Справа № 216/2420/20
Провадження № 1-кп/216/409/21
06.07.2021 місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12019040230001301 від 20 липня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, працює в ТОВ «Метал-Сервіс Плюс» на посаді дозувальника, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор НоркоД.Ю.,
обвинувачений ОСОБА_1 ,
19 липня 2019 року у вечірній час доби ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився на території автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі - АГНКС) «SAN» ТОВ «Рітейл Енерджі», розташованій на вул. Окружній, 25 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, де між ним та наповнювачем балонів зазначеної автозаправної станції ОСОБА_4 на побутовому ґрунті виникла сварка, під час якої в обвинуваченого виникла особиста неприязнь та умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень з указаних мотивів. Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території АГНКС «SAN» ТОВ «Рітейл Енерджі» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Окружна, 25, діючи з метою спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів особистої неприязні до нього, приблизно о 22:00 год. 19 липня 2019 року умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 , який стояв перед ним, не менше 8 ударів обома кулаками в область голови, тулубу та верхніх кінцівок, після чого залишив територію вказаної автозаправної станції.
Того ж вечора, 19 липня 2019 року приблизно о 23:30 год. ОСОБА_1 з метою продовження своїх противоправних дій, спрямованих на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень з мотивів особистої неприязні до нього, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повернувся на територію зазначеної АГНКС «SAN» ТОВ «Рітейл Енерджі», де увірвався до операторської кімнати даної автозаправної станції, в якій у цей час перебував ОСОБА_4 , та, діючи з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, приблизно о 23:35 год. 19 липня 2019 року умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 не менше 2 ударів обома кулаками в область обличчя, в ході чого потерпілому вдалося виштовхати ОСОБА_1 з приміщення операторської кімнати на вулицю, де останній, продовжуючи свої злочинні дії з мотивів неприязні, умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 одного удару взутою ногою в область лівої нижньої кінцівки на рівні колінного суглобу, в результаті чого потерпілий ОСОБА_4 , не встоявши на ногах, впав на асфальтований майданчик, а ОСОБА_5 припинив протиправне посягання та втік з місця вчинення злочину.
У результаті таких дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 було спричинено фізичного болю та тілесні ушкодження у вигляді саден верхніх кінцівок, які за своїм характером відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, та закритого перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням і гемартрозу лівого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я, більше 21 доби.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і дав суду такі показання. 19 липня 2019 року близько 19.00 год. на автозаправній станції, що розташована на вул. Окружній, 25 в м. Кривому Розі, між ним і заправником-потерпілим на побутовому ґрунті виник конфлікт, в ході якого він наніс останньому пару ударів. Пізніше він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повернувся на заправку за загубленим мобільним телефоном, де в операторній кімнаті в нього знову виник конфлікт з потерпілим, внаслідок чого він наніс останньому пару ударів руками, точну кількість ударів вже не пам'ятає, та одного удару ногою. Водночас обвинувачений зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, зокрема фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.
Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.
При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається, критично ставиться до скоєного та засуджує свій негативний вчинок, висловлює жаль і шкодує з приводу вчиненого, запевняє в майбутньому не допускати протиправної поведінки, готовий нести відповідальність та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.
Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, з будь-якими письмовими заявами чи клопотаннями протягом усього часу розгляду справи до суду не звертався, у підготовчому судовому засіданні повідомив суду про відсутність наміру пред'являти цивільний позов.
За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, визнав за можливе з'ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілого.
Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та згоду прокурора на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву, мети та інших обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи визнавав усі обставини справи й погоджувався з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його показання є чіткими, мають логічний характер, об'єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого й прокурора, судом було змістовно роз'яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Крім того, про добровільність позиції обвинуваченого, належне усвідомлення та розуміння ним правових наслідків скороченого порядку дослідження доказів також свідчить його письмове клопотання.
З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 за пред'явленим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.
За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При цьому обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, працює в ТОВ «Метал-Сервіс Плюс» на посаді дозувальника, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання характеризується посередньо, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував і не перебуває (а.к.п. 82-90).
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров'я, відсутність попередніх судимостей, наявність офіційної роботи, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, посередню характеристику за місцем мешкання, не перебування на обліках, наявність однієї пом'якшуючої та однієї обтяжуючої обставин.
З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі, оскільки більш м'який вид покарання у виді виправних робіт не зможе забезпечити досягнення його мети та поставить двох малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, у більш вразливе становище.
При цьому, зважаючи на характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, яке є нетяжким злочином, відсутність у потерпілого претензій до обвинуваченого, а також на перед і пост кримінальну поведінку останнього, який уперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліках не перебуває, має офіційне місце роботи та зареєстроване й постійне місце проживання, утримує двох малолітніх дітей, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні вказаного злочину, дійсно щиро кається, критично ставиться до скоєного, належно усвідомив і засуджує свій негативний вчинок, висловлює жаль з приводу вчиненого та запевнив не допускати протиправної поведінки в майбутньому, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов'язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.
За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_1 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ю.В. Онопченко