вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2021 р. Справа№ 910/2037/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.12.2020 (повний текст складено - 01.02.2021)
у справі №910/2037/20 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
"Фундуклєєвський"
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про визнання частково недійсними рішень, визнання права,
зобов'язання не чинити перешкод
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмета позову за рахунок уточнення позовних вимог) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" (надалі - відповідач, ОСББ "Фундуклєєвський") про визнання частково недійсними рішень, визнання права, зобов'язання не чинити перешкод.
Позовні вимоги з посиланням на приписи Конституції України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, ДБН В.2.5 - 23 : 2010 "Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення", обґрунтовано вчиненням відповідачем перешкод позивачу у користуванні належним останньому майном, оскільки рішення та дії відповідача і його статутних органів спрямовані на обмеження майнових прав ОСОБА_1 , відтак погіршують умови використання ОСОБА_1 майна та умови проживання.
За твердженням позивача, відповідач не наділений правом здійснювати дії щодо припинення користування внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами та обмежувати доступ до розрахункового засобу обліку електричної енергії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 12.03.2018, в частині передбаченій п. 2.3.2.
Визнано недійсними рішення зборів представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 18.12.2019 року, в частині передбаченій п. 9.5.2.
Визнано недійсними рішення зборів представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 29.01.2020 року, в частині передбаченій пунктами 1.3. та 1.4.
Зобов'язано відповідача та пов'язаних з ним осіб не чинити перешкод позивачу у користуванні внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами багатоквартирного будинку №58-А по вул. Богдана Хмельницького у місті Києві .
Визнано за позивачем право безперешкодного користування внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами багатоквартирного будинку №58-А по вул. Богдана Хмельницького у місті Києві .
Зобов'язано відповідача та пов'язаних з ним осіб усунути перешкоди позивачу в праві вільного доступу до розрахункового засобу обліку електричної енергії (розрахункового лічильника №12631509), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування будь-яких запірних пристроїв або їх елементів на поверховому розподільчому електричному щиті за адресою: АДРЕСА_1 , та утримуватися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 612, 00 грн судового збору та 27 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішення органів управління об'єднання співвласників від 18.03.2018, 18.12.2019 та 29.01.2020 в частині, що обмежують право позивача, як кінцевого споживача електричної енергії, а саме можливістю відключення останнього від електричної мережі через відсутність рішення загальних зборів про погодження на спільне використання електричних мереж із третіми особами, є протиправними, в тому числі з огляду на положення абзацу четвертого пункту 1.2.3 глави 1.2, пунктів 2.5.1. та 2.5.2 глави 2.5 розділу I Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018. Право позивача на вільне отримання послуг з електропостачання кореспондує обов'язок відповідача сприяти позивачу та третім особам в транспортуванні та розподілі електричної енергії від постачальника через технологічні мережі відповідача до квартири позивача, в тому числі шляхом укладання договору про спільне використання технологічних мереж.
Таким чином, облаштування триквартирного розподільчого щиту іншими додатковими обмежувальними засобами такими як запірні елементи та замки є протиправними діями відповідача, що обмежують право позивача на вільний доступ до лічильника та не дозволяють забезпечити доступ до електроустановки постачальнику.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оспорювана редакція п. 2.3.2. рішення загальних зборів від 12.03.2018, яку позивач наводить у позовній заяві є застарілою, нечинною, такою, що не відповідає актуальній редакції п. 2.3.2. станом на момент подання позовної заяви. Відповідач у своїй діяльності керується рішенням зборів представників об'єднання від 18.02.2020, яким запроваджено нову редакцію п. 2.3.2. рішення загальних зборів співвласників від 12.03.2018. Саме по собі відступлення співвласниками багатоквартирного будинку від положень законодавства, регулювання відносин управління ОСББ для вирішення нагальних питань іншим чином не свідчить про суперечність змісту таких рішень законодавству та про їх незаконність. Відповідач звертає увагу суду, що правильність і законність рішення зборів представників від 18.02.2020 про зміну редакції рішення загальних зборів співвласників від 12.03.2018, підтвердили загальні збори співвласників двома третинами від загальної кількості співвласників. З наведених обставин вбачається, що суд безпідставно поновив оспорювану редакцію рішення загальних зборів співвласників, яка була змінена іншим органом управління на підставі делегованих повноважень, і розглянув нечинну редакцію цього пункту.
На думку скаржника, суд першої інстанції зробив висновок про порушення права позивачки як споживача електроенергії, тобто, суд прямо вказав, що позов подано з метою захисту інтересів фізичної особи як власниці квартири і споживача, а не для захисту прав позивачки як співвласника багатоквартирного будинку. Судом не було встановлено порушення прав позивачки в управлінні спільним майном.
Також висновок суду щодо обов'язку відповідача укласти договір з оператором системи розподілу договір про спільне використання технологічних електричних мереж є передчасним, оскільки відповідач не є власником електромереж. Крім цього, при відсутності рішення загальних зборів співвласників, прийнятого відповідно до закону, укладення договору між ОСББ і оператором системи про спільне користування будинковими електромережами буде порушенням прав власників як співвласників спільного майна багатоквартирного будинку на будинкові електромережі. Укладення такого договору буде таким порушенням прав співвласника, яке будь-який співвласник вправі оскаржити за правилами господарського судочинства, оскільки такий спір стосуватиметься відносин управління спільним майном.
Скаржник наголошує на незаконності п. 5, 6, 7 резолютивної частини оскаржуваного рішення.
Окрім наведеного вище скаржник звертає увагу суду на те, що позовна заява не містить визначення чим саме права позивачки порушує доручення керуючому директору повідомити позивачку про невиконання нею умов договору і зробити розрахунок вартості внесків позивачки.
Щодо дотримання юрисдикції, скаржник зазначає, що підстави позову вказують на те, що позивачка хоче усунути не перешкоди для її участі в управлінні спільним майном (чи в діяльності об'єднання співвласників), а перешкоди у користуванні її особистим, приватним майно, у отриманні комунальної послуги з постачання електроенергії, у забезпеченні належних умов проживання.
З наведеного вбачається, що зазначені в позовній заяві та наведені в рішенні суду підстави позову не містять ознак корпоративного спору (чи спору подібного або наближеного до корпоративних спорів), а сам спір не стосується захисту прав позивачки як співвласниці спільного майна багатоквартирного будинку на участь в управлінні спільним майном чи в діяльності ОСББ, а є тривіальним спором про захист прав позивачки як власниці квартири у відносинах отримання комунальної послуги з постачання електроенергії. Позивачка не заявляє матеріально-правових вимог, які спрямовані на відновлення її прав у питаннях створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ "Фундуклєєвський" чи у його господарській діяльності.
Скаржник вважає, що спір між сторонами у даній справі не пов'язаний ані із захистом корпоративних прав позивачки, ані з її господарською діяльністю. На думку відповідача спір не є корпоративним і не є подібним до корпоративних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2037/20 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду міста Києва.
10.03.2021 з Господарського суду міста Києва до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №910/2037/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів надсилання копії апеляційної скарги третім особам.
24.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої останнім долучено докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами третім особам.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/230/21 від 12.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/2037/20, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідча) - Демидової А.М., на лікарняному.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021, для розгляду апеляційної скарги у справі №910/2037/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 прийнято справу №910/2037/20 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Відкрито апеляційне провадження у справі №910/2037/20 за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 01.06.2021.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
30.04.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Позивач, у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.
Так, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає наступне.
Щодо твердження відповідача про відсутність предмету спору на момент подання до суду позовної заяви, а саме 12.02.2020, через ухвалення Зборами представників ОСББ рішення від 18.02.2020.
Зазначене рішення Зборів представників ОСББ від 18.02.2020 не було надано позивачу, так само як і не було жодним чином доведено до позивача, в т.ч. шляхом публікації на сайті. Крім того, як свідчить протокол правління ОСББ від 04.03.2020, відповідач не поніс наслідків начебто передбачених рішенням зборів представників ОСББ від 18.02.2020, в т.ч. щодо протиправних доручень щодо фізичної ліквідації точок приєднання квартири АДРЕСА_1 до внутрішньобудинкових електричних мереж, на виконання оскаржуваних рішень уповноважених органів ОСББ. Відповідно в даному випадку, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо протиправності оскаржуваних рішень загальних зборів та зборів представників ОСББ та їх чинності на момент подання позовної заяви.
Крім того, на думку позивача є помилковим твердження відповідача, що збори представників ОСББ можуть скасовувати рішення загальних зборів ОСББ, як найвищого органу управління ОСББ, що ухвалені в межах питань належних до виключної компетенції загальних зборів. В даному випадку, рішення загальних зборів ОСББ, що не відповідають законам України, можуть оперативно призупинятися на час необхідний для скликання, проведення та ухвалення загальними зборами ОСББ відповідних рішень про скасування своїх же рішень. Щодо наступного затвердження рішення зборів представників ОСББ від 18.02.2020, рішенням загальних зборів ОСББ від 01.12.2020 більш як двома третинами від загальної кількості співвласників, слід зазначити, що станом на 04.06.2020 в ОСББ рахувалося 240 (двісті сорок) зареєстрованих об'єктів нерухомості, з яких: - 152 квартири, - 22 нежитлових приміщення та - 66 машиномісць. Згідно п. 3.2.8. статуту ОСББ рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини від загальної кількості співвласників. Зважаючи, що половина від 240 штук голосів, а отже наданий відповідачем витяг із рішення загальних зборів ОСББ від 01.12.2020 є таким, що не відповідає статуту ОСББ, оскільки заявлені 108 голосів складають лише 45% загальної кількості співвласників, тобто менше необхідної для кворуму кількості голосів та крім того є таким, що порушило права всіх неврахованих співвласників ОСББ.
Щодо помилкового твердження відповідача про відсутність порушеного права.
Апелянт стверджує, що всі ланки ланцюгу оскаржуваних рішень від рішення загальних зборів ОСББ від 12.03.2018, що передбачає фізичну ліквідацію точок приєднання до попередження і наступної фізичної ліквідації точок приєднання і припинення власникам можливості користуватися спільним майном, не є порушенням прав позивачки, а є способом захисту прав мешканців на отримання житлово-комунальних послуг. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач також стверджує, що п.2.3.2. рішення загальних зборів ОСББ від 12.03.2018, з однієї сторони не порушує прав позивача, а з другої сторони говорить, що він скасував його через невідповідність законодавству, про яку йому стало відомо із ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/1390/20 та копії направленої відповідачу позовної заяви.
Щодо перекручення висновків суду першої інстанції про наявність обмежень прав позивачки, як кінцевого споживача.
Відсутність обгрунтованих заперечень відповідача проти висновків суду першої інстанції, із наступним жонглюванням схожих за назвою термінів але різних за змістом їх використання, не може свідчити про наявність спору про захист прав споживачів, в т.ч. з огляду на відсутність чинних договорів на постачання та розподіл електричної енергії між постачальником, ОСББ та позивачем.
Щодо помилкового твердження відповідача про незаконність пунктів 3 і 4 резолютивної частини рішення суду.
Обґрунтування апеляційної скарги в цій частині, відповідач знову ж таки обґрунтовує їх не чинністю із ухваленням зборами представників ОСББ рішення від 18.02.2020. Відповідно заперечення позивача щодо наведених відповідачем доводів про нечинність оскаржуваних рішень із ухваленням зборами представників ОСББ рішення від 18.02.2020 на момент відкриття провадження у справі, тобто 17.02.2020, наводилися стороною позивача вище.
Щодо помилкового твердження відповідача про незаконність пункту 5 резолютивної частини рішення суду.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що пункт п'ятий резолютивної частини рішення не конкретний. Апелянту не зрозуміло, в чому саме полягає його обов'язок не чинити перешкод у користуванні внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами, що належать до спільного майна співвласників ОСББ. Натомість, ухвалюючи з 12.03.2018 незаконні рішення ОСББ, відповідач чітко визначив, що він має право "припиняти таким співвласникам можливості користуватись спільним майном (у тому числі користуватись внутрішньобудинковими електричними мережами і ліфтами). Позивачка вважає помилковою думку відповідача про намагання позивачки бути одноосібним власником чи користувачем будинкових мереж.
Щодо помилкового твердження відповідача про незаконність пункту 6 резолютивної частини рішення суду.
Фактично відповідач визнав за позивачем право користуватись спільним майном (абзаци третій та четвертий тринадцятої сторінки апеляційної скарги) але з не відомих причин не бажає визнавати за позивачем його законне право, приймаючи оскаржувані рішення, що порушує його права, як співвласника спільного майна.
Щодо помилкового твердження відповідача про незаконність пункту 7 резолютивної частини рішення суду.
Доводи апеляційної скарги відповідача не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду першої інстанції в жодній мірі не порушує охоронюваних законом прав та не може призвести до "негативних чи трагічних наслідків", в т.ч. через те, що демонтуванню підлягають лише додатково встановлені та непередбачених конструкцією "запірних пристроїв або їх елементів на поверховому розподільчому електричному щиті". Відповідно той факт, що запірні пристрої та їх елементи були встановлені відповідачем ДОДАТКОВО, останнім не заперечувалося, а отже передбачених конструкцією такого розподільчого щиту має бути цілком достатньо. А отже, в даному випадку баланс інтересів позивачки та співвласників і мешканців будинку не порушено, в т.ч. з огляду на той факт, що доступ на відповідну площадку місця розташування поверхового триквартирного електрощиту, обмежений.
Щодо помилкового твердження відповідача про недотримання юрисдикції.
Посилання відповідача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, а також у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №524/8406/17; від 26.02.2020 у справі №473/2005/19; від 31.08.2020 у справі №522/11197/17; від 05.11.2020 у справі №910/29383/14 в контексті визначення юрисдикції із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №465/481/14-ц, є такими, що не стосуються предмету спору, оскільки останній виник не у зв'язку із дотриманням правил користування приміщенням у житловому будинку. Тією ж мірою, слід враховувати посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №520/15161/17 щодо відмежування позовних вимог та постанову Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 522/11197/17 щодо обмеження користування спільним майном спричиненої наявною заборгованістю за житлово-комунальні послуги.
18.05.2021 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення на відзив позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 до 29.06.2021.
У судове засідання 29.06.2021 з'явилися представники сторін, треті особи повноважних представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв/клопотань не подавали.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третіх осіб.
У судовому засіданні 29.06.2021 представники сторін надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.
Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити оскаржуване рішення без змін.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 29.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.09.2017 №97260709 щодо об'єкта нерухомого майна (реєстраційний №1351339480000 ), ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, загальною площею 118,6 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" створено власниками жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку № 58-А по вул. Богдана Хмельницького в м. Києві та зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.05.2015.
Відповідач діє відповідно до статуту ОСББ "Фундуклєєвський", затвердженого протоколом загальних зборів об'єднання багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 29.08.2017.
02.09.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №03002902913.
02.09.2019 між позивачем та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" був укладений договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №03002902913.
На дату подання позову у даній справі вказані вище договори були чинними та не визнавалися судом недійсними.
18.12.2019 збори представників ОСББ "Фундуклєєвський" прийняли рішення, яким надано доручення керуючому директору, а саме:
- "9.5.2. Підготувати і винести на розгляд зборів представників від об'єднання перелік заходів, які необхідно здійснити на виконання вимог рішення з питання 2 порядку денного загальних зборів співвласників від 12.03.2018 з метою фізичної ліквідації точок приєднання квартир АДРЕСА_1 до внутрішньобудинкових електричних мереж, належних співвласникам на праві спільної власності".
Необхідність прийняття рішення зборів представників ОСББ "Фундуклєєвський" від 18.12.2019, обґрунтована останнім як наслідок порушення позивачем положень, затверджених рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Фундуклєєвський" від 12.03.2018.
Пунктом 2.3.2 рішення загальних зборів співвласників ОСББ "Фундуклєєвський" від 12.03.2018 встановлено:
- "У разі отримання відомостей про укладення таких договорів (зміст і істотні умови яких не погоджені з об'єднанням в особі голови правління чи керуючого директора на підставі рішення статутних органів об'єднання) пропонувати співвласникам негайно розірвати будь-які договори, на підставі яких у об'єднання може виникнути обов'язок передати спільне майно у користування третім особам. При цьому належним врученням такої пропозиції вважається вкладення її у письмовому вигляді до поштових скриньок співвласників у будинку за адресою м. Київ. вул. Б.Хмельницького, 58-А . Про надання пропозиції у вестибюлях житлових секцій розміщується оголошення. У разі невиконання співвласниками такої пропозиції керуючого директора і виникнення безпосередньої загрози припинення чи обмеження постачання до будинку житлово-комунальних послуг і порушення прав мешканців на отримання таких послуг, впродовж однієї доби фізично ліквідовувати точки приєднання до внутрішньобудинкових інженерних мереж приміщень, належних таким співвласникам, і невідкладно припиняти таким співвласникам можливості користуватись спільним майном (у тому числі можливості користуватись внутрішньобудинковими електричними мережами і ліфтами) до усунення безпосередньої загрози припинення чи обмеження постачання до будинку житлово-комунальних послуг і порушення прав мешканців на отримання таких послуг. При цьому будь-якого погодження на фізичну ліквідацію точок приєднання і припинення співвласникам можливості користуватись спільним майном не вимагається, оскільки це рішення загальних зборів співвласників є рішенням співвласників в особі загальних зборів щодо розпорядження своїм спільним майном і використання такого майна, а також дорученням і прямою вказівкою керуючому директору про фізичну ліквідацію точок приєднання і припинення власникам можливості користуватись спільним майном".
29.01.2020 збори представників ОСББ "Фундуклєєвський" прийняли рішення, яким згідно з пунктом 1.3. надано доручення керуючому директору: - до 07.02.2020 здійснити заходи, передбачені умовами розділу 7 договорів між об'єднанням і власниками квартир АДРЕСА_1 у відносинах користування спільним майном щодо повідомлення про невиконання умов договору; - у разі відсутності письмових пояснень власників щодо відсутності пломб ОСББ "Фундуклєєвський", а також відсутності доказів припинення договорів між цими власниками і постачальником електричної енергії, застосувати заходи, передбачені умовами розділу 8 договорів між об'єднанням і власниками квартир АДРЕСА_1 у відносинах користування спільним майном, а саме - припинити для власників квартир АДРЕСА_1 технічну можливість користування електричними мережами 10.02.2020 о 12:00; - з метою можливої компенсації власникам цих квартир внесків у створення внутрішньобудинкових електричних мереж зробити розрахунок вартості таких внесків власниками квартир АДРЕСА_1 у створення внутрішньобудинкових електричних мереж і з цією метою запропонувати цим власникам надати документальне підтвердження таких внесків (у разі відсутності їх в керуючій дирекції)". Пунктом 1.4. рішення встановлено, що всі письмові звернення з цього питання власників квартир АДРЕСА_1 чи їхніх представників на ім'я керуючого директора чи на адресу правління розглядають збори представників від об'єднання".
Позивач звертаючись до господарського суду за захистом своїх прав зазначає, що він належним чином користувався та оплачував спожиті житлово-комунальні послуги, в тому числі з електропостачання, заяв про відмову від користування послугами не подавав, заборгованостей по оплаті відповідних послуг немає, а укладені договори з третіми особами відповідають діючому законодавству України, є чинними та не визнавалися судом недійсними, а тому вказані рішення відповідача та його статутних органів про припинення можливості позивачеві користуватися внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами будинку №58-А по вулиці Богдана Хмельницького у місті Києві є протиправними, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.
Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно із абз. 5 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Ч. 2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (ч. 1 ст. 98 ЦК України).
Враховуючи наведене вище, ОСББ є юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки як зазначалось раніше, позивач є власником житлового приміщення у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, прийняттям рішень, що стосуються діяльності юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 та від 02.10.2019 у справі №501/1471/16-ц.
Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (абз. 3 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Частиною 9 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначені питання, які безумовно відносяться до виключної компетенції загальних зборів співвласників, зокрема, питання визначення обмежень на користування спільним майном (абз. 9 ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що прийняття зборами представників об'єднання рішень щодо внесення змін та доповнень до рішень загальних зборів в частині питань, які відповідно до закону відносяться до виключної компетенції загальних зборів співвласників, суперечать чинним нормам законодавства.
При цьому, посилання відповідача на неіснуючу станом на день розгляду справи норму рішення загальних зборів від 12.03.2018 в частині передбаченій п. 2.3.2., внаслідок прийняття рішення зборів представників від об'єднання від 18.02.2020 про внесення змін та доповнень до рішення загальних зборів від 12.03.2018, зокрема, в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначене рішення Зборів представників ОСББ від 18.02.2020 було доведено до позивача, в т.ч. шляхом публікації на сайті.
Крім того, як зазначає позивач, протокол правління ОСББ від 04.03.2020 свідчить про те, що правління ОСББ не понесло наслідків, передбачених рішенням зборів представників ОСББ від 18.02.2020, в т.ч. щодо протиправних доручень щодо фізичної ліквідації точок приєднання квартири АДРЕСА_1 до внутрішньобудинкових електричних мереж, на виконання оскаржуваних рішень уповноважених органів ОСББ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" у своїх поясненнях по суті позовної заяви зазначає, що товариство є єдиним у м. Києві постачальником універсальної послуги, а 02.09.2019 позивачем було подано заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та документи, передбачені Правилами роздрібного ринку електричної енергії та приєднано до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" подало до суду письмові пояснення, згідно з якими розподіл електричної енергії на квартиру АДРЕСА_1 здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого приєднано позивача за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Прилад обліку персоналом третьої особи-2 опломбовано 21.08.2019, нарахування проводяться відповідно до п. 6 Кодексу комерційного обліку електричної енергії та п.2.4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії. По вказаному договору у позивача відсутня заборгованість перед третьою особою-2.
Розподіл електричної енергії на житловий будинок за адресою: вул. Б. Хмельницького, 58-А здійснюється на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого приєднано ОСББ "Фундуклєєвський" на умовах договору про постачання електричної енергії від 11.11.2016, укладеного ОСББ з постачальником за регульованим тарифом за особовим рахунком №34660013.
Тобто ОСББ є споживачем електричної енергії на рівні мешканців будинку та власників нежитлових приміщень в будинку.
Матеріали справи не містять доказів того, що укладені позивачем договори із третіми особами, як постачальниками електричної енергії визнані недійсними у судовому порядку, так само як і не містять доказів, що свідчили б про право обмежувати доступ до розподільчих щитів запірними елементами та замками, іншими ніж особа постачальника електричної енергії організаціями, а тому судом відхиляється твердження відповідача про правомірність встановлення ним обмежувальних пристроїв на розподільчому щиті загальним та спеціальним нормам законодавства.
Згідно з п. 10.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, договір про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача може бути укладений у разі виконання таких умов: особа, яка має намір набути статусу споживача на території колективного побутового споживача, та колективний побутовий споживач не мають боргів за електричну енергію перед колективним побутовим споживачем та постачальником електричної енергії відповідно; технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статусу споживача на території колективного побутового споживача, відповідає вимогам нормативних документів; особою, яка має намір набути статусу споживача на території колективного побутового споживача, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює розподіл електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку.
Відповідно до пункту 11.2. ДБН В.2.5- 23:2010 "Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.02.2010 року №64, розрахункові засоби обліку електричної енергії мають бути встановлені так, щоб для контролю за рівнем споживання електричної енергії забезпечити технічну та фізичну можливості безперешкодного доступу до них відповідальних працівників постачальника електричної енергії та споживача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач зобов'язаний забезпечити відповідний доступ постачальнику електричної енергії, підприємству, що здійснює розподіл електричної енергії, а також можливість виконання відключення та обмеження споживання, що у відсутність безперешкодного доступу, через додатково встановлені відповідачем запірні механізми та замки, вбачається неможливим.
Слід зазначити про те, що Конституція України у ст. 41 гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 9 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що збори представників не можуть вирішувати питання, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання.
Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини кожен має право на такий життєвий рівень, включаючи житло, який є необхідним для підтримання його здоров'я і добробуту його самого та його сім'ї.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до абз. 10 ч. 9 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання щодо визначення обмежень на користування спільним майном належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.
ОСББ не є постачальником електричної енергії, не здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та її комерційного обліку, оскільки воно не має відповідної ліцензії, яка видається регулятором.
Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" для забезпечення безперервності та безпеки електропостачання енергопостачальник або інший суб'єкт господарювання, який має дозвіл на проведення таких робіт, здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем електропостачання в житлових будинках.
Відповідно до п. 2.4.4., п. 4.17, п. 5.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 відключення електроустановки може застосовуватись у разі несплати використаної (спожитої) електроенергії або аварії та виключно Оператором системи - ТОВ "Київські енергетичні послуги".
Подібної позиції, як слідує з листа Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 притримується спеціально уповноважений орган, що забезпечує формування та реалізацію державної регіональної політики, державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що рішення органів управління об'єднання співвласників від 18.03.2018, 18.12.2019 та 29.01.2020 в частині, що обмежують право позивача, як кінцевого споживача електричної енергії, а саме можливістю відключення останнього від електричної мережі через відсутність рішення загальних зборів про погодження на спільне використання електричних мереж із третіми особами, є протиправними. Право позивача на вільне отримання послуг з електропостачання кореспондує обов'язок відповідача сприяти позивачу та третім особам в транспортуванні та розподілі електричної енергії від постачальника через технологічні мережі відповідача до квартири позивача, в тому числі шляхом укладання договору про спільне використання технологічних мереж. Таким чином, облаштування триквартирного розподільчого щиту іншими додатковими обмежувальними засобами такими як запірні елементи та замки є протиправними діями відповідача, що обмежують право позивача на вільний доступ до лічильника та не дозволяють забезпечити доступ до електроустановки постачальнику.
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 28.01.2020, копію додаткової угоди №1 від 28.01.2020, копію протоколу про погодження договірної ціни та тарифів від 28.01.2020, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 23.12.2020 на суму 33 000, 00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 29.01.2020 на суму 35 000,00грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг.
Апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000, 00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Відтак, зважаючи на складність справи, надані послуги адвоката, принципи співмірності та розумності судових витрат, обгрунтований розмір витрат на правничу допомогу, присуджений до стягнення з відповідача, як винної сторони у виникненні даного спору складає 27 000, 00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ОСББ "Фундуклєєвський" - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 у справі №910/2037/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський".
4. Матеріали справи №910/2037/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 13.07.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.О. Алданова