61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
13.07.2021 Справа № 905/1274/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В. розглянувши матеріали заяви Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради до Приватного підприємства "Лада" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 17 090,10 грн.,
-без виклику сторін,
Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства "Лада" заборгованості в сумі 17 090,10 грн.
Заяву обґрунтовано порушенням боржником грошових зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 15.10.2017 на підставі виставлених рахунків за період з лютого 2019 року по квітень 2021 року.
Розглянувши заяву та подані заявником докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ст.148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Таким чином, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради ґрунтуються на укладеному між ним та Приватним підприємством "Лада" договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 15.10.2017. Оскільки, боржник неналежним чином виконав умови вищевказаного договору, заявник скористався правом звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.
В підтвердження виникнення у боржника грошових зобов'язань з оплати наданих послуг за вказаним договором, останній представив акт звірки взаємних розрахунків дебіторської та кредиторської заборгованості за період з 01.02.2019 року по 01.04.2021 року, який сформований та підписаний одноосібно заявником.
Суд звертає увагу заявника на те, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Отже, останній не може сам по собі бути належним доказом існування заборгованості. В умовах, коли заборгованість підтверджена іншими доказами (платіжними дорученням, актами приймання-передачі, тощо), інформація за якими кореспондується із інформацією, викладеною в акті приймання-передачі товару, платіжних документах, залишити поза увагою підтверджену відповідачем в акті заборгованість не можливо, у зв'язку з чим акт, у даному випадку, представляє собою переконливий доказ підтвердження обставин, які відображені в інших доказах, таких як виписки з поточних рахунків, якими підтверджено перерахування коштів на виконання умов договору, видаткових накладних тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №910/1389/18.
Відповідно до ст.150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що підписаний однією стороною акт звірки взаємних розрахунків не підтверджує наявність грошової заборгованості Приватного підприємства "Лада" перед Комунальним підприємством "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради в сумі 17 090,10 грн.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Разом із тим, додані до заяви про видачу наказу документи не засвідчені належним чином та не можуть бути прийняті судом до уваги в якості належних доказів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, за висновками суду, заявником подано заяву про видачу наказу з порушенням вимог статті 150 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст.152 ГПК України).
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч.2 ст. 151 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи недотримання заявником вимог ч. 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, а саме ненадання документу, що підтверджує сплату судового збору документів, а також ненадання належних та достатніх доказів на підтвердження викладених в заяві обставин, заява комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з приватного підприємства "Донецький спеціалізований учбовий центр "Еліпс" заборгованості в сумі 11 355,43 грн. підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 147, 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради до Приватного підприємства "Лада" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 17 090,10 грн.
Роз'яснити Комунальному підприємству "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу,не перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набрала чинності з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому параграфом 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Е.В. Зекунов