ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
13 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/500/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
розглянувши апеляційну скаргу Одеської районної державної адміністрації Одеської області
на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021
по справі №916/500/21
за позовом Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до відповідача-1: Біляївської районної державної адміністрації Одеської області
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Одеське лісове господарство"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області
про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,
В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/500/21 за позовом Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відповідача-1: Біляївської районної державної адміністрації Одеської області; до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАРИБГОСП"; за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства "Одеське лісове господарство"; за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Яськівської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Одеської районної державної адміністрації Одеської області про заміну сторони у справі та зупиненні провадження.
08.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської районної державної адміністрації Одеської області надійшла апеляційна скарга на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 по справі №916/500/21.
У пунктах один, два та три зазначеної апеляційної скарги Одеська районна державна адміністрація Одеської області просить:
-Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання Одеської районної державної адміністрації Одеської області;
-Зупинити провадження у справі №916/500/21 до закінчення процесу реорганізації відповідача - Біляївської районної державної адміністрації Одеської області шляхом її приєднання до Одеської районної державної адміністрації Одеської області;
-Здійснити заміну відповідача у справі №916/500/21 - Біляївську районну державну адміністрацію Одеської області на її правонаступника Одеську районну державну адміністрацію Одеської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 для розгляду справи №916/500/21 сформовано колегію у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання про заміну сторони у справі та зупиненні провадження не можуть бути оскаржені до суду апеляційної інстанції окремо від рішення суду.
Закріплені у ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 р. по справі №912/1398/18).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні (наведена правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №910/4647/18).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
Відповідно до ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Керуючись викладеним вище, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської районної державної адміністрації Одеської області надійшла на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 по справі №916/500/21.
Керуючись статтями 234, 255, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
1.Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської районної державної адміністрації Одеської області на протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 по справі №916/500/21.
Ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-288 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 7 аркушах.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош