Провадження № 22-ц/803/5317/21 Справа № 185/4322/20 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 29.09.2010 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Заявою відповідача повністю підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
29.09.2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.
В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000.00 грн.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Відповідач за вказаним договором зобов'язання не виконав.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, станом на 31.03.2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 134 003,13 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 7641,23 грн., заборгованість по процентам за період з 29.09.2010 по 31.10.2019 р. у розмірі 126 361,90 грн.
Тому, АТ КБ «Приватбанк» вирішив звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 29.09.2010 року, у розмірі 134 003,13 грн., станом на 31.03.2020.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” витрати на судовий збір в сумі 2102.00 гривень.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору неустойка (штраф, пеня) поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 29.09.2010 року. (а.с. 20).
Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони також погодили умови сплати процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне невиконання зобов'язання, а також погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії.
Із зазначеної анкети та довідки про умови кредитування з використання кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, які підписані відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір кредитного ліміту та відповідальності у вигляді неустойки (пеня,штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми.
Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі не повернуто, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, станом на 31.03.2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 134 4003,13 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту 7641,23 грн., заборгованість по процентам за період з 29.09.2010 по 31.10.2019 р. у розмірі 126 361,90 грн.
Відповідно до довідки наданої АТ КБ ПРИВАТБАНК про надання кредитних карток згідно укладеного кредитного договору б/н, вбачається, що відповідачу була видана картка № НОМЕР_1 , яка згодом перевипускалася, остання картка за № НОМЕР_2 видана з терміном дії 01/16 (а.с.15).
З витягу з рахунку щодо руху коштів по кредитному договору вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку, користувався нею (знімав кошти у банкоматах, розраховувався за покупки в магазинах, а також частково сплачував заборгованість) (а.с.8-13).
Визначаючи розмір боргу, колегія суддів виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований і свій не надано.
Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, а тому в силу укладеного договору у нього виникло зобов'язання повернути такі кошти, у зв'язку із чим висновок суду 1 інстанції про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості.
Так, Банк, просить стягнути заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 29.09.2010 по 31.10.2019 року у розмірі 126 361,90 грн.
Визначаючи розмір боргу, колегія суддів виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований і свій не надано.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Банківська випискамає статуспервинного документу,що підтверджено Переліком типовихдокументів, затвердженого наказомМЮУ від12.04.12р.№ 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
У постанові НБУ № 705, зокрема, вказано: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань», «Виписка про рух коштів за рахунком може надаватися власникові рахунку в банку, надсилатися поштою, електронною поштою, у вигляді текстового повідомлення на мобільний телефон, через банкомат тощо».
Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 3,0% на місяць (36 % річних ) між сторонами погоджено.
Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов'язань у підвищеному розмірі.
Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти на заборгованість нараховані, за період з 29.09.2010 року по 31.03.2015 року, у розмірі 34,8%, 30,00%, що обумовлено договором між сторонами та не перевищує обумовлений відсоток. З 01.04.2015 року по 29.02.2020 року ставка зросла до 43,2 %, що є більше від обумовленої договором процентної ставки.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України,в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Таку правову позицію висловили Верховний Суд України у справі №6-1374цс17 від 11.10.2017 року та Верховний Суд у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.
Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 43,2 % річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України.
Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01.04.2015 року у розмірі 43,2 % є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином.
Заборгованість за процентами за період з 29.09.2010 року по 31.03.2015 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила 1423,12 грн., тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до роз'яснень, наданих в п.19 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24.10.2008 року, підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості по процентах за користування кредитом, в іншій частині залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року - змінити в частині стягнутої суми заборгованості по процентах за користування кредитом, зменшивши суму з 126 361,90 грн. до 1423,12 грн. з урахуванням безпідставного збільшення відсоткової ставки, неузгодженої належним чином з відповідачем.
В іншій частині заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: