79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" липня 2021 р. Справа №914/2879/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів С.М. Бойко
В.М. Гриців,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" за № 18/03/21-1 від 18.03.2021 року (вх. № 01-05/996/21 від 22.03.2021 року та вх. № 01-05/1053/21 від 25.03.2021 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року (суддя М.В. Юркевич; повний текст рішення складено 26.02.2021 року)
у справі № 914/2879/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МКС Бетон" (надалі ТзОВ "МКС Бетон")
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" (надалі ТзОВ "С.А.Б.")
про стягнення 413200,04 грн. заборгованості за договором поставки,
за участю:
від позивача: Рісний М.Б. - адвокат (ордер серія ВС №1071657 від 21.05.2021 року);
від відповідача: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
05.11.2020 року ТзОВ "МКС Бетон" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Спецавтономбуд" про стягнення 413200,04 грн., з яких: 350453,00 грн. основного боргу, 46284,12 грн. пені, 8708,68 грн. 3% річних, 7754,24 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в повному обсязі не оплатив грошових коштів за отриманий товар.
Відповідач не надавав відзиву на позовну заяву.
В заяві (вх. № 3441/20 від 28.12.2020 року) про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 250453,00 грн. основного боргу у зв'язку зі сплатою частини боргу в сумі 100000,00 грн. після відкриття провадження у справі.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року у справі №914/2879/20 (суддя М.В. Юркевич) повністю задоволено позовні вимоги ТзОВ "МКС Бетон", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Стягнуто з ТзОВ "Спецавтономбуд" на користь ТзОВ "МКС Бетон" 250453,00 грн. основного боргу, 46284,12 грн. пені, 7754,24 грн. інфляційних втрат, 8708,68 грн. 3% річних та 4890,24 грн. витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог. Повернуто ТзОВ "МКС Бетон" судовий збір в розмірі 1307,76 грн., зайво сплачений за подання позовної заяви платіжним дорученням №5173 від 30.11.2020р.
Суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі договору поставки № 2510-05 від 25.10.2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1070327,00 грн. Відповідач, в порушення умов зазначеного договору, частково оплатив кошти за отриманий товар, тому вимога позивача про стягнення 250453,00 грн заборгованості є обґрунтованою і підлягає задоволенню. Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд задоволив дані позовні вимоги, посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та умови п.п. 8.3, 8.5, 8.6 договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що більша частина видаткових накладних, які надані позивачем, містить лише підпис особи, яка отримала товар, без зазначення прізвища, ініціалів та посади. Також в цих накладних відсутня печатка Товариства. Вказує, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року у справі №914/2879/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним. Зазначає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Покликається на те, що відображення відповідачем у бухгалтерському обліку Товариства сум податку на додану вартість за спірними видатковими накладними є доказом отримання товару відповідачем за даними видатковими накладними. Зауважує, що відповідач не надавав контррозрахунку заборгованості чи інших доказів, які б давали підстави для встановлення іншого розміру заборгованості. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року у справі №914/2879/20, апеляційну скаргу ТзОВ "Спецавтономбуд" - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив залишити без змін оскаржене рішення суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач не делегував свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомив.
З'ясовуючи обставини про ознайомлення відповідача з датою, часом та місцем її розгляду, суд встановив, що 27.05.2021 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року про відкладення розгляду справи на 05.07.2021 року о 10 год. 15 хв. надіслано відповідачу на його електронну адресу (officelviv.c.a.b@gmail.com), повідомлену в апеляційній скарзі.
Крім того, усі ухвали Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2879/20 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.
Учасники справи зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року було роз'яснено учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду або поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням в порядку, визначеному ст. 197 ГПК України.
Відповідно до положень статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з даного питання, й те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 25 жовтня 2019 року між ТзОВ "МКС Бетон" (постачальник) та ТзОВ "Спецавтономбуд" (покупець) укладено договір поставки №2510-05, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товарний бетон та інші будівельні матеріали (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі (а.с.48-51, т.1).
Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця та у рахунках-фактурах постачальника / видаткових (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємними частинами договору. Прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника є підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару. Підписана сторонами накладна має юридичну силу Специфікації і є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 1.4, 1.5 договору).
За умовами п. 2.1 договору загальна ціна договору визначається ціною фактично поставленого товару в період дії цього договору згідно (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних,а також вартості послуг з транспортування згідно актів про надання послуг.
В пунктах 3.1, 4.2 договору передбачено, що загальна кількість поставленого товару визначається згідно видаткових (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних, належним чином оформлених сторонами. Товар вважається прийнятим в кількості і в асортименті відповідно кількості та найменуванні товару, вказаних у видаткових (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних, а за якістю - згідно паспортів якості.
Відповідно до п. 5.2 договору форма оплати - безготівковий розрахунок на поточний банківський рахунок постачальника. За письмовим погодженням сторін розрахунки можуть проводитися також в іншій формі, що не суперечить чинному законодавству України. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно з п. 5.4 договору порядок оплати - 100% передоплата на підставі виставленого постачальником рахунку протягом трьох днів з моменту його виставлення. У разі несплати рахунку протягом трьох днів з дати його виставлення, зазначеної в такому рахунку, постачальник звільняється від обов'язку поставити на адресу покупця товар.
У відповідності до п. 5.5 договору постачальник має право на свій розсуд здійснити поставку товару без наявності передоплати. У такому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар та послуги транспортування протягом 14 календарних днів з моменту (дати) поставки на підставі видаткових (відвантажувальних, товарно-транспортних) накладних, актів про надання послуг, навіть якщо до даного моменту рахунок виставлений ще не буде.
В пункті 6.7 договору сторони погодили, що товар вважається поставленим в момент отримання його покупцем на будмайданчику покупця та оформлення видаткової (відвантажувальної, товарно-транспортної) накладної (або іншого документа, що свідчить про прийняття товару покупцем). Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій (відвантажувальній, товарно-транспортній) накладній (або іншому документі, що свідчить про прийняття товару покупцем). Право власності на товар переходить до покупця в момент поставки товару.
Відповідно до п. 6.9. договору поставка товару здійснюється після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом передоплати. Постачальник має право поставити товар покупцеві і без передоплати. У такому випадку (поставка товару без передоплати) покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару на умовах, зазначених у п. 5.5 цього договору.
Покупець зобов'язаний оплатити товар відповідно до п.п. 5.4, 5.5 договору. Постачальник має право вимагати оплати за поставлений товар (п.п. 7.2, 7.3 договору).
Згідно п. 8.3 договору за порушення визначених даним договором строків розрахунків із постачальником покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у момент прострочення від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати.
За умовами п. 8.5 договору сторони погодили, що строк нарахування пені за порушення зобов'язань за цим договором є більшим ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Термін позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить три роки.
У пункті 11.5 обумовлено, що даний вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Договір поставки № 2510-05 від 25.10.2019 року підписали представники сторін. Вказаний договір містить відтиски печаток.
На виконання умов договору поставки № 2510-05 від 25.10.2019 року позивач в період з 25.10.2019 року по 30.01.2020 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1070327,00 грн., що підтверджується наявними у судовій справі копіями видаткових накладних, товаротранспортних накладних та податкових накладних (а.с. 52-197, 225-257, т.1; 17-64, т.2).
Відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 719874,00 грн., про що свідчать додані до позовної заяви копії банківських виписок АТ «Кредобанк» по рахунку ТОВ «МКС БЕТОН» за 17.09.2020 року та 30.10.2020 року, з яких видно, що мало місце перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів згідно з такими платіжними документами: № 303 від 25.10.2019 року на суму 9 874, 00 грн.; № 509 від 27.11.2019 року на суму 100 000, 00 грн.; № 602 від 20.12.2019 року на суму 250 000, 00 грн.; № 682 від 16.01.2020 року на суму 50 000, 00 грн.;№ 122 від 23.01.2020 року на суму 40 000, 00 грн.; №758 від 28.02.2020 року на суму 150 000, 00 грн.; № 523 від 15.05.2020 року на суму 40 000, 00 грн.; № 552 від 27.05.2020 року на суму 50 000, 00 грн. (а.с.198-220, т.1; 65-66, т.2).
В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості за № 54 від 09.09.2020 року (а.с.67-71, т.2).
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості отриманого товару, а саме товару вартістю 350453,00 грн., слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
10.11.2020 року відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманого товару в сумі 100000,00 грн. (платіжний документ №211), у зв'язку з чим позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій, зокрема, просив стягнути з відповідача 250453,00 грн. основного боргу (а.с.95-97, т.2).
Станом на дату прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі в матеріалах судової справи відсутні докази про сплату відповідачем основного боргу за договором поставки № 2510-05 від 25.10.2019 року в сумі 250453,00 грн.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору поставки № 2510-05 від 25.10.2019 року відповідач в період з 25.10.2019 року по 30.01.2020 року отримав від позивача товар на загальну суму 1070327,00 грн., що підтверджується вищеописаними копіями видаткових накладних, товаротранспортних накладних та податкових накладних.
Однак, відповідач лише частково оплатив вартість отриманих послуг, перерахував на рахунок позивача 819874,00 грн., у зв'язку з чим на час прийняття оскаржуваного судового рішення виникла заборгованість в сумі 250453,00 грн.
Доказів на підтвердження виконання зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару у повному обсязі відповідач суду не надав.
Аналіз вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи дають підстави для висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТзОВ "Спецавтономбуд" на користь ТзОВ "МКС Бетон" 250453,00 грн. основного боргу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати отриманого товару, визначені в пунктах 5.5. договору, позивач при заявленні позову нарахував до стягнення з відповідача 8708,68 грн. - 3% річних та 7754,24 грн. інфляційних втрат за період з 22.11.2019 року до 28.10.2020 року.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції зазначив про те, що дані розрахунки є правильними, у зв'язку з чим визнав правомірним стягнення з відповідача на користь позивача 8708,68 грн. 3% річних та 7754,24 грн. інфляційних втрат.
Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 46284,24 грн. пені, з врахуванням такого.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пунктів 8.3, 8.5 укладеного між сторонами договору за порушення визначених даним договором строків розрахунків із постачальником покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у момент прострочення від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення оплати. Сторони погодили, що строк нарахування пені за порушення зобов'язань за цим договором є більшим, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, і становить 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Термін позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить три роки.
Суд першої інстанції встановив, що наданий позивачем розрахунок пені здійснено вірно, у зв'язку з чим присудив до стягнення з відповідача на користь 46284,24 грн. пені.
Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про недоведеність факту отримання частини товару у зв'язку з неналежним оформленням видаткових накладних, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату отриманого товару відповідно до вищеописаних платіжних документів.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд перевірив зміст наявних у справі копій видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та встановив, що ці документи містять обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Підписання видаткових і товарно-транспортних накладних особами, які отримували товари, без зазначення прізвища та ініціалів таких осіб не може вважатись істотним недоліком цих документів, оскільки відповідач не заперечує справжності їхніх підписів на спірних видаткових документах.
З приводу відсутності печатки Товариства на видаткових документах суд зазначає, що, в силу положень частин 1, 3 статті 58-1 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
У даному спорі важливою обставиною, якою підтверджується факт отримання відповідачем товару, є відображення ним у своєму бухгалтерському обліку сум податку на додану вартість за спірними видатковими документами.
Як видно зі змісту наявної у даній судовій справі копії листа Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області №40118/10/13-01-04-13 від 09.10.2020 року, ТзОВ «Спецавтономбуд» формував податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ «МКС Бетон» по податкових накладних, вказаних в адвокатському запиті адвоката Бабуха А.Б., поданому на адресу податкового органу в інтересах позивача. Ці дані відображені в поданих деклараціях з податку на прибуток та додатках до них за період з жовтня 2019 року по травень 2020 року. Копії податкових декларацій та додатку 5 до декларації з податку на додану вартість наявні в матеріалах судової справи №914/2879/20 (а.с.1-16, т.2).
Аргументи скаржника про помилковість здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені не заслуговують на увагу, враховуючи те, що відповідач не надавав суду власного контрозрахунку щодо цієї частини позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року у справі №914/2879/20.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецавтономбуд" за №18/03/21-1 від 18.03.2021 року (вх. № 01-05/996/21 від 22.03.2021 року та вх. № 01-05/1053/21 від 25.03.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2021 року у справі №914/2879/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя С.М. Бойко
Суддя В.М. Гриців