Справа №339/99/21
69
2/339/72/21
09 липня 2021 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, -
ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2010 року розмірі 1/3 частини щомісячно та просить встановити їх у розмірі 1/6 від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26 квітня 2015 року він звільнився з роботи та у період з березня 2020 року по жовтень 2020 року отримував допомогу як безробітний, виплату якої з 16 грудня 2020 року припинено. Протягом останнього часу у нього суттєво змінилося матеріальне становище: втратив роботу та стабільний заробіток, створив нову сім'ю.
На даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі, немає можливості сплачувати аліменти за рішенням суду. В його дружини ОСОБА_6 (з якою перебуває на даний час в шлюбі) також на утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з важким матеріальним становищем у нього виникла заборгованость зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа в розмірі 13470.67 грн.
Для того виходу з кризової ситуації та сплати ним аліментів, його дружина змушена оформити кредити для проведення часткового погашення заборгованості по аліментах та виправити складне фінансове становище їхньої сім'ї, дані кредити вони сплачують по сьогоднішній день.
31 березня 2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руду, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
05 квітня 2021 рокунедоліки усунено та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14 квітня 2021 року відповідачем подано відзив на позов, в якому вказує про те, що позовна заява позивача є безпідставною та не підлягає до задоволення, оскільки син ОСОБА_8 перебував і перебуває на її утриманні, вона забезпечує його всім необхідним для проживання та розвитку: продукти харчування, одяг, канцтовари для школи, іграшки, він росте і потребує більших фінансових затрат. Окрім того, в неї на утриманні є ще одна дитина він іншого шлюбу.
В даний час у зв'язку із ситуацією, що склалася у державі, вона також перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки немає постійної роботи. Вважає, що такий самий обов'язок по утриманню дитини і в позивача, як батька їхнього сина. Обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні норм матеріального закону (ст..192 СК України) та позиції Верховного Суду України, на її думку, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів. Вказаний в позові факт мінливості життєвих обставин та його дохід, не може слугувати самостійною підставою для зменшення їх розміру. Крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України (а.с.46-49).
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час і місце цього засідання повідомлялася у встановленому законом порядку (а.с.50;).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч.8 ст.7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст.142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч.9 ст.7 СК України).
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Встановлено, що сторони з 12 лютого 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Болехівським міським судом від 30 березня 2011 року (а.с.5).
Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , на утримання якого з позивача стягуються аліменти у розмірі 1/3 частини щомісячно згідно рішення Болехівського міського суду від 25 жовтня 2010 року (а.с.15).
З розрахунку заборгованості по аліментам, виконаного державним виконавцем Стрийського МРВДВС ЗМУМЮ (м.Львів) Матвіїшином М.М. за виконавчим листом № 2-335/10, виданим 25 жовтня 2010 року Болехівським міським судом є заборгованість станом на 01 листопада 2020 року у розмірі 13 470, 67 грн. (а.с. 6-8).
21 листопада 2017 року позивач уклав шлюб з Цюкевич ( ОСОБА_9 ), який зареєстрований Міжрічанською сільською радою Болехівською міською радою Івано-Франківської області (а.с.10).
24.06.2015 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП ( а.с.12).
Згідно довідки з Державного центру, ОСОБА_2 зареєстрований, як безробітний з 16 грудня 2019 року, його дохід за період з 16 грудня 2019 року по 31 жовтня 2020 року становить 7322. 58 грн. (а.с.17).
16.12.2020 року позивачу припинено виплату допомоги по безробіттю, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-13).
Також, встановлено, що син ОСОБА_5 має проблеми із зору, в зв"язку з чим навчається у Вигодській спеціалізованій школі Івано-Франківської обласної ради з 04 вересня 2018 року та на повному державному утриманні не знаходиться. (а.с.70).
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів, позивач посилався на те, що він на даний час не працює, його доходи є такими, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі та він уклав шлюб з іншою дружиною, з якою утримують її дитину від першого шлюбу.
Разом з тим, з такими доводами погодитись не можна, оскільки вони не підтверджені доказами та суперечать встановиленим обставинам справи.
Так, стаття 12 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, для зменшення розміру аліментів позивач повинен довести, що у нього змінився матеріальний або сімейний стан, погіршилось або поліпшилось здоров'я когось із них.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статтей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й інші норми, якими врегульовано обов'язок батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про зміну розміру аліментів, позивач послався на те, що він не працює та на його утриманні перебуває дружина і та її неповнолітня дитина та неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Разом із цим, непрацевлаштування саме по собі не є підставою зменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів. А таких доказів позивачем не надано й погіршення його майнового стану нічим не доведено.
Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача відбулось з його власної ініціативи, тобто він сам погіршив свій майновий стан.
При цьому, суд встановив, син ОСОБА_8 є єдиною дитиною у позивача і він немає інших осіб, яких би мав утримувати за законом.
А зміна сімейного стану позивача, а саме укладення шлюбу з іншою жінкою, яка має на утриманні дитину, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Виходячи з цього, суд вважає, що оскільки позивач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, інших утриманців, окрім сина ОСОБА_8 не має, тому має можливість організувати своє життя таким чином щоб надавати належне майнове утримання своєму неповнолітньому сину у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, що не є надмірним тягарем для позивача, а його зменшення не відповідає інтересам дитини, враховуючи баланс інтересів дитини та матеріальних можливостей батька, та приходить до висновку про недоведеність позивачем неспроможності сплачувати щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі, визначеному рішенням Болехівського міського суду .
Керуючись ст. 12, 13, 76,77, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 180, 182, 192 СК України, -
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 24 березня 2020 року, місце реєстрації АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 - місце реєстрації АДРЕСА_3 .
Дата складання повного тексту рішення 13 липня 2021 року
Суддя О.С. Головенко