Провадження № 11-кп/803/1407/21 Справа № 192/2252/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
обвинуваченого ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали кримінального провадження №12019040570000639 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мопр Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, працюючого трактористом - машиністом ПАФ «Січ», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року виправних робіт за місцем його роботи з відрахуванням 10 % заробітку на користь держави.
Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
В інший частині в позові було відмовлено.
Вироком суду ОСОБА_11 визнано винним у тому, що він 13.10.2019 близько 22 години 30 хвилин, перебуваючи на проїжджій частині дороги навпроти будинку АДРЕСА_1 , в ході виниклої сварки на ґрунті неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , діючи з необережності, внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно - небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 , хоча повинен був і міг їх передбачити, а також передбачаючи можливість уникнути їх, діючи більш обачливо, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілому ОСОБА_9 , від якого останній не втримався на ногах, впав та ударився потиличною, частиною голови об асфальтне покриття дороги, внаслідок чого спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеня з геморагічними забоями обох лобних ділянок головного мозку, лінійного переламу потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа, садно в потиличній області праворуч, а також саден в лобній та скроневій ділянках, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_11 в частині цивільного позову змінити, задовольнивши його в повному обсязі, а саме стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 гривень.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що не погоджується з висновками суду в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_11 спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеня з геморагічними забоями обох лобних ділянок головного мозку, лінійного переламу потиличної кістки праворуч з переходом на основу черепа, садно в потиличній області праворуч, а також саден в лобній та скроневій ділянках. Отримані тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, що встановлено та підтверджується відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи. Окрім фізичної та матеріальної шкоди неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_11 йому також завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які принесли негативні зміни у житті: постійні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні постійні переживання, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання в собі, бажання уникати контактів, переживання щодо стану здоров'я в майбутньому, його постійно турбують думки, що, отримавши такі ушкодження, можливо було пошкодити мозок так, що призвело б до смерті, оскільки та межа пошкоджень, що могли привести до такого, була досить близько, що викликає постійний стрес та тривогу.
Зазначає, що в момент отримання тілесних ушкоджень він переніс значний фізичний біль, а втративши частково пам'ять, та опритомнівши у лікарні, пережив емоційний стрес. У подальшому був вимушений проходити стаціонарне лікування.
Вказує на те, що у нього виникають складнощі з виконанням повсякденних життєвих дій чи обов'язків, він не має можливості займатись спортом, оскільки це заборонено лікарями, не має можливості керувати автомобілем, оскільки напруга очей одразу призводить до головного болю та запаморочення.
На апеляційну скаргу потерпілого обвинуваченим ОСОБА_11 були подані заперечення, в яких останній просить у задоволенні апеляції ОСОБА_9 відмовити у повному обсязі, а вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року залишити без змін, оскільки потерпілим ОСОБА_9 під час розгляду справи в суді першої інстанції не надано суду жодного доказу наявності та розміру моральної шкоди.
Під час апеляційного розгляду потерпілий та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, просили вирок суду залишити без змін.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу потерпілого та просив її задовольнити в повному обсязі.
В судових дебатах сторони підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового провадженняя, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом дотримано вимоги ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, правильність кваліфікації його дій за ст. 128 КК України, а також вид та міра призначеного покарання - відповідають вимогам закону та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, та ніким з учасників кримінального провадження не оскаржуються.
Що стосується апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_9 , зазначених в його апеляційній скарзі, стосовно розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_11 , то вони, на думку колегії суддів підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 129 КПК України ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
В ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
При цьому суд зобов'язаний всебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, встановити причинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Цих вимог Закону при розгляді даного провадження судом першої інстанції належним чином дотримано не було.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 було задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд першої інстанції недостатньо врахував характер, тривалість та глибину заподіяних йому моральних страждань, оскільки в момент отримання тілесних ушкоджень він переніс значний фізичний біль, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження людської гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя, негативного переживання, важкістю виконання повсякденних обов'язків, тимчасовою відірваністю від активного соціального життя, порушенням сну, емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього стану свого здоров'я.
В подальшому потерпілий був вимушений проходити стаціонарне лікування, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, пристосовувався до негативних умов існування, він почувався незручно з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування, був непрацездатним, що потягнуло за собою погіршення можливості отримання прибутків та призвело до зниження добробуту потерпілого та його сім'ї, внаслідок чого останній і досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення протиправною поведінкою обвинуваченого.
Після отриманих ушкоджень мозку, через рубці, які з'явились після травми, у потерпілого часто бувають судомні синдроми, запаморочення та головний біль, у зв'язку з чим він вимушений постійно приймати ліки та відвідувати лікарів, а в майбутньому йому необхідно робити оперативне втручання, оскільки у голові залишилась гематома і видалити її іншим шляхом неможливо.
Негативні наслідки від отриманих потерпілим ушкоджень не минули й на даний час, натомість суттєво вплинули на соціальну активність та спосіб життя останнього і його близьких, від допомоги яких він наразі залежить, в нього виникають складнощі з виконанням повсякденних життєвих дій чи обов'язків, він не має можливості займатись спортом, оскільки це заборонено лікарями, не має можливості керувати автомобілем, оскільки напруга очей одразу призводить до головного болю та запаморочення.
Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням розумності та достатності, глибини душевних переживань та моральних страждань потерпілого ОСОБА_9 , колегія суддів вважає за необхідне змінити на підставі ст. 409 КПК України вирок в частині вирішення цивільного позову та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_9 до 30 000 гривень, стягнувши вказану суму з обвинуваченого ОСОБА_11 , в решті ж вирок суду слід залишити без змін як законний та обґрунтований.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його судовому розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування всього вироку, по справі не встановлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2021 року щодо ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 по відшкодуванню моральної шкоди - змінити.
Збільшити розмір коштів по відшкодуванню моральної шкоди та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4