вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" липня 2021 р. Справа№ 910/2808/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021
у справі №910/2808/21 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про відшкодування матеріальної шкоди 10 299,84 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі, позивач або ПрАТ «СК «Уніка») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі, відповідач або ПрАТ «УПСК») про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 10 299,84 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ПрАТ «СК «Уніка» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №826003/4600/0000563 від 01.03.2020, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, визначено суму страхового відшкодування у розмірі 10 299,84 грн, з яких: 7 830,00 грн утримано в якості несплачених страхових платежів за договором страхування, а 2 469,84 грн сплачено в якості страхового відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована ПрАТ «УПСК», позивачем заявлено до відповідача позов про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 10 299,84 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 10 299,84 грн (десять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 84 коп.) страхового відшкодування, 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору та 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивоване тим, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток - відповідача. За висновками суду розрахунок позивача, наведений у позові, є арифметично вірним, а станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування. За встановлених судом обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 10 299,84 грн (вартість відновлювального ремонту, що підтверджується рахунками №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020, страховим актом №00366794 від 04.08.2020 та платіжним дорученням №165035 від 05.08.2020).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 12.05.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі №910/2808/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» закрити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення всупереч пунктів 7.36 - 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів було невірно здійснено розрахунок страхового відшкодування, оскільки не застосовано коефіцієнт фізичного зносу складових транспортного засобу «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який становить 0,6147. За розрахунком відповідача вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 8 260,27 грн та була сплачена позивачу згідно платіжного доручення №12671 від 25.03.2021.
Скаржник наголошує, що 01.04.2021 ПрАТ «УПСК» направило на адресу Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву з додатками від 30.03.2021, у якому повідомило про вищевказані обставини, однак судом не було взято до уваги жодних доказів та не з'ясовано обставин справи.
До апеляційної скарги відповідачем долучені наступні документи: копія відзиву вих.№5553/17 від 30.03.2021 у справі з додатками, а саме, копією страхового акта №040/037/007552/21/1, копією платіжного доручення №12671 від 25.03.2021, копією розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДЗТ №54SG_AO2065170.
У тексті апеляційної скарги апелянтом порушено також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано апелянтом 22.04.2021 (копію поштового конверту та витяг із сайту Укрпошти додано до апеляційної скарги).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у справі №910/2808/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 поновлено Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21 на час апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/2808/21 є вимоги про стягнення 10 299,84 грн, а отже дана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строки для подачі відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлень про вручення поштових відправлень), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Так, 01.03.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №826003/4600/0000563 (далі - договір страхування або КАСКО).
Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 28.03.2020 до 24:00 год. 27.03.2021.
02.08.2020 на Київській трасі в місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_3 .
Вищезазначена ДТП за взаємним погодженням водіїв, оформленим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), сталася з вини ОСОБА_3 .
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка».
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
03.08.2020 страхувальник позивача звернувся до останнього із заявою №00366794 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО.
Вартість матеріалів та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІЯ МОТОРС» №М000003297 від 03.08.2020 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Галавтосвіт» №0000011228 від 03.08.2020 становить 10 299,84 грн (далі - рахунки №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020).
За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту №00366794 від 04.08.2020 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10 299,84 грн.
Зі змісту страхового акту №00366794 від 04.08.2020 вбачається, що позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту, визначеного на підставі рахунків СТО №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020 - 10 299,84 грн. Крім того, позивач у страховому акті зазначив суму утримання з розміру страхового відшкодування - 7 830,00 грн.
Умовами пункту 9.14. договору КАСКО визначено, що якщо умовами договору передбачено сплата страхового платежу частинами, то страховик при виплаті страхового відшкодування має право утримати суму несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування.
Як вбачається з пункту 1.2.8. договору КАСКО, сторони передбачили порядок сплати страхового платежу частинами, а саме: 7 830,00 грн до 27.03.2020 та 7 830,00 грн до 27.09.2020.
Оскільки страхова подія сталася 02.08.2020, тобто строк сплати другого страхового платежу на дату ДТП не настав, то 7 830,00 грн, які були утримані позивачем, є частиною страхового відшкодування, яка була зарахована як борг по страховому платежу.
Факт сплати позивачем страхового відшкодування в розмірі 2 469,84 грн (10 299,84 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтвердженого рахунками №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020 та страховим актом №00366794 від 04.08.2020) - 7 830,00 грн (частиною страхового відшкодування, яка була зарахована позивачем як борг по страховому платежу) = 2 469,84 грн) підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №165035 від 05.08.2020.
Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою №28185 на виплату страхового відшкодування (вих. №3031 від 31.08.2020), яку відповідач отримав 10.09.2020 (том 1, а.с. 32), однак останній страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду із позовом у даній справі та просив суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 10 299,84 грн.
Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача обов'язку із виплати позивачу страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок в частині встановлення чи є здійснення виплати за договором добровільного майнового страхування виникненням нового зобов'язання або ж за наслідками такої виплати лише відбувається заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні із набуттям останнім всіх прав і обов'язків попереднього кредитора викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі №910/7449/17, який в силу приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України суди враховують при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, керуючись умовами договору КАСКО та враховуючи визначену згідно з наявними в матеріалах справи рахунками №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020 вартість ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дійшов висновку, що страхове відшкодування згідно умов Договору КАСКО складає 10 299,84 грн.
Крім того, позивач у страховому акті №00366794 від 04.08.2020 зазначив суму утримання з розміру страхового відшкодування - 7 830,00 грн (частина страхового відшкодування, яка була зарахована позивачем як борг по страховому платежу згідно умов пункту 9.14. договору КАСКО).
Винною в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 02.08.2020 на Київській трасі в місті Львові, є ОСОБА_3 , яка визнала свою вину у спричиненні даної ДТП, що оформлено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом) (том 1, а.с. 15).
Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації з єдиної Централізованої бази даних МТСБУ (том 1, а.с. 57) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «KIA RIO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2065170, із визначенням 130 000,00 грн ліміту за шкоду, завдану майну, та 260 000,00 грн за шкоду, завдану життю та здоров'ю, франшиза - 0,00 грн.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Приймаючи оскаржуване у даній справі рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яка визначена позивачем на підставі рахунків №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020.
Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі наголошує на помилковості здійснених позивачем розрахунків, оскільки такі не відповідають положенням статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пунктам 7.36 - 7.41. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395 (далі, Методика), оскільки при розрахунку суми матеріального збитку не було застосовано коефіцієнт фізичного зносу складових транспортного засобу «Nissan Qashqai 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який за твердженнями скаржника становить 0,6147, що підтверджується доданим до апеляційної скарги розрахунком коефіцієнту фізичного зносу КТЗ №54SG_AO2065170. За розрахунком відповідача вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 8 260,27 грн, що відображено в страховому акті №040/037/007552/21/1, та була сплачена позивачу згідно платіжного доручення №12671 від 25.03.2021, яке додане до апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує, що 01.04.2021 ПрАТ «УПСК» направило на адресу Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву з додатками від 30.03.2021, у якому повідомило про вищевказані обставини, однак судом не було взято до уваги жодних доказів та не з'ясовано обставин справи.
Із приводу вказаних доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, усі наявні у відповідача докази мали бути подані ним разом із поданням відзиву на позовну заяву.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі №910/2808/21 було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021, водночас, було запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі та повідомлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Із наявного у матеріалах справи поштового повідомлення (том 1, а.с. 59) вбачається, що поштове відправлення із копією ухвали суду про відкриття провадження у справі було вручене відповідачу 09.03.2021, а відтак відзив на позовну заяву мав бути поданий до суду до 24.03.2021 включно, чого відповідачем зроблено не було.
В апеляційній скарзі відповідач, зазначаючи що 01.04.2021 ПрАТ «УПСК» направив на адресу Господарського суду міста Києва відзив на позовну заяву з додатками від 30.03.2021, жодних доказів на підтвердження такого відправлення не надає.
Отже, відповідачем не доведено суду поважності причин неподання доказів, долучених наразі до апеляційної скарги у якості додатків до відзиву на позовну заяву, до суду першої інстанції, а тому такі докази наразі не приймаються судом до уваги.
При цьому, наданий скаржником розрахунок коефіцієнту фізичного зносу у будь-якому випадку не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки згідно розділу IV Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів відповідна оцінка мала бути проведена суб'єктом оціночної діяльності, у той час, як наданий відповідачем розрахунок підписаний «О. Горбань» без зазначення та підтвердження відповідними документами його/її статусу як суб'єкта оціночної діяльності.
Отже, відповідачем всупереч приписів статей 73, 74, 76, 77, 78 не було надано суду першої інстанції належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову, а суду апеляційної інстанції не обґрунтовано поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції.
При цьому, як уже наголошувалось вище, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
По матеріалам справи судом першої інстанції було встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунками №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020, страховим актом №00366794 від 04.08.2020 та платіжним дорученням № 165035 від 05.08.2020.
Положеннями статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом №АО/2065170 становить 0,00 грн.
Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 10 299,84 грн (вартість відновлювального ремонту, що підтверджується рахунками №М000003297 та №0000011228 від 03.08.2020, страховим актом №00366794 від 04.08.2020 та платіжним дорученням №165035 від 05.08.2020).
При цьому, як вбачається зі страхового акту №00366794 від 04.08.2020, вартість складових та матеріального збитку була розрахована з урахуванням фізичного зносу.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Платіжне доручення №12671 від 25.03.2021, яке відповідач надав до суду апеляційної інстанції на підтвердження часткової сплати позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 8 260,27 грн може бути подане Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» для врахування виконавчою службою під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 №910/2808/21.
Часткова сплата суми заборгованості після відкриття провадження у даній справі та до прийняття рішення по суті спору, про яку відповідач не повідомляв суд до прийняття судового рішення, не може бути наразі підставою для закриття провадження в даній справі за відсутністю предмета спору у відповідній частині.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у даній справі підлягає залишенню без змін.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/2808/21 залишити без змін.
Матеріали справи №910/2808/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка