, надав вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були відновлені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо участі у судовому засіданні та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» )
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Калиній Ю.М. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, зі змісту доводів ОСОБА_1 та його захисника адвоката Калиній Ю.М. вбачається, що вони вважають, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченог5о ч.1 ст.130 КУпАП , оскільки огляд на стан сп'яніння проводився з істотними порушеннями вимог ст.266 КУпАП. Так, ОСОБА_1 стверджує, що огляд на стан сп'яніння проводився декілька разів за відсутності свідків. Вказує, що він не погоджувався з позитивним результатом Драгера і не визнавав, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції пропонували йому пройти огляд у медичному закладі, однак вказували, що у даному випадку вони поставлять транспортний засіб на штраф майданчик. Вказує, що він перебував у дуже схвильованому стані, оскільки в перший раз опинився у подібній ситуації. Вказує, що він не отримував копії протоколу про адміністративне правопорушення, чим були порушені його права. Вказує, що в нього були вилучені водійські права, а видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. Вказує, що він не підписував протокол про адміністративне правопорушення та роздруківку технічного приладу Драгер, однак вказує, що підписав Акт огляду на стан сп'яніння. Вважає, що працівники поліції сфальсифікували протокол про адміністративне правопорушення.
Захисник ОСОБА_2 також вважає, що працівники поліції в порушення вимог закону, залучили до участі у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння в якості свідка працівника поліції ОСОБА_3 .
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням та за відсутності свідків на місці події. Апелянт вказує на те, що працівники поліції у протоколі підписалися замість свідків, що є порушенням норм КУпАП, а сам протокол про адміністративне правопорушення йому не вручався.
Під час розгляду провадження судом апеляційної інстанції не встановлені обставини, які свідчать про порушення працівниками поліції своїх посадових обов'язків та вчинення дій, спрямованих на фальсифікацію даних протоколу про адміністративне правопорушення.
При вирішанні цього питання суд виходить із сукупності досліджених доказів, які дозволяють встановити порядок вчинення процесуальних дій та свідчать про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про зміст висунутого обвинувачення та наявність реальної можливості організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 232133 від 07.03.2021 року, ОСОБА_1 07.03.2021 о 17 годині 36 хвилин, у с. Крилос по вул. Львівська, , керував транспортним засобом марки Dacia, н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - поліцейським СРПП ВП №3 м. Галич старшим сержантом поліції Куриляк В.В., підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол, свідками.
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в суді м. Галича, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі зазначені дані свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із їх власноручними підписами.
При цьому, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, а проставив свій підпис у відповідній графі протоколу.
Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, про що ОСОБА_1 власноручно розписався.
В протоколі про адміністративне правопорушення також зазначено, що ОСОБА_1 від підпису в протоколі у відповідній графі відмовився. Окрім того, в протоколі зазначено, що автомобіль було передано ОСОБА_5 із зазначенням даних його посвідчення водія та власноручним підписом ОСОБА_5 .
Вищевказані обставини повністю спростовують доводи ОСОБА_1 про те, що копія протоколу про адміністративне правопорушення йому не вручалась і він не був обізнаний зі змістом обвинувачення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується керуванні ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з права та обов'язками у відповідності до вимог закону,повідомлений про розгляд справи у суді м. Галич та ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, про що свідчать власноручні підписи ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу.
В матеріалах справи відсутня копія протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання працівником поліції своїх обов'язків щодо її вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що вказаний відеозапис не може бути визнаний належним та допустимим доказом за відсутності посилання щодо відомостей на технічний засіб за допомогою якого було здійснено відеозапис,
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 як водій автомобіля повідомив, що бажає пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу Драгер.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Відеоматеріали містять дані добровільного проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер, містяться записи того, що даний огляд ОСОБА_1 пройшов в присутності свідків, результат огляду був позитивним та становив 1.01 % проміле. Після отриманого результату роздруківки приладу Драгер, працівниками поліції було з'ясовано у ОСОБА_1 його ставлення до позитивного результату. На відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 в присутності свідків повністю погоджується із результатом пройденого огляду 1.01 % проміле та на пропозицію працівника поліції проїхати до медичного закладу для проходження відповідного огляду, останній категорично відмовляється.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про відсутність свідків під час проведення огляду, неодноразове проведення огляду поліцейським, непогодження із результатом огляду та психологічний тиск на нього з боку поліцейських.
Відеозапис з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції повністю узгоджується з іншими доказами по справі, які у своїй сукупності повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Так, до матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, не стійка хода. Результат огляду на стан сп'яніння був позитивний 1.01 % проміле.
З даним результатом огляду ОСОБА_1 був ознайомлений та погоджувався із його результатом, про що свідчить його власноручний підпис в акті огляду. Огляд було проведено у присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому зазначено дані свідків із їх підписами.
Як вбачається з роздруківки приладу Drager Alcotest 6810 тест №4166 в результаті огляду ОСОБА_6 на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою технічного засобу 07.03.2021 року о 17 год. 51 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 1.01 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок, підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень. (а.с. 2).
В роздруківці приладу Drager Alcotest 6810 ARCЕ-0197 зазначено, що останнє калібрування приладу було 06.10.2020 року, що свідчить про правомірність його використанні у проведенні огляду на стан сп'яніння.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат огляду показав 1.01 % проміле, відмовився від проходження огляду в медичному закладі, після чого на водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідки засвідчили власноручними підписами.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні .
Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп'яніння в частині залучення свідка ОСОБА_3 .
Так, зі змісту доводів захисника адвоката Калиній Ю.М. вбачається, що він вважає, що свідок ОСОБА_3 не повинен був долучатися до участі у проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водієм ОСОБА_1 , оскільки є працівником поліції. При цьому, захисник посилається на відомості з декларації ОСОБА_3 відповідно до якої він займає посаду старшого дільничного офіцера поліції.
Перевіряючи вищевказані доводи, апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий КУпАП не містить вимог щодо свідків які приймають участь в проведенні огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу. Разом з тим, відсутність таких вимог не позбавляє суд, за наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності певного свідка, надати відповідну оцінку його показанням щодо вчиненого правопорушення. Випадкове залучення до проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в якості свідка працівника поліції не свідчить про порушення вимог ст.266 КУпАП і не дає правових підстав для сумніву в правдивості його показань.
Разом з тим показання вищевказаного свідка не враховуються апеляційним судом, оскільки вищевказаний свідок не допитувався в судовому засіданні саме у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та його захисник вважали, що показання вказаного свідка не можуть бути визнані неупередженими.
До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння до Галицької ЦРЛ, з якого слідує, що ОСОБА_1 07.03.2021 року о 17 год. 45 хв., маючи ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, тремтіння пальців рук відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння.
Зі змісту відеозапису вбачається, що жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 не було висловлено.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини, які мають істотне значення.
За змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Наявність відповідного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння дозволяє суду прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 після проходження огляду за допомогою технічного засобу повністю погодився з встановленими результатами і не наполягав на проведенні огляду в закладах охорони здоров'я.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.(
Незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового сіданні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі.
Подальша, зміна психологічного відношення водія транспортного засобу до позитивного результату огляду на стан алкогольного сп'яніння не може бути правовою підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та визнання такого результату недопустимим доказом.
Так, зміна психологічного відношення водія до результатів огляду на стан сп'яніння висловлена вже після початку оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення не має ніякого правового значення, оскільки на цій стадії провадження, водій вже має інший процесуальний статус та діє як, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідало вимогам ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 .
Так, ч.1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Перевіривши сукупність доказів по справі, вважаю, що викладеними матеріалами справи поза всяким розумним сумнівом доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та накладено стягнення в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв