Справа № 347/1171/21
Провадження № 11-кп/4808/326/21
Категорія ч.3 ст.185 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
12 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2021 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2021 року обрано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, до 30 серпня 2021 року включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, захисник - адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у застосуванні щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог, захисник посилається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 194 КПК України, оскільки не встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.
Зокрема вказує, що ні у клопотанні прокурора, ні у матеріалах провадження немає жодного доказу того, що майно, у викраденні якого підозрюється його підзахисний, виявлено у нього, чи потерпілою у визначеному порядку упізнано майно, як її власність. Проте, суд першої інстанції, зіславшись на попередні рішення Косівського районного суду та Івано-Франківського апеляційного суду, навіть не перевірив обґрунтованість підозри ОСОБА_8 .
Водночас захисник стверджує, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_8 може вчиняти нові злочини, перешкоджати встановленню істини у справі, ухилятися від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків провадження. Так, інкримінований злочин вчинено 02.03.2020 року, і тільки 06.05.2021 року ОСОБА_8 взято під варту. Таким чином, за період більш як один рік, ОСОБА_8 взагалі не вдався до тих ризиків, на які безпідставно та голослівно вказує прокурор.
Захисник вказує, зо зважаючи на відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованим твердження прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, намірів скриватися від слідства та суду, чи перешкоджати встановленню об'єктивної істини у справі, чи продовжити вчиняти злочини, чи незаконно впливати на потерпілу та свідків, у нього взагалі не має. З огляду на це, мета запобіжного заходу може бути досягнута шляхом застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що було б справедливим та законним.
На думку сторони захисту, суд першої інстанції припустився істотних порушень процесуального закону, оскільки у підготовчому судовому засіданні, до призначення судового розгляду, розглянув клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 . Також вважає незаконним і таким, що суперечить рішенню Конституційного суду України у справі №1-28/2017 від 23.112017 року посилання суду на те, що оголошена підзахисному підозра підтверджена ухвалами слідчого судді Косівського районного суду та Івано-Франківського апеляційного суду.
Крім того, захисник вважає, що суд абсолютно незаконно не визначив грошову заставу для його підзахисного, оскільки в даному провадженні взагалі відсутні підстави, передбачені ч.4 ст. 183 КПК України.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що на розгляді Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
01 липня 2021 року прокурор звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 строком на 60 днів, з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про законність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового розгляду кримінального провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
Саме із зазначених вище підстав колегія суддів не приймає до уваги та не в праві надавати оцінку доводам обвинуваченого щодо недоведеності стороною обвинувачення факту здійснення інкримінованого йому злочину.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 194, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є можливим.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В силу вимогст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, немає утриманців, а тому судом обґрунтовано обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також слід зазначити, що обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано у підготовчому судовому засіданні, вказане кримінальне провадження ще не призначено до судового розгляду, а тому докази не досліджені, потерпіла та свідки не допитані.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Колегія суддів вважає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з врахуванням даних про особу підозрюваного, не можуть бути безумовною підставою для не визначення йому розміру застави.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 не входить до переліку, передбаченого ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне обрати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до ч 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 68100 гривень, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді змінити в частині обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,194,331,376,404,405,407,408,418,419,422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2021 року про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити в частині обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Обрати ОСОБА_8 додатковий альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42262052, банк отримувача Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA678201720355279002000083264.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з усіма свідками по даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Після внесення застави і звільнення ОСОБА_8 з-під варти слід вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали апеляційного суду покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5