Провадження № 22-ц/803/6801/21 Справа № 197/349/21 Суддя у 1-й інстанції - Охнач О.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
12 липня 2021 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді- Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
сторони:
позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2
відповідачі: Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області, Гречаноподівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року, яка постановлена суддею Охнач О.В. у смт. Широке Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять, -
В провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди.
Разом з позовом позивач звернулася до суду з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року повернуто позивачу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 заяву про забезпечення позову.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач, як опікун недієздатного ОСОБА_2 , після пред'явлення цивільного позову щодо захисту порушених майнових прав недієздатної особи обґрунтовано заявила клопотання про звільнення її від сплати судового збору та надала належні докази щодо підстав звільнення.
На думку ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 суд першої інстанції, в порушення вимог п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», не взяв до уваги, що позивач звернулася не за захистом власних прав та інтересів, а як опікун недієздатного, чим порушив право особи передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий суд.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди(а.с. 1-10).
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач, просила суд забезпечити позов шляхом накладення заборони відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень арешт на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 157647112258 земельна ділянка кадастровий номер 1225885700:01:005:0308 площею 0,75 га (а.с. 146-152).
Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що спір в даній справі про визнання дії неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації та стягнення майнової шкоди не пов'язаний з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги, а п. 9 ЗУ «Про судовий збір» поширюється на ОСОБА_2 , а не на його опікуна.
Проте, колегія судів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року.
Відповідно до статті 1 цього Закону, судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частина 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору.
Так, зокрема, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 7 частини першої якої, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є, зокрема, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Оскільки передбачені Законом України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору стосуються лише справи та її руху, то сплата судового збору за подання до суду заяв про забезпечення доказів або позову (підпункт 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір») здійснюється на загальних підставах за визначеними ставками незалежно від того, чи звільнені позивачі від сплати судового збору за пред'явлення певних позовів. Проте це не стосується деяких категорій осіб незалежно від виду позову, оскільки Законом України «Про судовий збір» вони взагалі звільнені від сплати судового збору, тобто і за оскарження ухвал суду та за вчинення інших процесуальних дій (зокрема, категорії, визначені у пунктах 8, 9, 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі № 202/1090/16-ц.
Згідно ст. 55 ЦК України, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 , звернулася до Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди.
Згідно висновку МСЕК від 03 листопада 2005 року ОСОБА_2 визнано інвалідом І групи, безстроково (а.с. 153).
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2003 року визнано недієздатним ОСОБА_2 (а.с. 20).
Рішенням Виконавчого комітету Розилюксембурської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області від 28 листопада 2003 року призначено над недієздатним ОСОБА_2 піклувальника ОСОБА_1 (а.с. 21).
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
В свою чергу ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих ним доказів.
У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачу, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 необхідно було надати докази сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю та безпідставно повернув її відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Також Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі, відповідно до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367,374, п. 4 ч. 1 ст.379, ст.ст.381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах та від імені Чижук Надія Григорівна, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2021 року скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 липня 2021 року.
Головуючий:
Судді: