вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2021 р. Справа№ 910/18952/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко А.І.
за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.07.2021 року у справі №910/18952/20 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного агентства меліорації та рибного господарства України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021, повний текст якого складено 27.04.2021
у справі №910/18952/20 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Київської міської ради
до Державного агентства меліорації та рибного господарства України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про усунення перешкод користування та розпорядження майном шляхом виселення.
У грудні 2020 року Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення з нежилого будинку № 45 літ. А, на вул. Січових Стрільців у м. Києві.
Позов обґрунтовано відсутністю правових підстав у позивача для належного користування займаним приміщенням.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.04.2021 у справі № 910/18952/20 позов задоволено.
Виселено Державне агентство рибного господарства України з нежилого будинку № 45, літ. А, на вул. Січових Стрільців, м. Київ загальною площею 1321,10 кв.м., який знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва.
Стягнуто з Державного агентства рибного господарства України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Суд першої інстанції, встановивши відсутність доказів у Державного агентства рибного господарства України на підтвердження законного користування спірним приміщенням, дійшов висновку про правомірність заявлених вимог.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державне агентство рибного господарства України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/18952/20 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду ухвалено без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи та без доведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
В апеляційній скарзі Державне агентство рибного господарства України стверджує, що з невідомих агентству причин документи на право власності держави на нежитловий будинок № 45, літ. А на вул. Січових Стрільців, м. Київ виготовлені не були, а тому у 1992 році вказана нежитлова будівля була віднесена до комунальної власності та надалі, згідно із нормативно правовими актами закріплена за Державним агентством рибного господарства України на праві оперативного управління.
Позивач неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування, органів державної влади про вирішення питання законності підстав перебування у нежитловій будівлі, у тому числі закріплення будівлі на праві господарського відання, передачі будівлі у власність держави.
Як стверджує відповідач, міська рада не узяла до уваги, що Державне агентство рибного господарства України понад 50 років правомірно користувалося нежитловою будівлею, а укладання договору оренди не відбулося з об'єктивних причин, зокрема через недостатність коштів у агентства.
Натомість при розгляді проєкту попереднього договору, плата за оренду визначена у 1 млн 150 тис. грн на рік, що не відповідає технічному стану нежитлової будівлі та є надто обтяжливим для агентства; звернення до органів державної влади, в компетенції яких перебуває виділення та збільшення видатків на оренду позивачу, до вирішення питання не призвели.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021, матеріали справи № 910/18952/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є. Ю., Тищенко А. І.
Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 суд: поновив процесуальний строк на апеляційне оскарження; зупинив дію рішення суду; відкрив апеляційне провадження; призначив розгляд апеляційної скарги Державного агентства рибного господарства України на 07.07.2021 о 14 год 00 хв; встановив учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
24.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останні виклали заперечення проти вимог апеляційної скарги, та вказали, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі № 910/18952/20 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права, без порушення норм процесуального права, з урахуванням усіх обставин у справі.
Зокрема вказали, що апеляційна скарга грунтується на тих самим доводах, що були покладені в основу відзиву на позов, причому доказів, які не були досліджені судом першої інстанції, є новими та невстановленими, відповідач не зазначив та не додав.
Скаржник наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 07.07.2021, не з'явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, а також нез'явлення скаржника не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності останнього.
07.07.2021 в судовому засіданні представник позивача та третьої особи заперечили проти вимог апеляційної скарги та підтримали доводи викладенні у відзивах на апеляційну скаргу.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, нежилий будинок № 45, літ. А на вул. Артема (станом на сьогодні вулицю перейменовано на вул. Січових Стрільців) загальною площею 1 321,10 кв.м. належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
Згідно з п. 1 рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 31/7368 «Про передачу до сфери управління Державного агентства рибного господарства України житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста» передано до сфери управління Державного агентства рибного господарства України нежилий будинок № 45, літ. А по вул. Артема, загальною площею 1321,10 кв.м., та нежилий будинок № 41, літ. А на вул. Гоголівській загальною площею 362, 20 кв.м.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» відповідно до вказаного рішення Київської міської ради від 26.01.2012 № 31/7368 нежилі будинки № 45 літ. А на вул. Артема, та № 41 літ. А на вул. Гоголівській за актами приймання-передачі основних засобів від 01.03.2012 передало Державному агентству рибного господарства України.
Рішенням Київської міської ради від 23.02.2017 року № 946/1950 «Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій» визнано такими, що втратило чинність з 01.03.2017, рішення міськради від 26.01.2012 № 31/7368 «Про передачу до сфери управління Державного агентства рибного господарства України житлових будинків комунальної власності територіальної громади міста».
Згідно з пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що приміщення, зазначені у додатку 2 до цього рішення, які належать територіальній громаді міста Києва і які були передані до сфери управління державних установ і організацій рішеннями міськради, підлягають передачі в оренду тим державним установам і організаціям, у сфері управління яких вони перебували до 01.03.2017 року, на підставі заяв, поданих такими установами і організаціями відповідно до встановленого порядку.
У п. 3 зазначеного рішення нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, закріплено за КП «Київжитлоспецексплуатація» на праві господарського відання.
Відповідно до п. 4.1 КП «Київжитлоспецексплуатація» визначено прийняти за актами приймання-передачі нерухоме майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначене у додатку 2 до цього рішення, в тому числі й нежилий будинок на вул. Артема, № 45, літ. А.
Згідно з матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі № 910/10794/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, в задоволенні позову Державного агентства рибного господарства України до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійсним та скасування рішення № 946/1950 від 23.02.2017 «Про повернення приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва із сфери управління державних установ і організацій», відмовлено повністю.
Окрім того, згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 у справі № 910/2166/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.202, позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Державного агентства рибного господарства України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київської міської ради про зобов'язання вчинити дії задоволені повністю.
Зобов'язано Державне агентство рибного господарства України передати Комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» за актом приймання-передачі ОЗ-1 нежитловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45, літера А, загальною площею 1321, 10 м2.
Вказані судові рішення набрали законної сили.
12.06.2020 Державне агентство рибного господарства України за актом приймання- передачі від 12.06.2020 передало нежилий будинок № 45, літ. А, по вул. Січових Стрільців, загальною площею 1312,10 кв.м. на баланс Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».
Суд установив, що з 12.06.2020 Державне агентство рибного господарства України використовує нежилий будинок без укладеного договору оренди, що є наслідком недоотримання коштів до міського бюджету, втрат балансоутримувача, пов'язаних з утримуванням будинку та своїми діями перешкоджає використанню всього комплексу правомочностей власника, Київської міської ради, щодо володіння, користування, розпорядження спірним нерухомим майном.
Із набранням чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 від 01.02.2020 № 157- ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», змінилася процедура укладення договорів оренди, порядок включення майна до переліків першого та другого типів, проведення аукціонів в електронній торговій системі «Прозорро. Продажі», передачу майна в оренду без аукціону, порядок продовження договорів оренди.
Частиною другою ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.
Оскільки процедура щодо включення нежилого будинку № 45 літер А на вул. Січових Стрільців до Переліку другого типу - передачі майна в оренду без аукціону виявилася тривалою в часі, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), який є орендодавцем комунального майна територіальної громади міста Києва, листом від 20.07.2020 № 062/05/19-4619, направив відповідачу для підписання попередній договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Згідно з листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 11.08.2020 № 001-2536 Державному агентству рибного господарства України запропоновано підписати попередній договір оренди та прискорити вирішення питання оформлення основного договору оренди.
Натомість відповідач листом від 29.09.2020 № 2-11.1-7/5932-20 зазначив, що кошторисом Державного агентства рибного господарства України на 2020 рік не передбачено видатків на оренду приміщення для розміщення центрального апарату Держрибагентства. У відповіді зазначено, що для врегулювання зазначеного питання виникла необхідність у внесенні відповідних змін до законодавчих актів, у зв'язку з чим Держрибагентство звернулось до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (головного розпорядника бюджетних коштів) з проханням збільшити видатки Держрибагентству у 2020 році. Після прийнятого рішення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, а саме збільшення видатків, Держрибагентство буде вживати заходів щодо укладення договору оренди.
Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач заявив про неможливість підписання ним попереднього договору про оренду займаного приміщення.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад зокрема належать власні (самоврядні) повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Водночас у ст. 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до статті 398 ЦК України право володіння, виникає на підставі договору із власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.
У ст. 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
У статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Згідно з частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до частини першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
У розумінні норм статті 391 Цивільного кодексу України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.
При цьому підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.
З огляду на викладене, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.
При цьому, у п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц вказано, що доки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення.
Згідно з матеріалами справи, Державне агентство рибного господарства України не надало доказів щодо правомірності підстав користування спірним приміщенням.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Київська міська рада як власник майна має право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.
Відтак, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення статей 75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод користування та розпорядження майном шляхом виселення Державного агентства рибного господарства України з безпідставно займаного ним нежилого будинку № 45, літ. А на вул. Січових Стрільців.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні статей 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду м. Києва від 26.04.2021 у справі № 910/18952/20 без змін.
Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного агентства меліорації та рибного господарства України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/18952/20 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 у справі №910/18952/20 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/18952/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 12.07.2021.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
А.І. Тищенко