Провадження № 22-ц/803/4608/21 Справа № 203/1233/17 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
08 липня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25.08.2005 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує, в зв'язку з чим, станом на 16.03.2017 року має заборгованість в сумі 7888,29 доларів США, що складається з заборгованості по кредиту в сумі 1882,97 долари США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6005,32 доларів США.
У зв'язку з цим, враховуючи уточнений позов, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2005-2508/186 від 25.08.2005 року за період з 22.10.2010 року по 16.03.2017 року у розмірі 4625,61 долар США, що за курсом 26,88 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.03.2017 року складає 124 336,40 грн., яка складається з наступного - 4625,61 долар США, - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 22.10.2010 по 16.03.2017 року. Вирішити питання стосовно судового збору.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2005 року між сторонами було укладено договір про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого відповідачу було відкрито картковий рахунок, виданого платіжну картку, з встановлення на неї кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, в зв'язку з чим, банк звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 та поручителя в особі філії ТОВ «Українське Фінансове Агенство «ВЕРУС» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 року у цивільній справі №2-3465/11 позов банку було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 25.08.2005 року, що виникла станом на 21.10.2010 року в сумі 27381 грн. 74 коп., що в еквіваленті становила 3486,95 доларів США та складалась з заборгованості за тілом кредиту в сумі 1882,97 долари США, заборгованості по процентам в сумі 1377,73 долари США, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 163,04 долари США.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №14-318цс18.
Таким чином, враховуючи Заочне рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 25.08.2005 року, що виникла станом на 21.10.2010 року в сумі 27381 грн. 74 коп., що в еквіваленті становила 3486,95 доларів США та складалась з заборгованості за тілом кредиту в сумі 1882,97 долари США, заборгованості по процентам в сумі 1377,73 долари США, штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 163,04 долари США, позивач скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, звернувшись з вказаним позовом, змінив строк виконання зобов'язань та після цього набув право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням ч.2 ст.625 ЦК України, а право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припинилось, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак банком це зроблено не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог.
Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: