Провадження № 22-ц/803/4876/21 Справа № 199/7883/20 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 27.09.2007, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшився до 21600,00 грн.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. п. 3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 11.10.2020 року відповідач має заборгованість 12 049,14 грн., з яких 7570,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7570,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2163,32 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 2313,24 грн. - нарахована пеня.
Враховуючи зазначене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 049,14 грн. на свою користь.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2007 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 13).
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 11.10.2020 року відповідач має заборгованість 12 049,14 грн., з яких 7570,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7570,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2163,32 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 2313,24 грн. - нарахована пеня.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2007 року, між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту, відповідно умов якого банк надав відповідачу кредит.
Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки “Універсальна 55 днів пільгового періоду”, яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони також погодили умови сплати процентів, неустойки (пені) за несвоєчасне невиконання зобов'язання, а також погодили, що у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-якими із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн та 5 % від суми позову.
Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі не повернуто, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, станом на 11.10.2020 складає 12049,14 грн. з наступними складовими: 7570,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7570,58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2163,32 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2313,24 грн. - пеня.
Визначаючи розмір заборгованості, колегія суддів виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований і свій не надано.
Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів, користувався кредитними коштами (що вбачається із розрахунку заборгованості та із витягу з рахунку щодо руху кошті за кредитним договором б/н від 27.09.2007 року) та частково сплачував заборгованість за договором, отже, не заперечував факт укладення кредитного договору.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 7570,58 грн.
Також, Банк просить стягнути пеню.
Умовами кредитного договору від 27.09.2007 року № б/н, а саме у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту, внаслідок чого позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за несвоєчасне погашення заборгованості: ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором) / 30, - нараховується за кожен день прострочення кредиту, а пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць, - нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при утворенні простроченої заборгованості на суму від 50,00 грн і більше.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у ОСОБА_1 дійсно утворилась заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.09.2007 року за пенею в розмірі 2313,24 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, нарахованим по ст. 625 ЦК України, то колегія суддів також вважає, що вона не підлягає стягненню з огляду на наступне.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі, їх розмір і порядок нарахування, посилався на зміни внесені 01.03.2019 року до п. 2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг, за якими у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК Українивідсотки встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ознайомився зі змінами до п. 2.1.1.2.12. Умов та правил надання банківських послуг від 01.03.2019 року щодо нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд» та що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили та погодили договором розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги про стягнення процентів, розрахованих по ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 27.09.2007 року у розмірі 9883,82 грн, яка складається із: 7570,58 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2313,24 нарахована пеня, а у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, розрахованих по ст. 625 ЦК України слід відмовити, оскільки відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили та погодили договором розмір процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 2586,41 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року - скасувати.
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 вересня 2007 року у розмірі 9883,82 грн, яка складається із: 7570, 58 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2313,24 грн. - нарахована пеня.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2586,41 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: