ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/132/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Іванов І.В.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ - Чеботарьов В.В. за ордером від 07.07.2021 року серія АІ № 1130282;
від Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області - Касьянов М.Г. на підставі витягу з ЄДРЮОФОПГФ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року, м. Миколаїв, суддя Смородінова О.Г., повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021 року
у справі № 915/132/21
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ
до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області
про стягнення 6086984,42 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У лютому 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ суму заборгованості за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року у розмірі - 5820000,00 грн.; 3 % річних та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року, у розмірі - 195319,50 грн., що складається з 3 % річних у розмірі 61260,15 грн. та інфляційних збитків у розмірі 134059,35 грн.; судові витрати у розмірі 140229,79 грн., що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі - 90229,79 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов'язань за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар.
05.04.2021 до Господарського суду Миколаївської від Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ надійшла заява за вх. № 5038/21 про уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ суму заборгованості за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року у розмірі - 5820000,00 грн.; 3 % річних та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року у розмірі - 266984,42 грн., що складається з 3 % річних у розмірі 49552,91 грн. та інфляційних збитків у розмірі 217431,51 грн.; судові витрати у розмірі 141304,77 грн., що складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі - 91304,77 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн. Вказано заява була прийнята судом до розгляду.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі №915/132/21 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м.Київ суму заборгованості за договором на постачання товару № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року у розмірі - 5820000,00 грн., 3 % річних у розмірі 49552,91 грн., інфляційні збитки у розмірі 217143,56 грн., а також 91300,45 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, з огляду на що дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшов висновку про помилковість розрахунку інфляційних втрат, оскільки позивачем були допущені помилки при округленні значень сукупного індексу інфляції, з огляду на що задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21 та ухвалити нове, яким позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області про стягнення 5820000,00 грн. основного боргу, 49552,91 грн. - 3% річних, 217143,56 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 9130045 грн. залишити без задоволення, а також вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду; справу розглянути за відсутності представника скаржника.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що Господарський суд Миколаївської області не прийняв до уваги факт знаходження скаржника у скрутному фінансовому становищі. Так, як зауважує відповідач, ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу відповідача та виконання ним своїх зобов'язань перед державою, працівниками, кредиторами, у т. ч. державними банками, та контрагентами. У зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем та суттєвим зменшенням обсягу відпущеної електроенергії виникла фінансова криза неплатежів. Оскільки проблема неплатежів за відпущену електроенергію стала загальносуспільним явищем, Указом президента України від 22.09.2020 року № 406/2020 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», з метою забезпечення сталого функціонування ядерної енергетики, подолання кризового стану з розрахунками за відпущену електричну енергію, а також подальшого розвитку ядерної енергетики України доручено Кабінету Міністрів України ужити вичерпних заходів, спрямованих на погашення заборгованості, що утворилася перед виробниками електричної енергії державного сектору економіки внаслідок виконання ними спеціальних обов'язків учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та забезпечити недопущення виникнення такої заборгованості в подальшому. З огляду на вказане відповідач, із посиланням на приписи ст. 614 Цивільного кодексу України вважає, що його вина у порушенні зобов'язань у спірних правовідносинах відсутня, а тому він має бути звільнений від відповідальності.
Також скаржник не погоджується із з рішенням місцевого суду в частині стягнення 3% річних, оскільки, як стверджує скаржник, суд, при здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних невірно визначився з періодом нарахування, без урахування умов 5.1 Договору, а отже судом не в повному обсязі встановлені обставини, які мають значення для справи та не в повному обсязі досліджено надані відповідачем докази.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21, справу призначено до судового розгляду.
12.07.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю “Комплітех”, м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач зазначає, що в межах апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 136950,67 грн., що в свою чергу свідчить про те, що відповідач не перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки має в своїх активах кошти на сплату судового збору та не звертався до суду із клопотанням про звільнення/розстрочення/відстрочення сплати судового збору.
Також позивач вказує, що посилання скаржника на п. 7.1. укладеного між сторонами договору є необґрунтованим, оскільки скаржником ані під час виконання договору, ані під час розгляду справи в суді доказів настання форс-мажорних обставин надано не було.
Крім того, позивач, з мотивів своєї позовної заяви, наголошує на вірності визначення ним строку оплати вартості отриманого товару.
В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції, представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21 є правомірним та таким, що не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
29.05.2020 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, як покупцем, та Товариством з додатковою відповідальністю «Комплітех», м. Київ, як постачальником, був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-20-06429, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42120000-6 по ДК 021:2015 - Насоси та компресори (ЗІП до насосів), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 4850000,00 грн. без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 970000,00 грн.; всього з ПДВ: 5820000,00 грн.
Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
Відповідно до п. 3.1. договору постачання здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 25.06.2020, на умовах: DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
З товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; сертифікат якості підприємства-виробника на товар (оригінал); копії креслень (ескізів) на товар, завірених печаткою підприємства-виробника; для товару імпортного виробництва - копія сертифікату походження товару, завірена печаткою постачальника (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до п. 4.1. договору у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» (п. 5.1 договору).
За умовами п. 7.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини.
Всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (п. 8.1. договору).
Згідно з п. 12.1., 12.2., 12.3 договору договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою, дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2021 року, закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.
Також 29.05.2020 року між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1 на суму 5820000,00 грн., яка є додатком № 1 до договору № 53-123-01-20-06429 від 29.05.2020 року.
18.06.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою сторони погодили внесення змін до договору, шляхом викладення п. 3.1. договору в такій редакції: «Постачання продукції по позиціям № 1-16, 27-29, 36-42, 45, 47-49 Специфікації № 1 здійснюється на протязі 60 днів з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 25.06.2020 року, по позиціям № 17-26, 30-35, 43, 44, 46, 50-53 до 01.09.2020 року на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника».
Договір зі Специфікацією та Додатковою угодою до нього скріплені підписами уповноважених осіб та печатками обох сторін, укладений без заперечень та зауважень.
В подальшому, на виконання умов вищенаведеного договору Товариство з додатковою відповідальністю «Комплітех», м. Київ поставило Відокремленому підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», м. Южноукраїнськ Миколаївської області, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 5820000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних:
- № 56 від 23.06.2020 року на суму 1361619,60 грн., відповідно до якої постачання відбулося 24.06.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно податкової накладної № 68 від 23.06.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 07.07.2020 року;
- № 72 від 16.07.2020 року на суму 1355832,00 грн., відповідно до якої постачання відбулося 16.07.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 76 від 16.07.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 15.08.2020 року;
- № 73 від 16.07.2020 року на суму 887694,00 грн., відповідно до якої постачання відбулося 16.07.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 77 від 16.07.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 15.08.2020 року;
- № 71 від 22.07.2020 року на суму 1452621,60 грн., відповідно до якої постачання відбулося 27.07.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 78 від 22.07.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 14.08.2020 року;
- № 87 від 20.08.2020 року на суму 442572,00 грн., відповідно до якої постачання відбулося 21.08.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 99 від 20.08.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 11.09.2020 року;
- № 93 від 28.08.2020 року на суму 76272,00 грн., відповідно до якої постачання відбулося 31.08.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 104 від 28.08.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 11.09.2020 року;
- № 100 від 03.09.2020 року на суму 243388,80 грн., відповідно до якої постачання відбулося 08.09.2020 року, що підтверджується відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням вказаної дати. Відповідно до податкової накладної № 110 від 03.09.2020 року (щодо зазначеної господарської операції), з квитанцією про її реєстрацію, вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН 28.09.2020 року.
Доказів оплати вартості отриманого за вказаними видатковими накладними товару матеріали справи не містять.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2020 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м.Южноукраїнськ Миколаївської області, як покупцем, та Товариством з додатковою відповідальністю «Комплітех», м. Київ, як постачальником, був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-20-06429, відповідно до якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV 42120000-6 по ДК 021:2015 - Насоси та компресори (ЗІП до насосів), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2019 року (п.1.1. договору).
На виконання умов укладеного договору Товариство з додатковою відповідальністю «Комплітех», м. Київ поставило Відокремленому підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція», м. Южноукраїнськ Миколаївської області, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 5820000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових № 56 від 23.06.2020 року на суму 1361619,60 грн., №72 від 16.07.2020 року на суму 1355832,00 грн., № 73 від 16.07.2020 року на суму 887694,00 грн., № 71 від 22.07.2020 року на суму 1452621,60 грн., № 87 від 20.08.2020 року на суму 442572,00 грн., № 93 від 28.08.2020 року на суму 76272,00 грн., № 100 від 03.09.2020 року на суму 243388,80 грн.
При цьому, доказі оплати вартості отриманого товару матеріали справи не містять, відсутність оплати відповідачем не заперечується, з огляду на що судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5820000,00 грн. в повному обсязі.
Що стосується заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань судова колегія зазначає таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
При цьому нарахування 3% річних прямо передбачено Цивільним кодексом України та не вимагає додаткового зазначення про можливість такого нарахуванням в господарському договорі, а мод бути нараховано та стягнуто безпосередньо на підставі вищевказаної норми права, з огляду на що доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині судовою колегією до уваги не приймаються.
Проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов'язань.
Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс.
При зверненні до суду з такими вимогами саме позивач самостійно обирає як суму боргу, так і період нарахування інфляційних (прострочку боржника), оскільки це відноситься до предмету позову, і ці суми та дати можуть не співпадати з повною сумою боргу та повним періодом прострочки. Це є правом кредитора, а суд тільки перевіряє обґрунтованість наданого розрахунку та його відповідність як нормам права, так і конкретним фактичним обставинам кожної справи.
Так, позивачем в даному випадку було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 49552,91 грн. (по видатковій накладній № 56 від 23.06.2020 року за період з 10.09.2020 року по 27.01.2021 року на суму 15633,39 грн.; по видатковій накладній № 72 від 16.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 11010,46 грн.; по видатковій накладній № 73 від 16.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 7208,80 грн.; по видатковій накладній № 71 від 22.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 11796,47 грн.; по видатковій накладній № 87 від 20.08.2020 року за період з 17.11.2020 року по 27.01.2021 року на суму 2614,58 грн.; по видатковій накладній № 93 від 28.08.2020 року за період з 17.11.2020 року по 27.01.2021 року на суму 450,59 грн.; по видатковій накладній № 100 від 03.09.2020 року за період з 02.12.2020 року по 27.01.2021 року на суму 1138,62 грн.) та інфляційні збитки на загальну суму 217431,51 грн. (по видатковій накладній № 56 від 23.06.2020 року за період з 10.09.2020 року по 27.01.2021 року на суму 69442,57 грн.; по видатковій накладній № 72 від 16.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 47996,45 грн.; по видатковій накладній № 73 від 16.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 31424,37 грн.; по видатковій накладній № 71 від 22.07.2020 року за період з 21.10.2020 року по 27.01.2021 року на суму 51422,80 грн.; по видатковій накладній № 87 від 20.08.2020 року за період з 17.11.2020 року по 27.01.2021 року на суму 9780,84 грн.; по видатковій накладній № 93 від 28.08.2020 року за період з 17.11.2020 року по 27.01.2021 року на суму 1685,61 грн.; по видатковій накладній № 100 від 03.09.2020 року за період з 02.12.2020 року по 27.01.2021 року на суму 5378,87 грн.).
Судом першої інстанції було здійснено перерахунок заявлених сум, який судовою колегією було перевірено та встановлено його вірність, за результатами якого встановлено, що заявлена до стягнення сума 3% річних позивачем розрахована вірно, разом з тим, при розрахунку інфляційних втрат позивачем було допущено помилки при округленні значень сукупного індексу інфляції, з огляду на що обґрунтованою до стягнення сумою є 217143,56 грн., а не 217431,51 грн. як того просив позивач.
При цьому, судова колегія також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відхилення заперечень відповідача щодо необхідності врахування при визначенні строку здійснення розрахунків за поставлений товар дати проходження ТМЦ вхідного контролю відхиляються судом, з огляду на таке.
Пунктом 2.2. договору сторони узгодили, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. При цьому, п.3.2 Договору встановлює обов'язок постачальника надати покупцю з товаром відповідну документацію, а п. 5.1 Договору передбачає, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції внутрішнього використання покупця. Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, зі змісту Договору не вбачаються дії постачальника щодо виконання умов п. 5.1 Договору.
Тому кінцевий термін оплати визначається по закінченню 45 робочих днів з дня отримання товару покупцем, при цьому день отримання кожної окремої партії товару зазначено у кожній окремій накладній, шляхом проставлення відбитку штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Складське господарство», із зазначенням відповідної дати (з яких позивачем і було відраховано 45 робочих днів).
З огляду на вказане доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією відхиляються як необґрунтовані.
Що стосується посилань скаржника на безпідставність стягнення з нього нарахованих позивачем та перерахованих судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на відсутність в його діях вини у неналежному виконанні господарських зобов'язань за договором постачання товару в зв'язку із його скрутним фінансовим становищем, судова колегія зазначає таке.
В ст. 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, в силу приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за спірним договором і така відповідальність не може ставитися у залежність від фінансових складнощів відповідача, обумовлених різноманітними чинниками про які вказує відповідач у апеляційній скарзі.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не звільняє його від відповідальності.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви та доводи апеляційної скарги відповідача є такими, що не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на що, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція”, м. Южноукраїнськ Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2021 року у справі № 915/132/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.07.2021 року.
Повний текст постанови складено 13 липня 2021 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош