61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.06.2021 Справа № 905/439/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення штрафу у розмірі 72 230,00 грн,-
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Чумаков Д.В. (за довіреністю);
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення штрафу у розмірі 72 230,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем кількості вантажу у вагонах №63735641, №61528717 внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 72 230,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/439/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
06.04.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що: акт загальної форми містить іншу накладну, ніж ту, за якою фактично перевозився вантаж; маса недостачі вантажу, яка була виявлена на проміжній станції не відповідає масі недостачі виявленої на ст. Синельникове-1 загалом на 850 кг. перевищує норми природної втрати та граничного расходження у визначенні маси нетто, встановлені п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. №664; акти загальної форми складено з грубими порушенням вимог п.3 Правил складання актів; комерційний акт підписано зі сторони позивача наступними посадовими осо бами станції Синельникове - 1: агентом комерційним Чумаченко І.О., начальником станції Боровик Н.В. та заступником начальника станції Чайка О.С.; в порушення п.10 Правил комерційні акти не містять підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи); залізницею до матеріалів справи не додано штатного розпису, який би підтверджував відсутність на станції посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) У зв'язку з цим відповідач вважає, що акти такою посадовою особою не підписувались, що в свою чергу також є порушенням п.10 Правил; на переконання відповідача додані залізницею комерційні акти складені з порушенням п.п.10, 12 Правил, підписані неуповноваженими на вчинення таких дій особами, а тому не можуть прийматись судом в якості належних та допустимих доказів.
Також у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, відповідач просив зменшити його розмір на 90%, оскільки станом на теперішній час відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.04.2021 призначено до розгляду справу №905/439/21 в судовому засіданні з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 13.05.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2021 призначено справу №905/439/21 до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження; підготовче засідання призначено на 03.06.2021 року.
21.05.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та заперечує проти доводів відповідача, зазначених у відзиві, посилаючись на те, що для засвідчення обставин невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах складаються саме комерційні акти; комерційні акти підписані правомочними особами; штраф сплачується за сам факт порушення, незалежно від того завдано залізниці збитки чи ні; правильне зазначення маси вантажу у перевізних документах є обов'язком вантажовідправника, передбаченим Правилами оформлення перевізних документів, а не зобов'язанням в розумінні статті 173 ГПК України, у зв'язку з чим підстави для зменшення штрафу відсутні.
26.05.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли пояснення по справі.
27.05.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшла заява про виключення документа з числа доказів.
28.05.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у разі не прийняття доводів відповідача щодо безпідставності заявлених вимог та їх задоволення зменшити загальний розмір штрафу на 90% до 7223 грн, посилаючись на обставини викладені у відзиві та на право суду зменшити розмір штрафу у разі доведеності підстав для такого зменшення..
02.06.2021 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/439/21 та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2021 року.
У підготовче засідання 29.06.2021 з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Щодо порушення процесуального строку позивачем на подання відзиву на позовну заяву.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Дійсно, відповідь на відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" надіслано на адресу суду із порушенням встановленого ухвалою від 16.03.2021 п'ятиденного строку.
При цьому, господарський суд зауважує, що норми чинного процесуального кодексу України закріплюють принцип змагальності сторін, в силу якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч.5 ст.13).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
У ст.76 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України)
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч.ч.1, 2, 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Суд наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Разом з тим, оскільки вказані документи були подані позивачем в підтвердження доводів, які наведені у відзиві, та у зв'язку із правовою позицією відповідача щодо заперечення проти позовних вимог, яку на час подання позову позивач не міг знати напевно, судом приймаються вказані докази до розгляду.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених Господарським процесуального кодексом України, недопущення затягування судового процесу та прийняття законного та обґрунтованого рішення, з встановленням всіх обставин справи та урахуванням вимог позовної заяви та заперечень проти позову, та забезпечення основних засад господарського судочинства при прийнятті рішення, суд враховує наведену вище заяву по суті спору позивача (з урахуванням доповнення) при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту та доданих документів.
Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
У листопаді 2020 року Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" зі станції Шпичкине Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №51395028 зокрема, у вагонах №63735641, 61528717, вантаж - шлак металургійний для переправлення, не поіменоване в алфавіті (вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь").
Крім того, накладна №51395028 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №63735641 - 69500 кг, у вагоні №61528717 - 69500 кг;
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах у русі (Мах 150 т) (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28).
При проходження вагонів №63735641, 61528717 через станцію Синельникове -1 Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею було здійснено перевірку маси вантажу, за наслідками якої було виявлено, що маса у зазначених вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №51395028, про що складено акт загальної форми від 01.11.2020 №3344.
Відповідно до акту загальної форми №3344 від 01.11.2020 станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці вагон №63735641 завантажений менше документа на 6300кг, вагон №61528717 завантажений менше документа на 5900кг.
Як зазначає позивач невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній №51395028, засвідчено комерційним актом №453606/139/556, складеним 04.11.2020 на станції. В даному акті зазначено, що контрольне переважування вагонів №63735641, 61528717 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці, заводський №032, повірених 08.05.2020 виявилось: у вагоні №63735641: брутто - 85900 кг, тара - 22700 кг, нетто - 63200 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 6300 кг; у вагоні №61528717: брутто - 86700 кг, тара - 23200 кг, нетто - 63500 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 5900 кг. Навантаження нижче рівня бортів на 0,9 м, рівномірне. Без виїмок та поглиблень. Вантаж не маркований. Люка закриті, течі вантажу немає; вагони технічно справні.
Вважаючи порушеним своє право, позивач просить стягнути Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" штраф у розмірі 72 230,00 грн.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана, на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
За змістом ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними вище приписами кореспондуються положення ст. 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Як встановлено судом, під час прибуття вагонів №63735641, 61528717 на станцію Сартана Донецької залізниці, була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51395028, внаслідок чого, 01.11.2020 здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційному акті №453603/139/556.
Згідно із цими комерційними актами контрольне переважування вагонів №63735641, 61528717 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці, заводський №032, повірених 08.05.2020 виявилось наступне:
- вагон №63735641: брутто - 85900 кг, тара - 22700 кг, нетто - 63200 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 6300 кг;
- вагон №61528717: брутто - 86700 кг, тара - 23200 кг, нетто - 63500 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 5900 кг.
Одночасно, за змістом комерційного акту №453606/139/556 від 04.11.2020 при огляді вагонів №63735641, 61528717 виявлено навантаження нижче рівня бортів на 0,9 м, рівномірне; без виїмок та поглиблень; вантаж не маркований; люка закриті; течі вантажу немає; вагони технічно справні.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, п.10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17, від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17, від 21.08.2019р. у справі №905/2360/18.
Судом встановлено, що Комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020 складено та підписано начальником станції Боровик Н.В., комерційним агентом Чумаченко І.О. та заступником начальника станції Чайка О.Є.
В матеріалах справи міститься посадова інструкція начальника станції Боровик Н.В.
Також, надано посадову інструкцію комерційного агента ОСОБА_1 .
Крім того, позивачем визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно з наказом начальника станції «Синельникове 1» №102 від 25.02.2020 «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти» уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, у тому числі, заступника начальника станції Чайку О.Є.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020 підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2020 на попутній станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці відбулося зважування маси вантажу у спірних вагонах №63735641, 61528717, за наслідками чого складено Комерційний акт №453603/139/556.
Згідно акту №453603/139/556, зважування здійснювалось на справних вагонних 150 тн тензометричних вагах ст. Синельникове 1, заводський №010, повірених 08.05.2020.
Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Комерційний акт попутної станції Синельникове -1 Придніпровської залізниці №453603/139/556 від 01.11.2020 зареєстровано на станції призначення Сартана Донецької залізниці 03.11.2020, відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці №147-Ц від 04.06.2003.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Сартана Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №453603/139/556 зроблено відмітку «Під час перевірки вантажу різниці з цим актом немає», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020 підписано ОСОБА_8., комерційними агентами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також вантаджоотримувачем ОСОБА_4 .
Наказом начальника станції «Маріуполь-Порт» №87/ДС від 07.02.2020 Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми ГУ-22 по станції Сартана для контролю за правильністю складання комерційних актів та з метою недопущення сторонніх осіб до їх складання та підписання, призначено відповідальною особою за складання комерційних актів інженера ОСОБА_5 та агентів комерційних ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Призначено відповідальних осіб, які мають право підпису в комерційних актах, складених на станції Сартана згідно Статуту Залізниць України: начальника станції ОСОБА_7 , заступників начальника станції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , інженера станції ОСОБА_5 та змінних агентів комерційних станції Сартана.
Крім того, на підтвердження повноважень на підписання комерційних актів, позивачем надано посадові інструкції на заступника начальника станції ОСОБА_8 , агента комерційного «змінний» станції Сартана ОСОБА_3 та агента комерційного «з розшуку вантажу» станції Сартана ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, комерційний акт від 01.11.2020, в якому встановлено факт невідповідності маси вантажу, складено та підписано як на станції попутній так і на станції призначення трьома уповноваженими особами, із дотриманням вимог Правил складання актів.
У зв'язку із наведеним вище, твердження відповідача щодо відсутності повноважень у осіб-підписантів (працівників залізниці) комерційних актів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, та як наслідок, відхиляються судом.
Таким чином комерційний акт №453603/139/556 від 01.11.2020 за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні - без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. При цьому, Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційних актах.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №63735641, 61528717, тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51395028.
Твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, також не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Згідно ст.37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Відповідно до ст.. 13 Статуту залізниць, для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 №442,зареєстрованому в Мінюсті України 11.10.2012 за №1716/22028, затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальне: техніки на залізничному транспорті України (далі - Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.1.3. Інструкції).
Огляд-перевірка придатності ЗВВТ для зважування вантажів (далі - огляд-перевірка ЗВВТ) - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення (п.1.4. Інструкції).
Під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг (п.5.6. Інструкції).
Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі (п.5.7. Інструкції).
Не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних) (п.3.46. Інструкції).
В п.3.47 Інструкції зазначено, що не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.
Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу.
Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким пю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Зазначене свідчить, що вказана умова не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, що за своїм змістом кореспондується зі ст.37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
Отже, можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має обрати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з цим, залізниця, під час перевірки на станціях не позбавлена права обирати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 05.07.2018 року у справі №925/1256/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив масу вантажу способом зважування на вагонних вагах в русі, Мах 150 т, про що зазначено у п. 26 накладної на виконання вимог статті 37 Статуту. На станції Синельникове-1 Придніпровської залізниці зважування вагону проводилось на 150-ти тонних статистичних тензометричних вагах.
На станції призначення зважування проводилось на вагонних вагах «власник «МК Азовсталь» тензометричних, модифікація ЗВВТ ВВ-150-1-50.
Даний засіб вимірювальної техніки, який використовувся для визначення маси вантажу на станції призначення Сартана Донецької залізниці, належним чином повірений відповідно до вимог чинного законодавства. Засіб ваговимірювальної техніки взятий на облік залізницею та відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року за №442, та інших нормативно- правових актів.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований статтею 37 Статуту) зі способом зважування на вагах, тоді як у пункті 22 Правил видачі вантажів йдеться саме про спосіб визначення маси вантажу, який в даному випадку є один і той же - шляхом зважування на вагонних вагах.
Крім того, відповідач посилається на недотримання порядку зважування - тобто процедури в межах одного, способу визначення маси вантажу. Проте згідно з пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення нормативні документи не містять.
Щодо вагонних ваг на станції призначення Сартана.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або держави)' метрологічну" атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділ 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року Зі -і і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 роту за № 50/1854 (дані - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (даіі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу І цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ. зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
На другому аркуші технічного паспорту ЗВВТ ст. Сартана Донецької залізниці (власник ПрАТ «МК Азовсталь») , в пунктах 11, 12 зазначено наступне:
П. 11. Міжповірочний інтервал ЗВВТ 6 місяців.
П. 12. Інтервал між оглядами - перевірками ЗВВТ 3 місяців.
Пунктом 4.1 Інструкції ЗВВТ визначено, що на ЗВВТ за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації.
Відповідно до п. 4.2 Інструкції ЗВВТ позитивні результати повірки або державної метрологічної атестації ЗВВТ засвідчують відбитком повірочного тавра в місцях, передбачених експлуатаційною документацією або свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.
Водночас інструкція ЗВВТ не містить приписів, де б вказувалось про те, що огляд-перевірка повинна засвідчуватись відбитком повірочного тавра.
Відтак, відбитком повірочного тавра засвідчуються виключно повірка або державна метрологічна атестація.
Зважування вагонів № 63735641, 61528717 по станції Сартана Донецької залізниці було проведено у листопаді 2020 року.
На вищевказану дату зважування, поширювались міжповірочний інтервал інтервал (державна повірка) від 04.09.2020 року, скріплений відбитком повір очного тавра (печаткою) та огляд-перевірка від 10.09.2020 року.
Оскільки. ЗВВТ станції Сартана Донецької залізниці було вчасно проведено державну повірку, огляд-перевірку, то твердження Відповідача стосовно можливості зважування вантажів на таких вагах є безпідставними та необгрунтованими.
Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №64 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 5.5. Правил №644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №63735641 становила 7223 грн, №61528717 - 7223 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить у вагоні №63735641 -- 36115 грн, №61528717 - 36115 грн.
А отже, розмір нарахованого штрафу складає 72230 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що в розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Окрім того, відповідний штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019р. по справі №914/2339/17.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення штрафу в сумі 72230 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення штрафу у розмірі 72 230,00 грн - задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф у розмірі 72230,00 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 29 червня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2021 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов