Провадження № 22-ц/803/5222/21 Справа № 932/11407/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
06 жовтня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 23.06.2017 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMABWFC00001093449 та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Внаслідок цього, станом на 15.09.2020 року, утворилася заборгованість у сумі 31 318 грн. 92 коп., з яких: 14 123 грн. 65 коп. - заборгованість за кредитом, 17 195 грн. 27 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, відповідно до доданого позивачем розрахунку.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути заборгованість у сумі 31 318 грн. 92 коп., яка утворилася станом на 15.09.2020 року. Вирішити питання стосовно судового збору (а.с.1-3).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с. 28-30).
Не погодившись з рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с. 33-34).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 червня 2017 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Однак, у вказаній анкеті-заяві відсутні будь-які позначки про видачу позивачем відповідачу будь-якої картки, в тому числі кредитної карти (а.с. 5).
Крім того, вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог А-Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з їх недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2017 року відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.
У заяві відповідач засвідчив, що він ознайомився та погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність і згоду з умовами та правилами надання послуги накопичення «Скарбничка» та дав свою згоду на оформлення цієї послуги. ОСОБА_1 зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті А-Банку www.а-bank.com.ua (а.с.6).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23.06.2017 року (а.с.4); витягом із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://а-bank.com.ua/terms у розділі «Умови та правила» (а.с. 6-10); Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.10 зворот - 11); розрахунком заборгованості за договором SAMABWFC00001093449 від 23.06.2017 року (а.с. 4-5 зворот).
В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23.06.2017 року (а.с. 5) відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ «Акцент-Банк» має надати ОСОБА_1 .
Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів. Ця анкета-заява не вказує на те, що 23.06.2017 року між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № SAMABWFC00001093449.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, розмір комісії, права й обов'язки позичальника та банку, порядок внесення платежів і відповідальність сторін тощо.
Указані документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг, а також за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, порядок його погашення та сплати процентів, надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» і Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного сторонами договору.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами кредитного договору №SAMABWFC00001093449 від 23.06.2017 року та істотних умов цього договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт укладення АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 кредитного договору SAMABWFC00001093449 від 23.06.2017 року та невиконання відповідачем зобов'язання за цим договором, не доведені.
Крім того, не може бути прийнята колегією суддів до уваги, долучена банком до апеляційної скарги виписка з рахунку відповідача, оскільки відповідно до вимог ч.2, 4, 8 ст.83 ЦПК України, позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.
У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
Неприйнятними є дії сторони коли вона долучає до апеляційної скарги нові докази, які необґрунтовано не було подано до суду першої інстанції, щоб посилити свою позицію.
Частиною третьою статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Посилання позивача на докази, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, а долучені до апеляційної скарги, не приймаються колегією суддів до уваги з вказаних підстав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК»- залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: