61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
21.04.2021р. м.Харків Справа № 905/2059/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Супруновій І.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 905/2059/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київдортехнологія»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»
про стягнення 1 047 709, 61 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ТОВ «Київдортехнологія» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ «ШБ «Альтком» 1 047 709,61 грн., з яких 903 182,26 грн. - основний борг, 126 519,70 грн. - пеня, 13 511 грн. - 3% річних, 4 496,91 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором надання послуг фрезою №30/05/2019/250 від 30.05.2019р. щодо оплати послуг.
У відзиві на позовну заяву за вх.№2188/21 від 03.02.2021р. відповідач проти задоволення позову заперечив, з огляду на те, що:
- договором не передбачений конкретний строк оплати наданих позивачем послуг, а жодної вимоги в порядку ст.530 ЦК України відносно оплати боргу відповідач не отримував;
- акти наданих послуг № 13 від 16.07.2019р., № 17 від 31.07.2019р., №28 від 31.08.2019 р., № 30 від 10.09.2019 р., № 31 від 13.09.2019р. не є належними доказами на підтвердження надання позивачем послуг за договором, оскільки підписані зі сторони відповідача невстановленою особою;
- акти наданих послуг №30 від 10.09.2019р. та №31 від 13.09.2019р. підписані директором позивача Месхі М.М., якого відповідно до рішення №3 єдиного учасника ТОВ «Київдортехнологія» від 31.08.2019р. звільнено з посади директора з 02.09.2021р.
19.04.2021р. за вх.№8089/21 господарський суд одержав клопотання відповідача, в якому останній зазначив про добровільну оплату боргу у розмірі 425 000 грн. згідно платіжних доручень №12044 від 05.03.2021р., №12427 від 24.03.2021р., №12486 від 26.03.2021р.
Представники сторін у судове засідання 21.04.2021р. не з'явилися. При цьому, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином шляхом направлення на їх юридичні адреси копій ухвал (повідомлень) від 31.03.2021р. про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.04.2021р., які отримані ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень 6102254953929, 6102254953910.
Приймаючи до уваги наведене, а також положення ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе вирішити справу у даному судовому засіданні.
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 21.04.2021р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено:
30.05.2019р. між ТОВ «ШБ «Альтком» (замовник, відповідач) та ТОВ «Київдортехнологія» (виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг фрезою №30/05/2019/250, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги із зняття дорожньою фрезою Wirtgen W200 асфальтового покриття на під час виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 42+000-58+000, км 58+000-87+000 на об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.
Загальний об'єм асфальтового покриття, що підлягає зняттю на вищевказаному об'єкті визначається в актах наданих послуг. Після надання послуги технікою виконавець складає 2 екземпляри акту прийому-передачі наданих послуг та надає їх замовнику, а замовник протягом 5 календарних днів з моменту отримання даного акту повинен його підписати та надати 1 екземпляр акту виконавцю, у разі відсутності зауважень. Факт наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг та рапортами-нарядами, які щоденно оформлюються на об'єкті замовника та підписуються з обох сторін уповноваженими представниками замовника та виконавця (п.п.2.1 - 2.3 договору).
Вартість послуг виконавця за цим договором встановлюється у додатках до даного договору у гривні з урахуванням ПДВ. Сума договору складається із суми вартості всіх підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг. Оплата наданих послуг виконавцем здійснюється замовником після підписання сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (п.п.3.1 - 3.3 договору).
Виконавець зобов'язується надавати послуги технікою у відповідності до заявок замовника, а замовник зобов'язаний своєчасно оплатити та прийняти виконані виконавцем роботи згідно умов договору (пп. 4.1.1 п. 4.1, п.5.2.4 п. 5.2 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.9.1. договору).
Додатком №1 до договору №30/05/2019/250 від 30.05.2019р. є протокол узгодження ціни із зняття дорожньою фрезою Wirtgen W200 асфальтового покриття на під час виконання робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 42+000-58+000, км 58+000-87+000, в якому сторони узгодили величину договірної ціни щодо послуги зі зняття дорожньою фрезою Wirtgen W200 асфальтового покриття, а саме: товщина зняття асфальтового покриття 5-10 см складає 23 грн. за 1м.кв. в т.ч. ПДВ; товщина зняття асфальтового покриття 11-20 см складає 31 грн. за 1м.кв. в т.ч. ПДВ.
На виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 2 303 142,26 грн., про що свідчать акти надання послуг:
- №1 від 31.05.2019р. на суму 38 440 грн., в т.ч. ПДВ,
- №2 від 10.06.2019р. на суму 401140 грн., в т.ч. ПДВ,
- №9 від 18.06.2019р. на суму 212 797,26 грн., в т.ч. ПДВ,
- №10 від 20.06.2019р. на суму 240 120 грн., в т.ч. ПДВ,
- №11 від 01.07.2019р. на суму 112 920 грн., в т.ч. ПДВ,
- №13 від 16.07.2019р. на суму 439 530 грн., в т.ч. ПДВ,
- №17 від 31.07.2019р. на суму 41 400 грн. в т.ч. ПДВ,
- №28 від 31.08.2019р. на суму 287 975 грн. в т.ч. ПДВ,
- №30 від 10.09.2019р. на суму 371 660 грн. в т.ч. ПДВ,
- №31 від 13.09.2019р. на суму 157 160 грн. в т.ч. ПДВ., які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та засвідчені печатками підприємств.
Оскільки оплата наданих позивачем послуг здійснена відповідачем частково у розмірі 1 399 960 грн., позивач звернувся до відповідача з вимогою №28-4 від 28.01.2020р. про сплату заборгованості за договором про надання послуг фрезою №30/05/2019/250 від 30.05.2019р. у розмірі 903 182,26 грн. протягом 7 банківських днів з моменту отримання вимоги.
Вказана вимога одержана відповідачем 28.01.2020р., про що свідчить відповідна відмітка на вимозі, але залишена ним без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 903 182, 26 грн. - основний борг, 126 519,70 грн. - пеня, 13 511 грн. - 3% річних, 4 496,91 грн. - інфляційні втрати.
Після подання позову до суду відповідачем здійснено оплату за договором №30/05/2019/250 від 30.05.2019р. у розмірі 425 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12044 від 05.03.2021р., №12427 від 24.03.2021р., №12486 від 26.03.2021р. на загальну суму 425 000 грн. (призначення платежу: «сплата за послуги фрези за дог.30/05/2019/250 від 30.05.2019р.»).
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, на підставі договору про надання послуг фрезою №30/05/2019/250 від 30.05.2019р. протягом травня - вересня 2019р. позивачем надані відповідачу послуги дорожньої фрези Wirtgen W200 на загальну суму 2 303 142,26 грн., оплата яких за умовами п.3.3 цього договору мала бути проведена після підписання сторонами актів.
Оскільки договором не визначено певного строку оплати відповідачем наданих послуг після підписання сторонами відповідних актів, то у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.
З огляду на дату одержання відповідачем вимоги позивача № 28-4 від 28.01.2020р., строк виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг є таким, що настав 06.02.2020р. (протягом 7 банківських днів з моменту одержання відповідачем вимоги - 28.01.2020р.).
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.
Між тим, послуги, надані позивачем протягом травня - вересня 2019р., оплачені відповідачем частково у розмірі 1 399 960 грн., у зв'язку з чим на момент подання до суду даного позову у відповідача виник борг у розмірі 903 182,26 грн.
Під час розгляду справи у суді відповідачем здійснено оплату наданих послуг у розмірі 425 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12044 від 05.03.2021р на суму 25 000грн., №12427 від 24.03.2021р. на суму 200 000 грн., №12486 від 26.03.2021р. на суму 200 000 грн. та свідчить про відсутність предмету спору у справі в цій частині.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 478 182,26 грн. та для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 425 000 грн. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якою встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, доводи відповідача про те, що акти надання послуг № 13 від 16.07.2019р., №17 від 31.07.2019р., №28 від 31.08.2019р., №30 від 10.09.2019р., №31 від 13.09.2019р. є неналежними доказами на підтвердження виконання позивачем відповідних послуг, оскільки підписані з боку відповідача невстановленою особою, не прийняті судом до уваги, виходячи з того, що вказані акти містять всі обов'язкові реквізити, які передбачені для первинних документів ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та які дозволяють встановити зміст відповідних господарських операцій.
Неістотні недоліки цих актів в частині відсутності ПІБ особи, якою вчинено підпис з боку відповідача, та некоректного зазначення у графі «затверджено» посаду - «директор ТОВ «ШБ «Альтком» замість «голова ради директорів ТОВ «ШБ «Альтком», не спростовують факт надання позивачем послуг дорожньої фрези Wirtgen W200 протягом липня - вересня 2019р. До того ж, акти містять печатку підприємства відповідача, а доказів, що підтверджують її викрадення, незаконне розпорядження нею тощо відповідачем до суду не надано.
Сам факт надання позивачем за договором послуг протягом липня - вересня 2019р. жодним чином відповідачем не заперечується та більше того ним визнається з огляду на здійснення часткових оплат цих послуг як до звернення позивача до суду з цим позовом, так і під час розгляду справи у суді.
Доводи відповідача щодо підписання актів наданих послуг №30 від 10.09.2019р. та №31 від 13.09.2019р. директором позивача Месхі М.М. після його звільнення 02.09.2019р., відхиляються судом, оскільки відповідно до рішення №4 єдиного учасника ТОВ «Київдортехнологія» від 31.08.2019р., у зв'язку з виробничою необхідністю, внесено зміни в т.ч. до п.2 рішення №3 єдиного учасника ТОВ «Київдортехнологія» від 31.08.2019р. та викладено його в наступній редакції: «Звільнити з посади директора ТОВ «Київдортехнологія» ОСОБА_1 з 20.09.2019р.».
Доводи відповідача про не одержання жодної вимоги позивача про сплату боргу спростовуються відповідною відміткою відповідача, яка міститься безпосередньо на самій вимозі позивача № 28-4 від 28.01.2020р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем з жовтня по березень 2020р. на суму боргу 903 182,26 грн., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат становить 4 496,91 грн., господарським судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування інфляційних втрат.
Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що розмір інфляційних втрат, нарахованих за період лютий 2020р. - березень 2020р. на суму 903 182,26 грн., становить 4 494,23 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 16.09.2019р. по 16.03.2020р. на суму боргу 903 182,26 грн., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 13 511 грн., господарським судом встановлено, що позивачем неправильно зазначено початкову дату нарахування 3% річних.
Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних, нарахованих за період з 07.02.2020р. по 16.03.2020р. на суму 903 182,26 грн., становить 2 887,22 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 494, 23 грн. та 3% річних у розмірі 2 887,22 грн., а отже і про їх задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Разом з цим, умови договору не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені за порушення замовником строків оплати за надані послуги.
Частиною 6 ст. 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов'язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.09.2019р. у справі №908/1501/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 126 519,70 грн., а отже і про відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині, в якій провадження у справі закрито, на відповідача, а саме: на відповідача 13 658,46 грн., на позивача 2 057,18 грн. При цьому, суд виходить з того, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, і лише після відкриття провадження у справі відповідачем вчинені дії щодо часткового погашення суми основного боргу.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київдортехнологія» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, б.2; ідент. код ЄДР 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київдортехнологія» (08602, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, б.23, оф.126; ідент. код ЄДР 42163452) основний борг у розмірі 478 182 (чотириста сімдесят вісім тисяч сто вісімдесят дві) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 494 (чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 22 коп., судовий збір у розмірі 13 658 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 46 коп.
3. Закрити провадження у справі №905/2059/20 в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 425 000 грн.
4. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 05.05.2021р.
Суддя Л.В. Ніколаєва